Ухвала суду № 76572505, 20.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в роз’ясненні судового рішення

20 вересня 2018 р. Справа №805/5049/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб’єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про роз’яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

26 червня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Торецьке ОУПФУ), у якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача в частині відмови у виплаті Позивачу недоотриманої пенсії ОСОБА_2, яка померла 23 лютого 2017 року;

- зобов’язати Торецьке ОУПФУ виплатити недоотриману суму пенсії ОСОБА_2, яка померла 23 лютого 2017 року, Позивачу в розмірі 5 113,77 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року по справі №805/5049/18-а, адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії задоволено частково, визнано протиправними дії Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2017 року, в меншому розмірі в сумі 36 142,82 грн за період з 06 грудня 2014 року по 28 лютого 2017 року, зобов’язано Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 та увійшла до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 листопада 2017 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах присудження суми пенсії за один місяць.

12 вересня 2018 року Відповідач звернувся із заявою про роз’яснення рішення від 29 серпня 2018 року.

Представники сторін у судове засідання не прибули. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Про причини не явки суд не повідомили.

Вирішуючи заяву відповідача про роз’яснення судового рішення у справі № 805/5049/18-а від 29 серпня 2017 року, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на те, що при виконанні рішення виникло питання про розмір місячної пенсії, який необхідно врахувати для негайного виконання рішення по справі, а саме розмір місячної пенсії на момент смерті пенсіонера чи повернутися на час обмежений трирічним терміном.

Суд зазначає, що конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а зі змісту приписів статті 254 КАС України вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз’яснення судового рішення.

У пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що роз’яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. При роз’ясненні свого рішення суд в ухвалі з цього приводу викладає більш повно і ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Суд вказує на те, що необхідність роз’яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли останнє є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що повинні здійснювати його виконання.

Згідно пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Суд зазначає, що підставою для роз’яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність.

Фактично роз’ясненням судового рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Водночас суд, роз’яснюючи рішення не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Відтак, процесуальна процедура роз’яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Відповідно до вимог частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Згідно вимог частини другої статті 254 КАС України подання заяви про роз’яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Як убачається з частини третьої статті 254 КАС України, суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз’яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Із зазначеної процесуальної норми слідує, що судове рішення роз’яснюється лише в тому випадку, коли воно є незрозумілим та за таким звернулось визначене коло осіб.

Таким чином, роз’яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалено, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.

Крім того, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв’язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

У рішенні від 29 серпня 2018 року міститься висновок суду стосовно обмеження трирічним терміном суми пенсії за минулий час, який зводиться до того, що у цих спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме стаття 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.

Натомість стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи пенсійного фонду.

Таким чином, суд вважає, що обмеження виплати суми пенсії за минулий час трирічним терміном є протиправним, а тому питання про можливість встановлення розміру місячної пенсії повернувшись на час обмежений трирічним терміном є недоречним та необґрунтованим.

Розглянувши заяву відповідача, суддя дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає. Судове рішення є чітким і зрозумілим і не потребує додаткового роз’яснення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 254, 295, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про роз’яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.