Рішення № 76569512, 17.09.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2018 Справа №914/915/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Погар, Сколівського району, Львівської області

до відповідача: Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс”, м. Сколе, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 85 716,18 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з»явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1875/10 від 22.02.2018 року).

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

22.05.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” про стягнення заборгованості в розмірі 85 716,18 грн.

Ухвалою від 24.05.2018р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 25.06.2018р. У підготовчому судовому засіданні 25.06.18р. розгляд справи відкладався на 23.07.18р. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Позивач у судове засідання 17.09.2018 року не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв»язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. В судовому засіданні відхилено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки суд обмежений строками розгляду справи відповідно до норм ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, протии позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у відзиві.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивача у позовній заяві зазначає, що у період з 2015 року по 2016 року між позивачем та відповідачем укладено ряд договорів підряду на проведення лісозаготівельних робіт, згідно яких позивач виконав за дорученням відповідача лісозаготівельні роботи в Орявському лісництві по суцільній санітарній рубці та суцільній рубці рідколісся. Позивач виконав вказані роботи належним чином, проте відповідач, в порушення умов договору, не оплатив виконані роботи, у зв»язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 69 039,15 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача в порядку статті 625 ГПК України інфляційні втрати – 13 602,04 грн. та 3% річних – 3 074,99 грн. всього – 85 716,18 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив щодо позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, позивачем не надано суду документів, які передбачені згаданими вище договорами, зокрема, пунктами 4.3., 5.1., 6.2., 8.3., тобто відповідач позбавлений від обов’язку виконання умов договору до повного і належного виконання договору зі сторони позивача.

Також відповідач зазначає, що платником податків фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був з 12.02.2008 року (номер взяття на облік 1799) по 02.02.2016 року (номер зняття з обліку 1613280701122) та з 03.10.2016 року (номер запису про взяття на облік 132816190370), додаток 3, по 13.06.2018; платником єдиного податку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був з 01.04.2015 року по 03.02.2016 року (додаток 4).

Тобто, на думку відповідача, в період з 2 лютого по 30 вересня 2016 року ОСОБА_1 суб’єктом господарювання не був, підприємницькою діяльністю у формі ФОП не займався.

Більше того, ФОП ОСОБА_1, зареєстрований 30.09.2016 і ФОП ОСОБА_1, зареєстрований 11.02.2008 року є різними суб’єктами господарювання і не є правонаступниками один одного. Відтак, жодних зобов’язань перед ФОП ОСОБА_1, зареєстрованим 30.09.2016 у відповідача немає і ніколи не було.

Відповідач вважає також неправомірними нарахування боргу з врахування індексу інфляції та 3% річних, оскільки такі нарахування не відповідають вимогам законодавства, умовам договорів та статтям 162-164 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

У період з 2015 року по 2016 року між позивачем та відповідачем укладено ряд договорів підряду на проведення лісозаготівельних робіт на наступних умовах:

Згідно п.1.1 договору, за цим договором замовник доручає виконавцю виконання комплексу лісогосподарських робіт, який зобов»язується на власний ризик виконати лісозаготівельні роботи передбачені в п.2.1 цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконавцю доручається виконання наступних лісозаготівельних робіт на вказаній замовником лісосіці:

- Звалювання дерев;

- Обрубування гілля

- Повне або часткове розкряжуванн хлистів на сортименти;

- Трелювання деревини

- Відвантаження лісо продукції;

- Очистка лісосіки та 50-ти метрової смуги, суміжної з нею від поруб очних решток.

Згідно п.4.3 договору, на роботи, що виконуються складаються за встановленими формами документи, які є невід»ємною частиною цього договору:

- Акт прийняття-передачі лісосіки (додаток 1)

- Технічне завдання (сортиментна структура лісосіки та календарний план її заготівлі) (додаток 2)

- Кошторис вартості робіт (послуг) (додаток 3)

- Акт приймання-здачі виконаних робіт (додаток 4)

- Акт освідчення місць рубок (згідно встановленої форми)

- Карта технологічного процесу розроблення лісосіки.

Згідно п.6.2 договору, замовник зобов»язується оплачувати виконавцю за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, за заготівлю деревини та її трелювання – 70% вартості робіт, 30% - після очищення лісосіки від парубкових решток та здачі їх по акту огляду місць рубок та заготовленої деревини.

Відповідно до п.8.1 договору, здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяцем, за актом прийому-здачі виконаних робіт, який є невід»ємним додатком цього договору.

Згідно п.8.2 договору, підписаний сторонами акт прийому-здачі виконаних робіт приймається замовником до оплати.

Згідно п.8.3 договору, остаточно роботи вважаються закінченими після підписання сторонами акту огляду місць заготівлі деревини, який є невід»ємним додатком цього договору.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, в тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладено договори підряду.

Отже, між сторонами виникли цивільні права та обов’язки на підставі договорів підряду (стаття 11 ЦК України).

Дослідивши позовну заяву, суд з»ясував, що позивач посилається на укладення із відповідачем наступних договорів:

Договір №22 від 24.03.2015 року

Договір №22 від 25.03.2015 року

Договір №26 від 05.05.2015 року

Договір №27 від 05.05.2015 року

Договір №29 від 05.05.2015 року

Договір №30 від 05.06.2015 року

Договір №31 від 05.06.2015 року

Договір №59 від 08.10.2015 року

Договір №68 від 14.12.2015 року

Проте, суд звертає увагу, що договори №31 від 05.06.2015 року та №59 від 08.10.2015 року, на які має місце посилання в позовній заяві, позивачем до матеріалів справи не долучено, тому, суд не мав можливості оглянути і дослідити умови вказаних договорів. До матеріалів справи до договору №31 від 05.06.2015 року долучено лише додатко цього договору.

Також, в підтвердження свої позовних вимог позивачем долучено наступні Акти прийому-здачі виконаних робіт:

1) Акт за травень 2015 року до Договору №26 від 05.03.2015 року на суму 5 200,00 грн. (даний договір не є предметом розгляду, згідно заявлених позовних вимог);

2) Акт за травень 2015 року до Договору №22 від 25.03.2015 року на суму 6 609,00 грн.

3) Акт за грудень 2015 року до Договору №68 від 14.12.2015 року на суму 5 886,00 грн.

4) Акт за грудень 2015 року до Договору №59 від 08.10.2015 року на суму 5 494,80 грн.

5) Акт за квітень 2016 року до Договору №31 від 05.06.2015 року на суму 4 536,40 грн.

6) Акт за грудень 2015 року до Договору №31 від 05.06.2015 року на суму 17 088,50 грн.

7) Акт за червень 2015 року до Договору №31 від 05.06.2015 року на суму 6 175,40 грн.

8) Акт за лютий 2016 року до Договору №31 від 05.06.2015 року на суму 2 025,10 грн.

9) Акт за червень 2015 року до Договору №30 від 05.06.2015 року на суму 886,60 грн.

10) Акт за грудень 2015 року до Договору №29 від 15.06.2015 року на суму 1188,00 грн. (даний договір не є предметом розгляду, згідно заявлених позовних вимог)

11) Акт за червень2015 року до Договору №29 від 15.06.2015 року на суму 8 751,60 грн. (даний договір не є предметом розгляду, згідно заявлених позовних вимог)

12) Акт за червень 2015 року до Договору №27 від 05.05.2015 року на суму 525,00 грн.

13) Акт за травень 2015 року до Договору №27 від 05.05.2015 року на суму 2472,75 грн.

14) Акт за червень2015 року до Договору №26 від 05.03.2015 року на суму 2200,00 грн. (даний договір не є предметом розгляду, згідно заявлених позовних вимог).

Отже, проаналізувавши вищезазначені акти, суд не бере до уваги Акти за №№ 1, 10, 11, 14, адже договора, на підставі яких вони складені, не були зазначені у позовних вимогах.

Акти за №№ 4, 5, 6, 7, 8 складені на підставі договорів, які заявлені у позовних вимогах, зокрема №31 та №59, проте не долучені до матеріалів справи та не представлено суду оригіналів – для огляду. Тим самим суд позбавлений можливості дослідити умови вказаних договорів.

Предметом розгляду в цій справі є Акти за №№2, 3, 9, 12, 13 складені відповідно до договорів, зазначених в межах позовних вимог. Отже, сума виконаних робіт за цими актами становить 16 379,35 грн. (6 609,00 грн. + 5 886,00 грн. + 886,60 грн. + 525,00 грн. + 2 472,75 грн.)

Суд з»ясував, що у поданих до суду заявах по суті справи та у судових засіданнях відповідач не заперечував факту виконання позивачем робіт за спірними актами виконаних робіт.

Однак, зазначив, що позивачем не було дотримано порядку передачі результатів виконаних робіт позивачу, який встановлений у вказаних договорах.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Також, згідно п.6.6. договору, у випадку невиконання робіт вказаних в п.2.1 договору у термін вказаний в п.5.1 цього договору, замовник може оплатити виконавцю суму еквівалентну виконаній роботі та застосувати п.6.6 цього договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, враховуючи що виконавцем виконано ряд робіт, які прийняті замовник по актах, які підписанні останнім без будь-яких зауважень та заперечень, суд дійшов висновку, що обсяги та вартість робіт, які вказані позивачем у спірних актах є прийнятими відповідачем на загальну суму 16 379,35 грн.

Докази сплати заборгованості в повному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов’язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає підставним нарахування інфляційних втрат та 3% річних за спірний період, що вказаний позивачем (26.11.2016 рок у- 21.05.2018 року), однак на суму заборгованості, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а саме – 16 379,35 грн. Також спірний період слід рахувати з 28.11.2016 року, оскільки 26.11.2016 року припадає на вихідний день.

Отже, здійснивши перерахунок за допомогою системи Ліга.Закон, суд встановив, що стягненню підлягає 3% річних в розмірі 726,85 грн., та інфляційні втрати в розмірі 3 227,05 грн. (розрахунок додається).

Обґрунтування, які відповідач зазначає у відзиві, суд не бере до уваги, оскільки вони є безпідставними, та спростовуються доказами, що містіться у справі.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 417,59 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” про стягнення заборгованості в розмірі 85 716,18 грн. – задоволити частково.

2. Стягнути з Сколівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” (82600, Львівська область, м.Сколе, вулиця Князя Святослава,7Б, код ЄДРПОУ31148149) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (82640, Львівська область, Сколівський район, с.Погар, вулиця Котляревського,81, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 20 333,25 грн., з яких 16 379,35 грн. (шістнадцять тисяч триста сімдесят дев»ять грн. 35 коп.) – основний борг, інфляційних втрат 3 227,05 грн. (три тисячі двісті двадцять сім грн. 05 коп.), 3% річних – 726,85 грн. (сімсот двадцять шість грн. 85 коп.), а також 417,59 грн. (чотириста сімнадцять грн. 59 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено « 19» вересня 2018 р.

Суддя Горецька З. В.