Постанова № 76572284, 19.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/162/18

Провадження № 22-ц/772/1748/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин І. А.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуСправа № 147/162/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів : Міхасішина І.В., Рибчинського В.П.,

позивач : ОСОБА_1,

відповідач: Ободівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області,

третя особа : Сільський голова Ободівської сільської ради Ременюк Костянтин Васильович,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа сільський голова Ободівської сільської ради Ременюк Костянтин Васильович, про стягнення майнової шкоди,

за апеляційною скаргою Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 31.05.2018 року, ухвалене у складі судді Волошина І.А., дата складання повного тексту рішення 06.06.2018 року, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа сільський голова Ободівської сільської ради Ременюк К.В., про стягнення майнової шкоди в сумі 8 000 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.01.2017 року відкрито провадження по цивільній справі № 147/1576/16-ц за позовом Виконавчого комітету Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в особі голови Ременюка К.В. до ОСОБА_1 про примусове звільнення із самовільно зайнятого приміщення комунальної власності Ободівської сільської територіальної громади. Оскільки позов був пред'явлений до ОСОБА_1 як відповідача, він звернувся до адвоката за наданням професійної правничої допомоги у відповідності до статті 59 Конституції України, оскільки не мав юридичної освіти і не спроможний самостійно захистити себе в суді за що сплатив 5000 гривень відповідно договору.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2017 року в задоволенні вищевказаного позову Виконавчого комітету Ободівської сільської ради відмовлено та стягнуто з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 5000 ( п'ять тисяч) гривень витрат за надання правової допомоги адвокатом. Не погодившись з вищевказаним рішенням Ременюк К. В. оскаржив його до Апеляційного суду Вінницької області, а тому позивач знову був вимушений звертатися за наданням правової допомоги до адвоката, за що сплатив 3000 гривень згідно договору, оригінал якого також знаходиться в матеріалах справи № 147/1576/16-ц.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2018 року у справі № 147/1576/16-ц рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2017 року було скасовано, а позов виконавчого комітету Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області залишено без розгляду.

Апеляційним судом було з'ясовано, що Виконавчий комітет Ободівської сільської ради Тростянецького району не є юридичною особою, а тому відповідно до статті 47 ЦПК України, не має цивільної процесуальної дієздатності.

Судові витрати понесені ОСОБА_1 на правничу допомогу не можуть бути стягнуті з Виконавчого комітету Ободівської сільської ради, оскільки останній не є юридичною особою, що позбавляє можливості примусового виконання, а сільська рада не приймала участі у справі, тому на неї не можуть бути покладені будь-які обов'язки, що не позбавляє позивача права на звернення до суду в загальному порядку щодо відшкодування понесених ним витрат.

Позивач вважає, що незаконними діями сільського голови Ременюка К. В. йому були нанесені матеріальні збитки в розмірі 8000 тисяч гривень за надання професійної правничої допомоги адвокатом, а саме: 5000 грн. з яких за участь в суді першої інстанції та 3000 гривень за представлення його інтересів в апеляційному суді.

Виходячи з наведеного, положень статей 22, 1173, 1176 ЦК України, ОСОБА_1 просив стягнути з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на його користь 8000 грн. майнової шкоди.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 31.05.2018 року позов задоволено.

Стягнуто з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 8000 грн. майнової шкоди.

Стягнуто з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 8000 грн.

Судовий збір компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено позовні вимоги, а тому вони підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, Ободівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не доведено, якими саме незаконними діями було завдано йому майнову шкоду.

Зазначає, що Тростянецький районний суд Вінницької області помилково відкрив провадження у цивільній справі за позовом виконкому Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в особі голови Ременюка К.В. до ОСОБА_1 про примусове звільнення із самовільно зайнятого приміщення комунальної власності Ободівської сільської територіальної громади і ухвалив незаконне рішення, яке було скасовано судом апеляційної інстанції, а тому саме держава має повертати кошти позивачу, а не сільська рада.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту восьмого пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У справі встановлено, що ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.01.2017 року відкрито провадження по цивільній справі № 147/1576/16-ц за позовом Виконавчого комітету Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в особі голови Ременюка Костянтина Васильовича до ОСОБА_1 про примусове звільнення із самовільно зайнятого приміщення комунальної власності Ободівської сільської територіальної громади /а.с.12/.

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до адвоката за наданням професійної правничої допомоги, за що сплатив 5000 гривень відповідно до договору, що підтверджується матеріалами цивільної справи №147/1576/16-ц.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2017 року в задоволенні вищевказаного позову Виконавчого комітету Ободівської сільської ради було відмовлено та стягнуто з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 5000 гривень витрат за надання правової допомоги адвокатом /а.с.7-11/.

Не погодившись з вищевказаним рішенням Ременюк К.В. оскаржив його до Апеляційного суду Вінницької області, а тому ОСОБА_1 звернувся за наданням правової допомоги до адвоката, за що сплатив 3000 гривень згідно договору, оригінал якого також знаходиться в матеріалах справи № 147/1576/16-ц.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2018 року у справі № 147/1576/16-ц рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 06.11.2017 року було скасовано, а позов виконавчого комітету Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області залишено без розгляду.

Апеляційним судом було з'ясовано в ході розгляду справи, що виконавчий комітет Ободівської сільської ради Тростянецького району не є юридичною особою, а тому відповідно до статті 47 ЦПК України, не має цивільної процесуальної дієздатності.

Постанова Апеляційного суду Вінницької області від 25.01.2018 року не оскаржувалась.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому, відповідно до положень статей 22, 1173 ЦК України наявні підстави для стягнення з Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 8000 грн.

Проте, зазначений висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах матеріального права з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 264 ЦПК України саме під час ухвалення рішення суд, крім іншого вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок вирішення питання про судові витрати після проголошення рішення суду визначений частини восьмої статті 141 та статті 270 ЦПК України.

Такого порядку, як стягнення судових витрат шляхом звернення до суду з новим позовом, Цивільним процесуальним кодексом України не визначено.

Крім того, як вбачається з роз'яснень, що містяться у пункті 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

У свою чергу, звернувшись до суду з даним позовом про стягнення матеріальної шкоди, яка полягає в понесених судових витратах сторони змушені були понести нові судові витрати, що суперечить основним засадам цивільного судочинства.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення як збитків витрат понесених позивачем на юридичну допомогу в іншій цивільній справі.

Захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів здійснюється судом. За правилами цивільного судочинства витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз'ясненнях, викладених у пункті 2 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» звертає увагу судів на те, що судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Таким чином, витрати ОСОБА_1 на юридичну допомогу, понесені в цивільній справі № 147/1576/16-ц не є збитками і не підлягають відшкодуванню на підставі статті 22 ЦК України.

Відсутні правові підстави для стягнення шкоди також на підставі статей 1173, 1176 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, які б підтверджували вчинення відповідачами незаконних дій, внаслідок яких позивачу завдана майнова шкода.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви був звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1762 грн., який сплачений Ободівською сільською радою Тростянецького району Вінницької області /а.с.84/, підлягає компенсуванню відповідачу за рахунок держави.

Керуючись підпунктом восьмим пункту 1 розділу ХІІІ Перехідних положень, частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області задовольнити.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 31.05.2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третя особа сільський голова Ободівської сільської ради Ременюк Костянтин Васильович, про стягнення майнової шкоди відмовити.

Компенсувати за рахунок держави Ободівській сільській раді Тростянецького району Вінницької області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий Підпис Л. О. Голота

Судді: Підпис І. В. Міхасішин

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий Л. О. Голота

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2018 року.