Постанова № 76570132, 19.09.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3188/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Діброви Г.І.,

суддів: Принцевської Н.М., Колоколова С.І.

секретар судового засідання – Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса – ОСОБА_1 – за довіреністю від 27.12.2017 року № 01-36/49;

від ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області – не з’явився;

від ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року, м. Одеса, суддя Малярчук І.А., повний текст складено 10.08.2018 року (про відмову у задоволенні скарги на дії ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області)

у справі № 916/3188/16

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3, м. Ананьїв Ананьївського району Одеської області

за участю ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області

про стягнення 111 237 грн. 76 коп.

Короткий зміст скарги і ухвали суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 року у справі №916/3188/16 (суддя Малярчук І.А.) позов Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_5 ОСОБА_6”, м. Київ позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 особи – підприємця ОСОБА_3 на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради 84 151 грн. 28 коп. неустойки, 1 262 грн. 09 коп. судового збору, стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 20 грн. 66 коп., в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

В порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання рішення суду було видано накази від 07.02.2017 року № 916/3188/16.

27.10.2017 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення), в якій просив суд визнати незаконними дії заступника відділу ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року №916/3188/16, а також скасувати повідомлення заступника відділу ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року.

17.11.2017 року до Господарського суду Одеської області від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса надійшла заява про уточнення вимог скарги, в якій позивач просив суд визнати незаконними дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року № 916/3188/16, а також скасувати повідомлення ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року № 916/3188/16.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі №916/3188/16 (суддя Малярчук І.А.) у задоволенні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса на дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 27.10.2017 року за вх. № 0-5673/18, уточненої заявою від 17.11.2017 року за вх. № 24488/17 відмовлено повністю.

Ухвала суду мотивована тим, що «ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності)» не ідентифікують фізичну особу - підприємця як окрему категорію, а лише визначають назву відповідного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та громадських формувань, тому не знайшли своє підтвердження обставини, викладені у скарзі стосовно порушення державною виконавчою службою положень Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Департамент комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса з ухвалою суду не погодився, тому звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі № 916/3188/16 та ухвалити нове рішення, яким скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса на дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права та неповним з’ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового зазначення дати народження ОСОБА_2 особи-підприємця у виконавчому документі, рівно, як у такому документі має зазначатись не адреса місця проживання чи перебування фізичної особи, а місцезнаходження фізичної особи-підприємця за місцем його державної реєстрації в якості суб'єкта підприємницької діяльності.

Крім того, в самому Повідомленні про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 13.10.2017 року - не вірно вказано найменування боржника: "Зелений Євген Вікторович", замість: "ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_3", що й дозволило заступнику начальника відділу ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повернути виконавчий документ без виконання.

Також, скаржник зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону, як підприємці. Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або випливає із суті відносин.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.06.2007 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця боржника (відповідача) - ОСОБА_3. Відтак, з вказаного моменту ОСОБА_3 набув статусу суб'єкта господарювання.

З огляду на вищевикладене, а також з огляду на те, що в наказі від 07.02.2017 року №916/3188/16 зазначено повне найменування боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційний код фізичної особи-підприємця, як і передбачено нормами п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» для фізичних осіб-підприємців, скаржник вважає, що в оскаржуваному повідомленні державний виконавець помилково посилається на п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону, а також вбачає незаконність дій ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 13.10.2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2018 року у справі №916/3188/16 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року (про відмову у задоволенні скарги на дії ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) у справі № 916/3188/16 та призначено справу до розгляду.

19.09.2018 року електронною поштою до Одеського апеляційного господарського суду від ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_4 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області просив суд прийняти постанову, якою апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року по справі № 916/3188/16 про відмову у задоволенні скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на дії ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а саму ухвалу залишити без змін. Відзив судовою колегією було долучено до матеріалів справи.

ОСОБА_4 районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у відзиві зазначає, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником у виконавчому провадженні є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов’язок щодо виконання рішення. Тобто, Закон не надає фізичній особі - підприємцю якогось особливого статусу у виконавчому провадженні порівняно з фізичною особою і допускає участь у виконавчому провадженні лише фізичних або юридичних осіб, а також держави. Скаржник у свої скарзі, аналізуючи приписи ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» приходить до хибного висновку щодо чіткого розмежування законом понять «фізична особа» та «фізична особа - підприємець» лише на тій підставі того, що у п. 4 вказаної норми міститься згадка про фізичних осіб - підприємців. Однак даний термін фігурує у зазначеному реченні лише в контексті назви відповідного реєстру, в якому міститься інформація про юридичних осіб, - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, факт того, що у наказі Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року № 916/3188/16 боржником зазначено фізичну особу - підприємця, не робить будь-який обов’язковий реквізит виконавчого документа, встановлений ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», необов’язковим, а лише наголошує на тому, що боржник має право на заняття підприємницькою діяльністю.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники відповідача і ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Учасники справи про причини неявки суд не повідомили та не скористались своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обов’язковою.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року (про відмову у задоволенні скарги на дії ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області) у справі № 916/3188/16 не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса на дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області у повному обсязі.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 року у справі № 916/3188/16 було видано наказ від 07.02.2017 року № 916/3188/16 про стягнення з ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 неустойки та судового збору на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради і наказ від 07.02.2017 року № 916/3188/16 про стягнення судового збору до Державного бюджету України.

З метою примусового виконання рішення Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було подано до ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження.

Повідомленням заступника начальника відділу ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 від 13.10.2017 року було повернуто виконавчий документ Департаменту комунальної власності Одеської міської ради без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: через невідповідність наказу від 07.02.2017 року № 916/3188/16 вимогам закону, у зв’язку з відсутністю дати народження боржника.

Зазначене і зумовило звернення відповідача до суду з відповідною скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення до суду).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

На момент подання скарги порядок розгляду скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби регулювався ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. На момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, порядок розгляду вищезазначених скарг регулюється Розділом VІ Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваної ухвали перевіряє правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права за нормами чинного на теперішній час Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 339 Господарського процесуального кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ст. 343 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017 року, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на теперішній час, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, у редакції чинній до 15.12.2017 року, передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку було визначено Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 року.

За вимогами ст. 117 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 року наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Згідно з приписами ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом (ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України).

В силу приписів ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги на дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Боржником за наказом є ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_3, м.Одеса.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 року у справі №916/3188/16, яке набрало законної сили, стягнуто ОСОБА_2 особи – підприємця ОСОБА_3 (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Шевченко,18, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595) 84151 (вісімдесят чотири тисячі сто п’ятдесят одну) грн. 28коп. неустойки, 1262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 09 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 особи – підприємця ОСОБА_3 (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Шевченко,18, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: УДК у м. Одесі/Приморський район, Код ЄДРПОУ – 38016923, ОСОБА_5 одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через Київський відділ державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 районний ВДВС ГТУЮ в Одеській області 20 (двадцять) грн. 66 коп. судового збору.

На виконання рішення було видано накази на примусове виконання рішення від 07.02.2017 року.

Наказом Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року №916/3188/16 стягнуто з ОСОБА_2 особи – підприємця ОСОБА_3 (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Шевченко,18, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, код 26302595) 84151 (вісімдесят чотири тисячі сто п’ятдесят одну) грн. 28коп. неустойки, 1262 (одну тисячу двісті шістдесят дві) грн. 09 коп. судового збору.

Наказом Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року №916/3188/16 стягнуто з ОСОБА_2 особи – підприємця ОСОБА_3 (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Шевченко,18, код НОМЕР_1) до державного бюджету України (рахунок №31210206783008, Одержувач: УДК у м. Одесі/Приморський район, Код ЄДРПОУ – 38016923, ОСОБА_5 одержувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код бюджетної класифікації: 22030001, Код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області: 03499997) через ОСОБА_4 районний ВДВС ГТУЮ в Одеській області (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Єврейська,30) 20 (двадцять) грн. 66 коп судового збору.

З наведеного вбачається, що наказ про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів повністю відповідає резолютивній частині судового рішення. Даний наказ було видано на виконання чинного судового рішення, що виключає помилковість його видачі. За даним наказом існує обов'язок боржника по вчиненню вказаних у судовому рішення та наказі дій.

При цьому, судова колегія не вбачає порушень ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника, оскільки в даному випадку судовий наказ було видано за нормами попередньої редакції Господарського процесуального кодексу України щодо суб’єкта господарювання – фізичної особи-підприємця, а не просто щодо фізичної особи, тому в даному випадку обов’язковим реквізитом за приписами п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” є ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника. Посилання органу Державної виконачої служби та суду першої інстанції на необхідність наявності додаткових відомостей в наказі, що правильно був виданий судом в 2017 році, є помилковим.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_7 проти України" від 05.07.2012 року суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010 року).

Отже, виходячи із наведеного вище, й про що вказано у зазначених нормах, які спрямовані на врегулювання питання щодо вимог до оформлення наказу, винесення та виконання виконавчого документа, колегія суду констатує, що резолютивна частини наказу (виконавчого документу) має відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого цей наказ було видано та містити ідентифікуючі дані учасників процесу, що сприяє швидкому та безпосередньому виконанню наказу саме по відношенню до боржника та стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 915/127/17.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи.

Таким чином, закон розділяє поняття «фізичної особи» та «особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

До останніх осіб відносяться і фізичні особи-підприємці.

За таких обставин, до фізичних осіб-підприємців вимога щодо зазначення дати народження не має застосовуватись.

Крім того, в самому Повідомленні про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 13.10.2017 року - не вірно вказано найменування боржника: "Зелений Євген Вікторович", замість: "ОСОБА_2 особа-підприємець ОСОБА_3". Таким чином, документ, що оскаржується не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки містить назву не боржника за наказом суду, а зазначення просто фізичної особи, по відношенню до якої рішення господарського суду не приймалося і не могло бути винесено з огляду на вимоги юрисдикції.

З огляду на вищевикладене, в даному випадку вбачається незаконність дій заступника начальника відділу ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та поверненні виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 13.10.2017 року.

Висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року № 916/3188/16 не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржена ухвала не обґрунтована належним чином Господарським судом Одеської області, тому підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв’язку з чим апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса слід задовольнити, а ухвала Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі № 916/3188/16 не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її скасування з прийняттям нового рішення про задоволення скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса на дії Державної виконавчої служби, визнання незаконними дії ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року №916/3188/16 і скасування повідомлення ОСОБА_4 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання від 13.10.2017 року.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі №916/3188/16 – задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.08.2018 року у справі №916/3188/16– скасувати.

Скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса на дії Державної виконавчої служби - задовольнити.

Визнати незаконними дії ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Одеської області від 07.02.2017 року № 916/3188/16.

Скасувати повідомлення ОСОБА_4 районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2017 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 19.09.2018 року, повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9