Ухвала суду № 76572391, 20.09.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7221/18

Провадження №2-о/219/905/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В :

05 липня 2018 року ОСОБА_1, місце проживання якої: 84510, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, звернулась до суду з заявою, в якій просить винести рішення, яким встановити той факт, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2В.), яка народилась 18 травня 1966 року у місті Артемівську Донецької області, за національністю є «німка», оскільки її мати – ОСОБА_2, за національністю є «німка». Внести зміни до: 1) актового запису про шлюб № 798 від 02 листопада 1985 року складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме: виправити в графі «національність» нареченої (дружини) з «росіянка» на «німка»; 2) актового запису про розірвання шлюбу № 343 від 18 липня 1990 року складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а саме: виправити в графі «національність» нареченої (дружини) з «росіянка» на «німка»; 3) актового запису про розірвання шлюбу № 343 від 18 липня 1990 року, складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а саме: виправити в графі «національність» нареченої (дружини) з «росіянка» на «німка»; 4) актового запису про шлюб № 19 від 16 січня 1998 року складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а саме: виправити в графі «національність» нареченої (дружини) з «росіянка» на «німка».

В обґрунтування заяви зазначила, що вона народилась 18 травня 1966 року у м. Артемівську Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 червня 1966 року серії УІІ-УР № 0150100, виданого бюро ЗАГС виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області. У свідоцтві про народження її національність встановлена не була, але на той час правилами реєстрації народження було встановлено, що національність дітей встановлюється за національністю батька. Батько заявника за національністю був «росіянином», а тому її, як його доньку, також визнали за національністю як «росіянку», що у подальшому було відображено в її паспорті громадянина СРСР. Згідно паспорта СРСР, на час її одруження до свідоцтва про шлюб № 798 від 02 листопада 1985 року, складеного Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, та до актового запису про розірвання шлюбу № 343 від 18 липня 1990 року, а також до актового запису про другий шлюб № 19 від 16 січня 1998 року в графі «Національність нареченої (дружини)» національність заявник вказана як «росіянка». Однак заявник не погоджується з фактом запису її національності як росіянки, оскільки відносить себе до німецької національності через те, що всі її родичі по лінії матері були німцями, а тому її сім’я дотримується традицій німецького народу, заявник володіє німецькою мовою та на даний час бажає відновити та підтвердити свою дійсну німецьку національність. ОСОБА_1, будучи громадянкою України, не ідентифікує себе як росіянка. Її прабабка ОСОБА_7 – німка, її прадід ОСОБА_8 – німець, мали за доньку її рідну бабу по лінії матері – ОСОБА_9, народжену 28 лютого 1916 року, – німку. Після одруження баба змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 У свідоцтві про народження її матері ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_10Д.) вказана національність її матері ОСОБА_10 як німка. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2017 року встановлено факт того, що її мати ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10Д.) є за національністю німка по лінії рідної матері ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9Я.), шляхом внесення змін в актовий запис № 41 від 29 січня 1966 року, зроблений відділом Державної реєстрації актів цивільного стану по м. Артемівську Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_11 і ОСОБА_2 (ОСОБА_10Д.), змінивши в даному актовому запису національність ОСОБА_2 на німка. Її рідна тітка, ОСОБА_12, німка, з дітьми мешкає у місті Ляйпциг ФРН, дядько – ОСОБА_13, німець, з дітьми мешкає у місті Нассау ФРН, кузени та кузини мешкають у різних містах Німеччини. Заявник постійно підтримує зв’язок зі своїми родичами. Все життя мати заявника виховувала останню у дусі поваги до свого історичного походження, за час свого життя ОСОБА_1 виявляла почуття національного самоусвідомлення та спільності з німцями, прагнучи відновлення права вільно обирати національність, з огляду на що вважає за необхідне, внести зміни в актові записи щодо її належної національності. Встановлення факту її національності як німкені має для заявника юридичне значення, яке полягає у відновленні та збереженні етнічного походження свого роду та використанні пільгами, які гарантуються особам німецького походження. Також встановлення даного юридичного факту посприяє в подальшому для виїзду її на лікування, оздоровлення до Німеччини. З 1995 року – часу створення Донецького обласного національно-культурного товариства німців «ВІДЕРГЕБУРТ», за місцезнаходженням у місті Донецьк, заявник та її сім’я є постійними членами зазначеного товариства, основною метою якого є вирішення завдань національно-культурного відродження німецької національності, вивчення втраченої рідної мови. Зі свого боку, ОСОБА_1 звернулась з заявою та документами до Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо внесення змін до актових записів про її національність на «німку», але отримала висновок про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану від 05 вересня 2017 року, у якому їй також було роз’яснено право на судовий захист та рекомендовано звернутися до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просить суд захистити її права шляхом винесення рішення про встановлення зазначеного факту, що дасть їй можливість відновити національність та встановити національну приналежність, а відтак підтвердити своє німецьке походження.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Брежнева О.А. від 13 липня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 09 годину 20 хвилин 03 серпня 2018 року.

Судове засідання, призначене на 03 серпня 2018 року, було відкладене у зв’язку із зайнятістю судді в іншому процесі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 серпня 2018 року у зв’язку з відставкою судді Брежнева О.А. на підставі розпорядження в.о. керівника Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_14 справу розподілено у провадження судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області Конопленко О.С.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином: відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України шляхом вручення судової повістки під розписку. 20 серпня 2018 року за № 26717 від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить провести судове засідання без її участі, на задоволенні заяви наполягає та просить її задовольнити у повному обсязі.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань) представник заінтересованої особи до судового засідання не з’явився за невідомою суду причиною. В.о. начальника Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_15 26 липня 2018 року за № 23363 подано до суду заяву, в якій вона просить розглянути справу без участі їхнього представника, проти задоволення заяви не заперечує, просить суд ухвалити рішення відповідно до вимог діючого законодавства України.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв’язку з неявкою учасників справи та у відповідності до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України) фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказана норма не передбачає можливості розгляду у порядку окремого провадження заяв про встановлення факту національності. Хоча зазначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік справ не є вичерпним, проте, за змістом вищенаведених норм процесуального права, суд може встановлювати факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки.

Разом з тим, питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України «Про порядок зміни громадянами України національності» від 31 грудня 1991 року № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі іншого Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

В даний час діюче законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.

Однак, відповідно до ст. 11 Закону України «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі ст. 300 Цивільного кодексу України, особа має право на індивідуальність, до якої відноситься і право визначати свою національність. Таке право підпадає під захист ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше, ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно із пунктом 1.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за № 55/18793 (далі – Правила), відмова органів державної реєстрації актів цивільного стану у внесенні змін до актових записів цивільного стану, їх поновленні та анулюванні може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.13.2 Правил підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є постанова адміністративного суду. Зміни до актового запису цивільного стану відповідно до пункту 1.7 Правил вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд констатує, що національність – це категорія, насамперед, соціальна, яка означає приналежність фізичної особи до певної нації; чинне законодавство України не встановлює критерії та порядок за якими визначається національність фізичної особи, що дає підстави для висновку про те, що кожна фізична особа визначає свою національність самостійно, виходячи з сукупності наступних факторів: походження, релігійних переконань, причетності до культури та традицій певної національної групи.

До заяви ОСОБА_1 додано копію висновку керівника Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_16 від 05 вересня 2017 року про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану на підставі того, що помилки співробітниками відділу державної реєстрації актів цивільного стану при реєстрації шлюбів та розірвання шлюбу не були допущені (а.с. 20-21).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а заявник не позбавлена права оскаржити вказаний висновок Бахмутського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 05 вересня 2017 року про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану в порядку адміністративного судочинства.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 760/19921/16-ц.

Тому, звернення позивача до суду, шляхом подання заяви в порядку цивільного судочинства, є невірним способом захисту прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 12, 13, 78, 81, 82, 255, 293, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1, місце проживання якої: 84510, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, заінтересована особа Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, місцезнаходження якого: 84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Незалежності, буд. 62, код ЄДРПОУ 22034637, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.С. Конопленко