Рішення № 76572210, 18.09.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2063/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань ОСОБА_1

з участю представників:

від позивача – ОСОБА_2,

від відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків (надалі СДПІ з ОВПП) у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до Приватного підприємства (надалі ПП) «Торговий дім «Галпідшипник» про застосування арешту коштів на рахунках, -

ВСТАНОВИВ:

СДПІ з ОВПП у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС звернулося в суд з позовом до ПП «Торговий дім «Галпідшипник» про застосування арешту коштів на рахунках.

Підставами позовної заяви є те, що відповідачем не було допущено до проведення позапланової виїзної перевірки службових осіб позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначеною положеннями податкового законодавства для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, просить в його задоволенні відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст.52 КАС України, судом допущено заміну позивача на його правонаступника – Офіс великих платників податків ДФС.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року було зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.04.2017 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.05.2017 року було повторно зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.08.2018 року поновлено провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

ПП «Торговий дім «Галпідшипник» взято на облік у контролюючих органах 26.01.1996 року за №3312, що підтверджується довідкою позивача від 22.06.2016 року за №1628061400147.

У відповідності до положень підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Наказом голови комісії з реорганізації, заступника начальника СДПІ з ОВПП у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 17.06.2016 року за №169, на підставі підп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, призначено позапланову виїзну перевірку ПП «Торговий дім «Галпідшипник» з питань дотримання податкового законодавства по проведеним фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями за 2014-2016 роки щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства при проведенні фінансово-господарських відносин.

Однак, відповідачем було відмовлено у допуску посадових осіб позивача до проведення перевірки, що підтверджується відповідними актами від 21.06.2016 року за №97/28-06-14-00/19170443 та від 21.06.2016 року за №99/28-06-14-00/19170443.

З огляду на викладене, контролюючий орган звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків на підставі підп.94.2.3 п.94 ст.94 ПК України.

Спірні правовідносини виникли у зв’язку з накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Пунктом 94.4 ст.94 ПК України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Як передбачено абзац.1 п.94.6 цієї ж статті, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків

Відповідно до абзац.2 даного пункту, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Загальна процедура застосування адміністративного арешту майна платника податків, визначена Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі Порядок за №568), затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року за №568 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1839/24371 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках, податковий орган підставою його застосування визначив підп. 94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України.

Однак, суд вважає, що ця підстава визначена для застосування адміністративного арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника контролюючого органу.

Так, положеннями п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

А відтак, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Незважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту різняться процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

На користь такого висновку також свідчить пункту 7.3 розділу VII Порядку за №568, який встановлює, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм Податкового кодексу України та Порядку за №568 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна податковим органом.

Більш того, до повноважень податкового органу законодавець відніс право цього суб'єкта владних повноважень звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України).

Правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, свідчить про те, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку, такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підп. 94.2.3 п.94.2 ст. 94 ПК України (не допуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) податковим органом не заявлено та не доводиться.

Висновки щодо застосування вищенаведених норм права у такий спосіб, викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №813/2018/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такі при вирішенні даної справи.

Як передбачено ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач в спростування вищенаведених обставин не надав суду доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 вересня 2018 року.

Суддя В.Я.Мартинюк