Рішення № 76569571, 14.09.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1349/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

розглянувши справу №916/1349/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АВРА" про стягнення 53238,19 грн., в порядку ч.13 ст.8, ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АВРА", 53 238,19 грн., де 48 000,00 грн. - заборгованість зі сплати за найм за договором найму від 01.08.2017р., 5 238,19 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

01 серпня 2017 року між ТОВ «Будівельна компанія «АВРА» та мною було укладено Договір найму приміщення - квартири 6, розташованого за адресою м. м. Одеса, вул. Пушкінська, 28 та передано 01 серпня 2017 року приміщення за Актом приймання-передачі.

Пунктом 4.4. вказаного Договору встановлено, що Наймач сплачує плату за найм не пізніше 01 (першого) числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті плати за найм не виконує в повному обсязі з 01 березня 2018 року.

Останній платіж відбувся 6 березня 2018 року - внесення плати за найм приміщення за лютий 2018 року.

Відповідно до пункту 4.5. Договору найму 15 серпня 2017 року Наймач вніс плату за останній місяць найму.

Таким чином, станом на 27 червня 2018 року у Наймача - ТОВ «Будівельна компанія «АВРА» виникла заборгованість по сплаті за найм Приміщення на загальну суму 48 000 (сорок вісім тисяч) грн , а саме:

01 березня 2018 року - плата за найм за березень 2018 року - 12 000 (дванадцять тисяч) грн

01 квітня 2018 року - плата за найм за квітень 2018 року - 12 000 (дванадцять тисяч) грн;

01 травня - плата за найм за травень 2018 року - 12 000 (дванадцять тисяч) грн;

01 червня 2018 року - плата за найм за червень 2018 року - 12 000 (дванадцять тисяч) грн.

Крім того, відповідно до п. 4.2. у розмір місячної плати не включено суми відшкодування експлуатаційних витрат, які сплачуються окремо на підставі отриманих від Наймодавця рахунків.

Заборгованість по сплаті компенсації за експлуатаційні витрати склала станом на 27 червня 2018 року - 5238,19 (п’ять тисяч двісті тридцять вісім грн 19 коп.) грн.

З підстав вищенаведеного позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, позовну заяву позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.07.2018р. прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України.

Копії ухвали про відкриття провадження по справі були направлені на юридичні адреси сторін.

Разом з позовною заявою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2018р. у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову – 53 238,19 грн. та судового збору у розмірі – 1 762, 00 грн. які обліковуються на розрахунковому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АВРА" №26003632542200 в ПАТ "УкрСибБанк" або на інших банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АВРА" було відмовлено.

Позивач повідомлений належним чином за юридичною адресою (АДРЕСА_1), про що свідчить поштове повідомлення (вх.№26968/18), повернуте на адресу суду із відміткою про вручення.

Відповідач повідомлений належним чином за юридичною адресою (пр-т Шевченка, буд. №4 Д, офіс №73), про що свідчить поштове повідомлення (вх.№26859/18), повернуте на адресу суду із відміткою про невручення

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, відповідно ч.6 ст.762 ЦК України визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Обставини, що є причиною неможливості використовувати орендоване майно наймачем можуть бути пов'язані як з діяльності наймодавця, так із певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами, заборона використання внаслідок прийняття органами влади відповідного рішення тощо).

Визначальною умовою звільнення від орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору оренди, договірні зобов’язання щодо оплати орендних платежів в період з березня 2018р. по липень 2018р. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 48 000,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 48 000,00 грн.

Пунктом 5.4.3. Договору, встановлено, що окрім оплати за найм, Наймач зобов’язується додатково сплачувати суму на відшкодування експлуатаційних витрат не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку Наймодавця.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача з відшкодування експлуатаційних витрат за період з березня 2018р. по липень 2018р. складає 5238,19 грн., у зв’яку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат в сумі 5 238,19 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати на оплату судового збору в розмірі 1762,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 86, 129, 233, 237, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АВРА" (65044, м. Одеса, пр.-т Шевченка, буд. 4 Д, оф. №7, код ЄДРЮОФОПГФ 40509631) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65044, АДРЕСА_2. Ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість зі сплати плати за найм за договором найму від 01.08.2017р. за період найму з 1 березня по 1 червня 2018р. в розмірі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат у розмірі 5 238 (п’ять тисяч двісті тридцять вісім) грн.19 коп. та судові витрати на оплату судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку, передбаченому ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 19 вересня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський