Рішення № 76572333, 11.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2066/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Василько А.В.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу

за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3

до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення від 20 червня 2017 року №99, просить зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області відновити фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи з 01 липня 2017 року про що внести відповідний запис до Реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при заповненні податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за податкові (звітні) періоди 2016 року та за 1-е півріччя 2017 року допустила арифметичну помилку, яка не вплинула на розмір її податкових зобов’язань по єдиному податку за 2016 рік, обрахованих виходячи з фактично отриманого нею доходу. Стверджує, що своєчасно і повністю сплатила в бюджет нараховані податкові зобов’язання по єдиному податку, а тому в неї відсутній податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2017 р. по 01.06.2017 р., в тому числі станом на 01.06.2017 р. в розмірі 8885,90 грн. За таких обставин вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві та в поясненнях, які надавались під час розгляду судової справи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи. Зазначає, що позивач невірно відобразила в податкових деклараціях платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, та не в повному обсязі її сплатила. Стверджує, що у позивача існував податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме станом на 01 січня, 01 лютого, 01 березня, 01 квітня, 01 травня, 01 червня 2017 року. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Львівської міської ради 03 грудня 2012 року. По 30 червня 2017 року перебувала на податковому обліку в Залізничній ОДПІ (Франківське відділення) як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків.

05 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області надіслало ОСОБА_3 рішення від 20 червня 2017 року №99 про виключення її з реєстру платника єдиного податку у зв’язку з існуванням у неї податкового боргу на перше число протягом двох послідовних кварталів. В рішенні зазначено, що станом на 01.06.2017 р. податкова заборгованість ОСОБА_3 становить 8885,90 грн.

Суд, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до статті 292 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування єдиним податком є дохід.

Відповідно до пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до пункту 296.3 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Відповідно до пункту 296.7 статті 296 Податкового кодексу України податкова декларація складається наростаючим підсумком.

Відповідно до пункту 46.3 статті 46 Податкового кодексу України якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

З вищенаведених законодавчих норм вбачається, що фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку за ставкою 5 відсотків, вважається такою, що виконала свій податковий обов’язок, якщо сплатила в бюджет податкові зобов’язання по єдиному податку, суму яких вона самостійно визначила виходячи з отриманого доходу, та які задекларувала в податкових деклараціях.

Відповідно до п.46.3 ст.46 ПК України якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Судом встановлено, що позивач подала в податковий орган звітні Податкові декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 1-й квартал 2016 року, за 1-е півріччя 2016 року, за 9-ть місяців 2016 року, за 2016 рік, за 1-й квартал 2017 року, за 1-е півріччя 2017 року, в яких в рядку 05 розділу IV та в рядку 08 розділу V нею було задекларовано загальну суму доходу за звітні (податкові) періоди наростаючим підсумком з початку календарного року, а в рядку 12 розділу V задекларовано нараховану суму єдиного податку за ставкою 5 % виходячи з отриманого за відповідні податкові (звітні) періоди доходу, тобто декларувалась сума єдиного податку наростаючим підсумком з початку року.

Таку саму суму єдиного податку, яка була вказана в рядку 12 розділу V податкових декларацій і яка визначалась наростаючим підсумком з початку календарного року, позивач вказала і в рядку 14 "Сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" (рядок 12-рядок13) розділу V податкових декларацій.

При цьому, рядок 13 розділу V податкових декларацій, в якому вказується сума нарахованого за попередні звітні (податкові) періоди єдиного податку, позивач не заповнювала, і суму єдиного податку нарахованого за попередні звітні (податкові) періоди при заповненні рядка 14 розділу V не враховувала.

Тим самим, позивач завищувала суму єдиного податку, який підлягав нарахуванню та сплаті в бюджет за кожний квартал окремо, тобто за 1-й квартал 2016 року, за 2-й квартал 2016 року, 3-й квартал 2016 року, за 4-й квартал 2016 року, за 1-й квартал 2017 року, за 2-й квартал 2017 року і який відображався в рядка 14 розділу V податкових декларацій, на суму єдиного податку, який був вже нарахований в попередніх звітних (податкових) періодах і який підлягав відображенню в рядку 13 розділу V податкових декларацій.

Платіжними дорученнями від 22.04.2016 р. №22 на суму 3046,71 грн, від 12.07.2016 р. №44 на суму 4164,56 грн, від 02.08.2016 р. №50 на суму 1665,82 грн, від 04.10.2016 р. №65 на суму 3870,95 грн, від 20.01.2017 р. №5 на суму 4890,00 грн позивач перерахувала в бюджет єдиний податок за 2016 рік на загальну суму 17638,04 грн., а платіжними дорученнями від 07.04.2017 р. №23 на суму 4746,29 грн, від 14.07.2017 р. №40 на суму 5316,04 грн позивач перерахувала в бюджет єдиний податок за 1-е півріччя 2017 року на загальну суму 10062,33 грн.

При цьому, сума єдиного податку, яка була перерахована в дохід бюджету платіжними дорученнями, визначалась вірно виходячи з доходу, отриманого за кожний квартал окремо, тобто за 1-й квартал 2016 року, за 2-й квартал 2016 року, 3-й квартал 2016 року, 4-й квартал 2016 року, за 1-й квартал 2017 року, 2-й квартал 2017 року.

Невірне заповнення рядка 13 та рядка 14 розділу V податкових декларацій призвело до завищення суми податкових зобов’язань з єдиного податку, яка підлягала сплаті в бюджет, в Податкових деклараціях за 1-е півріччя та за 9-ть місяців 2016 року, за 1-е півріччя 2017 року.

Проте, за 2016 рік позивач вірно визначила податкові зобов’язання по єдиному податку і в Податковій декларації за 2016 рік, яка є одночасно річною податковою декларацією, задекларувала єдиний податок в розмірі 17638,04 грн., виходячи з отриманого нею доходу за рік в розмірі 352021,65 грн. Податкові зобов’язання в сумі 17638,04 грн. були своєчасно і повністю перераховані в бюджет.

Відповідно до роз’яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. №06-10/167 щодо визначення терміну "арифметична помилка або описка" під терміном "арифметична помилка" слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об’єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов’язань з податку, збору, обов’язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном "методологічна помилка" слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов’язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу) ".

Аналіз податкових декларацій, які були подані позивачем до податкового органу, свідчить про те, що причина невірного їх заповнення пов’язана з включенням в рядок 14 розділу V податкових декларацій сум єдиного податку, обрахованих виходячи з доходу за податкові (звітні) періоди наростаючим підсумком з початку календарного року, без вирахування сум єдиного податку, обрахованого з отриманого доходу за попередні податкові (звітні) періоди наростаючим підсумком з початку календарного року.

Невірне заповнення податкових декларацій за 1-е півріччя 2016 року, за 9-ть місяців 2016 року, за 1-е півріччя 2017 року не призвело до заниження податкових зобов’язань позивача по єдиному податку, які вона зобов’язана була сплатити в бюджет виходячи з розміру фактично отриманого за відповідні періоди доходу.

Також, невірне заповнення податкових декларацій не призвело до заниження податкових зобов’язань позивача по єдиному податку за звітний 2016 рік, розмір яких визначався виходячи з фактично отриманого за рік доходу.

Таким чином, суд вважає, що позивач виконала свій податковий обов’язок щодо нарахування і сплати в бюджет єдиного податку, обрахованого виходячи з фактично отриманого нею доходу.

Отже, суд приходить до висновку, що при заповненні рядка 14 розділу V Податкових декларацій платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 1-е півріччя 2016 року, за 9-ть місяців 2016 року, за 1-е півріччя 2017 року позивач допустила арифметичну помилку.

Відповідно до абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення №99 стало існування податкового боргу станом на перше число січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2017 року, тобто виникнення податкового боргу у позивача пов'язано з несплатою єдиного податку за 2016 рік.

Разом з тим, оскільки судом було встановлено, що допущена при заповненні податкових декларацій за податкові (звітні) періоди 2016 року арифметична помилка не призвела до заниження податкових зобов'язань позивача, а вірно визначена в податковій декларації за 2016 рік, яка є річною податковою декларацією, сума єдиного податку за весь 2016 рік своєчасно і повністю перерахована в бюджет, то суд вважає, що у позивача був відсутній податковий борг станом на перше число січня, лютого, березня, квітня, травня, червня 2017 року.

Відповідно, у відповідача були відсутні законодавчі підстави для прийняття рішення від 20 червня 2017 року №99 про виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

При цьому суд звертає увагу, що на існування у позивача податкового боргу не вплинуло декларування податкових зобов'язань за 1-й квартал 2017 року та за 1-е півріччя 2017 року, оскільки за 1-й квартал 2017 року позивач вірно визначила та правильно задекларувала податкові зобов'язання, які підлягали сплаті в бюджет, та своєчасно і повністю їх сплатила, а дата подання податкової декларації за 1-е півріччя 2017 року та термін сплати єдиного податку станом на дату прийняття рішення не настали.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів, що при заповненні рядка 14 розділу V податкових декларацій за 1-е півріччя 2016 року та за 9-ть місяців 2016 року допустив арифметичну помилку, яка не призвела до заниження його податкових зобов’язань по єдиному податку за 2016 рік та про відсутність у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.01.2017 р. по 01.06.2017 р., в тому числі станом на 01.06.2017 р. в розмірі 8885,90 грн.

Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованість висновку про існування у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме станом на 01 січня, 01 лютого, 01 березня, 01 квітня, 01 травня, 01 червня 2017 року.

Вищенаведене дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення від 20 червня 2017 р. №99 Головного управління ДФС у Львівській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, слід зобов’язати Головне управління ДФС у Львівській області відновити реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи з 01 липня 2017 року, про що внести запис до Реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивачем квитанціями від 18.05.2018 р. №172 та від 18.05.2018 р. №173 був сплачений судовий збір в сумі 3524,00 грн., який, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, підлягає поверненню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 99 про виключення з реєстру платника єдиного податку ОСОБА_3 від 20.06.2017 року.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Львівській області відновити реєстрацію фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 як платника єдиного податку третьої групи з 01 липня 2017 року, про що внести запис до Реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (код 39462700) судовий збір у сумі 3524 грн. на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (79044, м. Львів, вул. Околична, 18/73, рнокпп НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20.09.2018.

Суддя Крутько О.В.