Постанова № 76570431, 19.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2872/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ніка-Фенікс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Логістик»

до Фермерського господарства «Ніка-Фенікс»

про стягнення 155 796,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Логістик» (далі – Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства «Ніка-Фенікс» (далі – Господарство, відповідач) про стягнення 120 108,00 грн. основного боргу, 6 012,00 грн. 3% річних, 29 676,64 грн. інфляційних втрат та судових витрат (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Позов обґрунтований тим, що між сторонами був укладений договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2016. На виконання даного договору, сторони погодили Догори-заявки № 174 та № 175 від 01.03.2016, відповідно до яких Товариство надало Господарству послуги з перевезення вантажу, проте за дані послуги відповідач розрахувався частково.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги задоволенні частково.

Приймаючи рішення, господарський суд встановив, що відповідач свої зобов’язання за договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2016 належним чином не виконав. Також, господарський суд, перерахував заявлені суми до стягнення та з врахуванням виправлень, задовольнив позов частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Господарство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує, що між сторонами існують договірні відносини по договору про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого позивач зобов’язався виконати перевезення вантажу відповідача, на основі укладеного Договору, однак позивачем в порушення вимог п. 5.2., п. 5.3. Договору не передано відповідачу оригіналів повного комплекту документів, а також відповідач не отримав від позивача рахунки до подання позову до суду, а також до часу подання апеляційної скарги, про що свідчить відсутність посилання у позовній заяві на дату відправлення та дату отримання відповідачем оригіналів повного комплекту документів, а також рахунків для оплати. Також, відповідач вважає, що позивачем не виконанні зазначені умови Договору, а надані суду, а не відповідачу зазначені документи не можуть свідчити про невиконання умов Договору зі сторони відповідача, що суд не взяв до уваги та дійшов хибного висновку про те, що Господарство порушило зобов’язання за Договором.

30.07.2018 до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що факт виконання позивачем своїх обов’язків за Договорами-заявками підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними. Крім цього, відповідач не заперечує факт належного виконання обов’язків щодо надання транспортно-експедиційних послуг.

До початку судового засідання 19.09.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник відповідача знаходиться у відряджені.

Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання апелянта, судова колегія дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.07.2018 було відкрито апеляційне провадження у даній справі, тобто з врахуванням приписів ч. 1 ст. 273 ГПК України, останнім днем розгляду апеляційної скарги є 19.09.2018.

Судова колегія зауважує, що положеннями чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості продовжувати строк розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання 19.09.2018 не з’явився, та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.07.2018. Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду 19.07.2018 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2018 надав пояснення в яких заперечував проти апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 16.02.2016 між Товариством (Експедитор) та Господарством (Клієнт) укладено договір про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 126 (Договір), згідно умов якого Експедитор зобов’язується за плату і за рахунок Клієнта організувати перевезення вантажу Клієнта автомобільним транспортом відповідно до умов чинного законодавства України, положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Європейської угоди про режим праці та відпочинку водіїв, Конвенції про транспортування небезпечних вантажів, а також на підставі погодженої сторонами заявки на організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка є невід’ємною частиною даного Договору. Форма заявки, зазначена в додатку № 1 до даного Договору, є обов’язковою для дотримання сторонами (п.2.1 Договору).

На кожне перевезення оформлюється заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Клієнта із проставлянням відбитка круглої печатки Клієнта, і передається Експедитору за допомогою факсимільного зв’язку та є невід’ємною частиною Договору. Оригінал заявки невідкладно передається Клієнтом Експедитору шляхом відправлення на адресу місцезнаходження Експедитора, вказану у даному Договорі, або в інший спосіб, погоджений сторонами (3.1 Договору).

Клієнт зобов’язується оплатити Експедитору вартість послуг, пов’язаних з організацією перевезення вантажу (п.4.1.9 Договору).

Ціна Договору складається із вартості наданих за Договором послуг, яка обумовлюється сторонами в заявці, що є невід’ємною частиною цього Договору, і коригується за фактично здійсненими обсягами перевезення та/або залежно від наявності додаткових документально підтверджених витрат Експедитора, пов’язаних з виконанням даного Договору, при підписанні акту приймання-передачі наданих послуг. Документи, що підтверджують фактично здійснені обсяги перевезення та наявність додаткових витрат Експедитора, є визначальними при визначенні вартості послуг в акті приймання-передачі наданих послуг (п.5.1 Договору).

Клієнт оплачує послуги Експедитора на підставі погодженої сторонами заявки, згідно з виставленим рахунком (п.5.2 Договору).

Остаточні розрахунки між сторонами з урахуванням положень п.5.1 даного Договору здійснюються на підставі акта наданих послуг протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного комплекту документів (п.5.3 Договору).

Даний Договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2016 або до повного виконання сторонами прийнятих на себе обов’язків… (п.10.1 Договору).

Усі додатки і доповнення до даного Договору, а також заявки є його невід’ємними частинами у випадку підписання їх уповноваженими на те представниками сторін та скріплення печатками сторін (п.10.2 Договору).

Господарським судом вірно встановлено, що 01.03.2016 сторонами оформлено договори-заявки за №№ 174,175, відповідно до яких позивач на замовлення відповідача зобов’язаний здійснити перевезення вантажу по маршруту: Україна, Одеська обл., м. Арциз – DE-84323 Massing (Німеччина). Ціна перевезення – 90 108,00 грн. по кожній заявці. На виконання Договору та договорів-заявок, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками контрагентів, Товариство із залученням інших перевізників організовано перевезення вантажу, що підтверджується підписаними без зауважень актами надання послуг від 09.03.2016 №№ 19, 20 на загальну суму 180 216,00 грн. та міжнародними товарно-транспортними накладними (СМR). Проте, відповідач 12.05.2016 перерахував позивачу за надані послуги 60 108,00 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.929 ЦК України, яка повністю кореспондується зі змістом ч.1 ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням.

Отже, доведеною матеріалами справи є заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги (перевезення вантажу) в розмірі 120 108, 00 грн. (180 216,00 грн. – 60 108,00 грн.) та в цій частині господарський суд підставно задовольнив позовні вимоги.

Щодо стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 615 та ч.2 ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку суми інфляційних втрат та 3% річних, що були здійсненні позивачем та дійшла висновку, що господарським судом цілком правомірно перераховані суми інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням вірного визначення кількості днів прострочення, у зв’язку з цим, судова колегія погоджується з перерахунками сум 3% річних та інфляційних втрат зробленими господарським судом, оскільки при їх перерахунку судовою колегією, суми співпали.

Враховуючи викладені обставини та приписи ст. 625 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовну вимогу в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних та частково задовольнив суму інфляційних втрат, з врахуванням методологічних та арифметичних виправлень здійсненних судом першої інстанції.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо ненастання строку виконання обов’язку відповідачем оплатити вартість спожитих послуг у зв’язку з відсутністю доказів виставлення рахунку, оскільки ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 цього ж кодексу, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов’язку з оплати наданих послуг.

Стосовно тверджень скаржника про неіснування доказів отримання ним повного комплекту оригіналів документів за Договором судова колегія зауважує, що шляхом підписання без жодних зауважень обох актів надання послуг, оплати частини їх вартості, неоформлення вимоги до позивача з приводу ненадання йому оригіналів документів відповідач фактично підтвердив належне виконання Договору Товариством.

Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.269 ГПК України, справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та встановивши відсутність порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06 .2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Принцевська Н.М.

ОСОБА_3