Ухвала суду № 76570216, 19.09.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"19" вересня 2018 р. Справа № 924/198/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Гудак А.В.,

Суддя Розізнана І.В. ,

Суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Драчук В.М.

за участю представників:

позивача – не з`явився;

відповідача – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 у справі № 924/198/18 (суддя Гладій С.В. м.Хмельницький, повний текст складено 23.07.2018 р.)

за позовом ОСОБА_1, м. Старокостянтинів, Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" м. Старокостянтинів, Хмельницької області

про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р. в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1

про стягнення 170798,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Хмельницької області із позовом, згідно якого просить визнати недійсним рішення загальних зборів товариства "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р. в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає їй до виплати, а також стягнути з відповідача 214365,42 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона була учасником ТОВ "Фірма побутового обслуговування "Силует" з часткою 6,66% статутного капіталу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 у справі № 924/198/18 позов ОСОБА_1, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства "Фірма побутового обслуговування "Силует" від 03.02.2017р. в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1 та про стягнення 170798,33 грн. задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма побутового обслуговування „Силует" від 03.02.2017р. в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає до виплати ОСОБА_1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма побутового обслуговування „Силует" на користь ОСОБА_1, вартість частки в сумі 4222,44 грн. (чотири тисячі двісті двадцять дві гривні 44 коп.), 1825,33 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 33 коп.) судового збору. У задоволенні позову про стягнення 166575,89 грн. відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення норм законодавства, визначив частку ОСОБА_1 виходячи із статутного капіталу товариства в редакції статуту станом на 18.12.2008р., а саме: статутний капітал в сумі 17 976,00 грн. * 6,66% частка ОСОБА_1, що дорівнює 1193,00 грн. без урахування вартості інших активів товариства. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення загальних зборів ТОВ „Фірма побутового обслуговування „Силует" від 03.02.2017 в частині визначення розміру вартості частки у майні товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 в розмірі 1193,00грн., необхідно визнати недійсним, оскільки останнім порушено права та законні інтереси позивача як учасника товариства, що вибув. З приводу вимоги про стягнення із відповідача 170798,33 грн. вартості частки майна товариства, суд першої інстанції зазначив, що судом самостійно визначено розмір частки ОСОБА_1 при виході із товариства згідно наступного розрахунку: 63 400 грн. - вартість чистих активів на кінець звітного періоду (код рядка 1495) * 6,66% - частка ОСОБА_1 в майні товариства, відтак вартість частки становить 4 222,44 грн. При цьому, визначення вартості частки позивача в майні товариства не потребує застосування судом будь-яких спеціальних знань, оскільки базується на даних фінансової звітності із застосуванням нескладних арифметичних розрахунків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 прийняте у справі №924/198/18 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення на користь ОСОБА_1 частки в розмірі 166575,89 грн. в майні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма побутового обслуговування «Силует» скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Скаржник в апеляційній скарзі не погоджується з вартістю павільйону по вул. Миру, 12, що у м.Старокостянтинів в розмірі 14412,46 грн., а тому надав суду докази того, що така вартість є заниженою та не відповідає дійсній ринковій вартості. Також, гараж по вул..Сагайдачного , 2, м.Хмельницький взагалі не був врахований при визначенні частки, що підлягала виплаті позивачу.

Вважає, що висновок судового експерта від 15.03.2018 №09/18 в силу норм ГПК України є належним та допустимим доказом підтвердження позовних вимог ОСОБА_1, а тому відмова суду першої інстанції приймати до уваги такий доказ як висновок експерта є необґрунтованою та безпідставною, оскільки цегляне двоповерхове приміщення площею 544,2 м.кв. в центрі м.Старокостянтинів, частина якого використовується відповідачем при здійсненні своєї господарської діяльності, а частина здається в оренду, на думку суду першої інстанції коштує 14412,46 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.07.2018 у справі №924/198/18 та розгляд апеляційної скарги призначено на "19" вересня 2018 р. о 10:00 год.

31.08.2018 на адресу суду від ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/198/18 без змін.

17.09.2018 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в якому просить суд провадження у справі №924/198/18 зупинити до набрання законної сили рішення у справі №924/23/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Фірма побутового обслуговування «Силует» від 03.02.2017 року в частині визначення розміру вартості частки майна, яка підлягає виплаті ОСОБА_2, стягнення 237092,96 грн.

В обґрунтування даного клопотання позивача посилається на те, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасником одного Товариства і вийшли зі складу його учасника в один день - 22 листопада 2016 року, вказує, що доводи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ідентичні, зокрема щодо питання ринкової вартості активів відповідача з урахуванням його зобов`язань станом на 22.11.2016 року, що необхідно з`ясувати в обох справах. Зазначає, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 року у справі № 924/23/18 призначено комплексну судово - економічну та будівельно - технічну експертизу . Позивач переконаний, що призначити у цій справі аналогічну експертизу з ідентичними питаннями є економічно і процесуально необґрунтовано, отже у суду існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 924/23/18 за позовом ОСОБА_2, оскільки висновки експертизи та встановлені обставини в справі № 924/23/18 мають значення для правильного, об`єктивного та неупередженого розгляду справи № 924/198/18 за позовом ОСОБА_1 Просить зупинити провадження у справі на підставі ч.5 ст. 227 ГПК України.

В судове засідання 19.09.2018 представники позивача та відповідача у справі не з'явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 924/198/18 до набрання законної сили рішення у справі № 924/23/18, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку; коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини ( факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином в силу вимог п.5 ч. 1 ст.227 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Поряд з цим, колегія судів відзначає, що обставини у справі № 924/23/18 повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд справи № 924/198/18 і не можуть бути встановлені колегією суддів самостійно у даній справі.

Отже судова колегія апеляційної інстанції не вбачає потреби у зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 924/23/18, оскільки хоч справи №924/23/18 та №924/198/18 і мають спільний предмет дослідження, разом з тим, обставини встановлені у справі № 924/23/18 не можуть вплинути на подання та оцінку доказів у справі № 924/198/18.

Крім того, колегією суддів враховується, що позивач ОСОБА_2 в подальшому має право скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст.46 ГПК України, в т.ч. і відмовитися від позову , що в свою чергу затягне розгляд справи № 924/27/18.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 924/198/18 до набрання законної сили рішення у справі № 924/23/18.

Поряд з цим, колегія суддів враховує правові висновки, які викладені ОСОБА_3 Палатою Верховного суду у постанові від 24.04.2018 року у справі № 925/1165/14 .

ОСОБА_3 Верховного суду відійшла від правової позиції, що сформульована у постанові Верховного суду України, згідно якої “вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення)” і що висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з якими погодився і Вищий господарський суд України, про те, що вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, визначається виключно із дійсної (ринкової вартості) об'єкта оцінки, з урахуванням загальної концепції визначення ринкової вартості об'єктів нерухомого майна, без урахування іншого майна товариства, є необґрунтованими”.

Відступаючи від даної правової позиції Велика палата Верховного суду вказала, що частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтями 116 Цивільного кодексу України та 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства.

Частинами першою та другою статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на дату виходу з товариства) встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з частиною третьою статті 148 Цивільного кодексу України спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

За змістом частини першої статті 66 та статті 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Таким чином, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об'єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства, є обґрунтованими.

Отже необхідно визначити вартість частини майна товариства, пропорційної частці позивача в статутному капіталі товариства, що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з виключенням його зі складу учасників.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 64 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 02 жовтня 2003 року, у якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості. Таким чином, виплата учаснику при виході з ТОВ повинна бути здійснена саме виходячи зі справедливої ринкової вартості майна ТОВ на дату виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Виходячи з наявності спору між сторонами щодо вартості майна, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, є необхідним призначення по даній справі експертизи для визначення вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", пропорційної частці позивача у статутному капіталі товариства.

При цьому, в матеріалах справи міститься висновок експерта №09/18 від 15 березня 2018 року, зроблений на замовлення учасника справи щодо ринкової вартості нежитлового приміщення та гаража станом на 22 листопада 2016 року.

Однак, суд першої інстанції вказаний висновок до уваги не прийняв, та визначив частку, що підлягає виплаті позивачу з чистих матеріальних активів відповідача, виходячи з даних фінансового звіту за 2016 рік та довідки про основні засоби ТОВ “Фірма побутового обслуговування “Силует” станом на 01 січня 2017 року, що видана 22 січня 2018 року.

Отже входячи із підстав та предмету позову, колегія суддів вважає за необхідне призначити у справі комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу з метою встановлення дійсної (ринкової) вартості не лише нерухомого майна, а усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року та вартісті частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" належить до виплати ОСОБА_1, пропорційно розміру її частки (6,66% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22 листопада 2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про судову експертизу" - судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (частина 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судову експертизу" судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про судову експертизу» судового експерта зобов'язано, незалежно від виду судочинства, провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.

Відповідно пункту 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз експертизи та інші дослідження проводяться експертними установами відповідно до регіональних зон обслуговування.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (частина 4 статті 99 Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (частина 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України).

Так, колегія суддів за результатами обговорення кола питань, необхідних для поставлення на розгляд експерту, враховуючи предмет спору, дійшла висновку поставити наступні питання: 1) Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590), в тому числі нежитлового приміщення павільйону по вул. Миру, 12, що у м.Старокостянтинів, Хмельницької області, гаража по вул. Сагайдачного,2, що у м. Старокостянтинів, Хмельницької області, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів, з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року?; 2) Яка вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" належить до виплати ОСОБА_1, пропорційно розміру її частки (6,66% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22 листопада 2016 року ?

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість необхідності призначення судових експертиз, оскільки висновки судових експертиз у даній справі зможуть прояснити суперечності та розбіжності, виявлені кожною із сторін, надати відповіді на всі поставлені перед експертами питання, та як наслідок, сприяти повному і всебічному розгляду справи, а отже, - ухваленню правомірного та обґрунтованого рішення суду, прийняття якого є законним інтересом кожної із сторін.

У відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ „Дульський проти України" від 01.06.2006 (заява № 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Щодо експертної установи, колегія суддів у зв'язку із відсутністю пропозицій сторін вважає за можливе доручити проведення експертизи ОСОБА_4 відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, ОСОБА_4, вул. Володимирська, 109).

Крім того, колегія суддів відзначає, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, судові витрати необхідно покласти на позивача ОСОБА_1.

При прийнятті рішення про зупинення провадження у справі суд враховує строки розгляду апеляційної скарги, визначені частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та об'єм можливого експертного дослідження.

Керуючись принципами виваженості і розумності, колегія суддів, приходить висновку, що в час, який визначено для розгляду апеляційної скарги провести експертизу є неможливим, а тому зупинення провадження у справі підтверджено фактичними обставинами справи і є обґрунтовано необхідним.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.

За таких обставин, враховуючи призначення судом судової експертизи, проведення якої за характером досліджень має відбуватись поза межами суду (в експертній установі), провадження у справі №924/198/18 підлягає зупиненню.

У відповідності до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Керуючись статтями 99, 100, 228, 232, 234, 281, 288 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити у справі №924/198/18 комплексну судову економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити ОСОБА_4 відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, м.Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

2.На вирішення експертизи поставити наступні питання:

- Яка дійсна (ринкова) вартість активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует", 31100, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул. Миру, 12 (ідентифікаційний код 21328590) (в тому числі нежитлового приміщення павільйону по вул. Миру, 12, що у м.Старокостянтинів, Хмельницької області, гаража по вул. Сагайдачного,2, що у м. Старокостянтинів, Хмельницької області, які належать відповідачу на праві приватної власності, інших основних засобів, нематеріальних активів, майна невиробничого призначення, оборотних активів тощо) з урахуванням майнових зобов'язань товариства станом на 22 листопада 2016 року?

- Яка вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" належить до виплати ОСОБА_1, пропорційно розміру її частки (6,66% статутного капіталу), у зв'язку з її виходом із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма побутового обслуговування "Силует" станом на 22 листопада 2016 року ?

3. Повідомити експерта про те, що у разі встановлення фактів під час проведення експертизи, що мають значення для справи, але щодо яких не було поставлено запитань, експерт, відповідно до ч. 8 ст. 98 ГПК України, може висловити свою думку з цих питань в експертному висновку.

4. Попередити сторони щодо обов'язковості надання необхідних експерту документів для надання відповіді на поставлене питання.

5. Попередити у відповідності до ст. 4 Закону України „Про судову експертизу" особу (осіб), яка буде здійснювати експертне дослідження, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього (них) обов'язків відповідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

6. Для проведення комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи матеріали справи №924/198/18 направити до ОСОБА_4 відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, м.Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

7. Витрати пов'язані з проведенням комплексної судової економічної та будівельно-технічної експертизи покласти на ОСОБА_1.

Питання про розподіл витрат за проведення судової експертизи буде вирішено під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

8. Зупинити апеляційне провадження у справі №924/198/18 до закінчення проведення судових експертиз та повернення матеріалів справи до Рівненського апеляційного господарського суду.

9. Копію даної ухвали Рівненського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження у справі та до ОСОБА_4 відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз.

10. Зобов'язати ОСОБА_4 відділення Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз надіслати копії експертного висновку учасникам провадження, а також провести експертне дослідження у строки, визначені п.п. 1.13 ч.1 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» (із змінами) затвердженою наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

11. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ухвали) в касаційному порядку передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного судового рішення (ухвали) - 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.