Рішення № 76571643, 19.09.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 вересня 2018 р. Справа № 0240/2761/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (24132, Вінницька область, Чернівецький район, с. Бабчинці, вул. Молодіжна, 17, ідент. номер НОМЕР_1)

до: Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 222, код ЄДРПОУ 40352856)

про: визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області № 024550000532 від 25.07.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов'язати Шаргородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати йому весь період роботи електрозварником - 21 рік 4 місяці 17 днів пільгового стажу і призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення - 19.07.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в липні 2018 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Рішенням від 25.07.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить зобов'язати орган пенсійного фонду вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 20.08.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення адміністративного позову. Також, зазначає, що з наданих позивачем документів слідує, що він працював з 15.11.1985 року по 22.03.1997 рік газоелектрозварником (трудова книжка М0591057 стор.6). З зазначеного періоду, згідно рішення комісії, до пільгового стажу зараховано період з 15.11.1985 р. по 31.12.1991 рік. Періоди роботи електрозварником з 15.04.2008 по 12.12.2008р., з 27.05.2009р. по 30.11.2009р., з 20.05.2010р. по 06.12.2011р., з 12.03.2012 по 03.12.2012р., з 22.05.2013р. по 13.12.2013р., з 22.08.2014р. по 01.12.2014р. в ТОВ "Подільські цукроварні" неможливо зарахувати, так, як відсутні документи, підтверджуючі пільговий характер заявника та відомості про проведення атестації робочого місця на даному підприємстві, що також позбавляє можливості призначення пенсії за умовами п "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15.11.1985 року до 21.03.1997 року працював електрозварником 4 розряду в КСП "Поділля".

Крім того, у періоди з 15.04.2008 по 12.12.2008р., з 27.05.2009р. по 30.11.2009р., з 20.05.2010р. по 06.12.2011р., з 12.03.2012 по 03.12.2012р., з 22.05.2013р. по 13.12.2013р., з 22.08.2014р. по 01.12.2014р. позивач працював електрозварником 4 розряду в ТОВ "Подільські цукроварні".

19.07.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням № 024550000532 від 25.07.2018 року відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії у зв'язку із відсутністю 12 років 6 місяців роботи електрозварювальником.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з пунктом 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 732/2003/14, від 03 квітня 2018 року, у справі № 504/1231/16-а від 15.05.2018 року, у справі № 132/3610/16-а, від 05.06.2018 року у справах № 466/455/17, № 453/841/16-а від 26.06.2018 року у справі № 227/1518/17, висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Матеріали справи свідчать, що згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.07.2018 року № 11 ОСОБА_1 підтверджено періоди роботи з 15.11.1985 року по 31.12.1991 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Списку №2, ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення". В свою чергу, в підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 року по 22.03.1997 року як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах відмовлено, оскільки професія газоелектрозварник не відповідає чинним на період роботи Спискам, а також відсутні дані результати атестації робочих місць.

При цьому, позивачем до матеріалах справи не надано документи, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування всього періоду роботи електрозварником, а саме 21 рік 4 місяці 17 днів до пільгового стажу ОСОБА_1 у зв'язку з чим, у позивача відсутній достатній пільговий стаж для призначення пенсії за списком № 2.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (24132, Вінницька область, Чернівецький район, с. Бабчинці, вул. Молодіжна, 17, ідент. номер НОМЕР_1) до Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 222, код ЄДРПОУ 40352856), про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович