Рішення № 76570341, 20.09.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 Справа № 917/889/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" (вул. Козацький шлях, буд. 29, с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, 38030)

про стягнення 2883,14 грн.

без виклику представників сторін

встановив:

До господарського суду Полтавської області звернулося Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" про стягнення 2883,14 грн., у тому числі 1622,76 - пені, 255,67 грн. - 3% річних, 1004,71 грн. - інфляційних, згідно договору № 2019/14-ТЕ-24 купівлі - продажу природного газу від 26.12.2013 року .

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснював розрахунки за природний газ.

Відповідач у відзиві (вхід. №7489 від 13.08.2018р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що природний газ за договором використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг населенню з опалення; 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачання та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до ч.3 ст.7 даного Закону в разі погашення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до набрання чинності цим Законом, штрафні санкції не нараховуються. Відповідачем сплачено заборгованість до 30.11.2016р., а тому штрафні санкції підлягають списанню (а.с.52-56).

Відповідь на відзив позивач суду не надав.

Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадженні без повідомлення учасників справи на підставі частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

За ухвалою суду від 24.07.2018 року відкрито провадження у справі № 917/889/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач, відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 26.07.2018р. (а.с.49, 50)

Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті відповідно до ч.2 ст. 252 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2019/14-ТЕ-24 від 26.12.2013р. (далі-Договір); (а.с.18-23).

Згідно п.1.1 Договору позивач, як продавець зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору.

В Додатковій угоді № 1 від 31.01.2014р. до Договору сторони встановлювали ціну природного газу, що постачається, та порядок визначення цієї ціни (а.с.24).

В Додатковій угоді № 2 від 30.04.2014р. до Договору сторони узгодили, що газ, який продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с.25)

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу впродовж січня 2014– грудня 2014р. природний газ на загальну суму 65928,71 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 15227,30 грн., від 28.02.2014р. на суму 11929,43 грн., від 31.03.2014р. на суму 8500,63 грн., від 30.04.2014р. на суму 5098,04 грн., від 31.05.2014р. на суму 142,70 грн., від 30.06.2014р. на суму 157,10 грн., від 31.07.2014р. на суму 1378,75 грн., від 31.08.2014р. на суму 210,78 грн., від 30.09.2014р. на суму 230,43 грн., від 31.10.2014р. на суму 4134,46 грн., від 30.11.2014р. на суму 8443,03 грн., від 31.12.2014р. на суму 10467,06 грн. (а.с.26-37).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов’язання за Договором щодо оплати природного газу виконав, сплативши 65928,71 грн., але при цьому відповідач порушив строки оплати, встановлені пунктом 6.1 Договору, за зобов’язаннями січня-грудня 2014 року.

Зазначене підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2014 - 30.11.2017р. (а.с.39-40).

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.2. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років

Згідно ст. 259 ЦК України позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 1622,76 грн. пені та 255,67 грн. – 3% річних. Дані нарахування проведені позивачем за період 15.02.2014р. – 30.03.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в січні 2014р., за період 15.03.2014р. – 26.05.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2014р., за період 15.04.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2014р., за період 15.05.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2014р., за період 17.06.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в травні 2014р., за період 15.07.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в червні 2014р., за період 15.08.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в липні 2014р., за період 16.09.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в серпні 2014р., за період 15.10.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в вересні 2014р., за період 15.11.2014р. – 17.11.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в жовтні 2014р. (а.с. 12-17).

За прострочення оплати природного газу, позивач нарахував відповідачу 1004,71грн. інфляційних. Дані нарахування проведені позивачем за період 01.04.2014р. – 30.04.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в лютому 2014р., за період 01.05.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в березні 2014р., за період 01.06.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в квітні 2014р., за період 01.07.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в травні 2014р., за період 01.08.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в червні 2014р., за період 01.09.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в липні 2014р., за період 01.10.2014р. – 31.10.2014р. – за несвоєчасну оплату газу поставленого в серпні 2014р. (а.с. 12-17).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пені).

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідач у відзиві посилається на те, що на підставі до ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачання та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" нараховані позивачем штрафні санкції підлягають списанню

Господарський суд вважає необґрунтованими такі твердження відповідача проти позову з огляду на таке.

30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі – Закон № 1730-VІІІ), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 1730-VІІІ заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1730-VІІІ дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація - суб’єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплопостачальна організація - суб’єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є змішане сільське господарство.

Відповідач не є ні теплопостачальною, ні теплогенеруючою організацією; не має ліцензій на здійснення виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Отже, на відповідача не поширюється дія Закону № 1730-VІІІ

Посилання відповідача у відзиві на те, що поставлений за Договором природний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг населенню з опалення гуртожитку, який перебуває у власності відповідача, не змінює вищевказаного.

Оскільки дія Закону Закону № 1730-VІІІ поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, до яких відповідач не відноситься.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за Договором позивачем правомірно нараховано 1622,76 грн. пені, 255,67 грн. – 3% річних, 1004,71грн. інфляційних. Правильність розрахунку та періоди нарахування перевірено судом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені права позивача за захистом яких мало місце звернення до суду; а аналіз наведених у позові аргументів та поданих позивачем доказів свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

При подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 6006295 від 17.07.2018р. (а.с.11). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 19.07.2018 (а.с.51).

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОСОБА_1" (вул. Козацький шлях, буд. 29, с. Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, 38030; ідентифікаційний код 03770394) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 20077720) 1622грн. 76 коп. пені, 1004грн. 71 коп. - інфляційних, 255грн. 67 коп. - 3% річних, 1762 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 20.09.2018р.

Суддя Т. М. Безрук