Рішення № 76569434, 18.09.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1592/18

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., при секретарі судового засідання Прокопчук М.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 48736,83 грн

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - ордер серія КВ № 704728 від 10.07.2018;

від відповідача: не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (далі - позивач) подало до суду позов про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) 48736,83 грн, з яких: 39920,88 грн основного боргу, 2584,46 грн пені, 5472,99 грн 36% річних, 758,50 грн інфляційних нарахувань.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого на виконання умов договору № 1п8788 від 09.02.2018.

Ухвалою від 25.07.2018 господарський суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 18.09.2018.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника до суду не направив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення йому судової кореспонденції 03.08.2018.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 1п8788 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати мастильні матеріали та товари для автомобілів на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. п. 1.2, 2.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється партіями.

Кількість, номенклатура, ціна товару в партії та термін сплати вказуються у рахунку-фактурі і накладних, які надає постачальник на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Постачальник поставляє товар на умові EXW "склад постачальника, м. Київ, вул. Автозаводська, дім. № 76 у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення комерційних термінів "Інкотермс-2000".

Відповідно до п. 2.5 договору датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній постачальника.

За п. 3.1 договору сторони погодили, що продаж товару за домовленістю сторін здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах оплати в день поставки товару або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін сплати зазначається у накладній.

У відповідності до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється безготівковим переводом на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 8.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вищевказаного договору, позивачем в лютому 2018 року на підставі замовлення відповідача № 1816 від 09.02.2018 та № 2030 від 15.02.2018 було поставлено, а останнім прийнято товару на загальну суму 39920,88 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1961 від 12.02.2018 на суму поставки у 26242,36 грн та № 2128 від 15.02.2018 на суму поставки у 13678,52 грн.

Як передбачено ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що товар був поставлений позивачем відповідачу на умовах відстрочення платежу. Термін відстрочення платежу був зазначений позивачем у кожній накладній окремо.

Так, за видатковою накладною № 1961 від 12.02.2018 оплата товару мала бути проведена відповідачем до 27.02.2018, а за видатковою накладною № 2128 від 15.02.2018 до 01.03.2018.

Граничний строк оплати товару був обрахований судом з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, п. 1.9 Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 та даних щодо строків оплати, зазначених позивачем у видаткових накладних.

Натомість відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у порядку та строки, визначені умовами договору, належним чином не виконав, заборгувавши позивачу за отриманий товар 39920,88 грн.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд вказує про обґрунтованість доводів позивача про стягнення з відповідача на його користь 39920,88 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами договору поставки № 1п8788 від 09.02.2018.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, окрім боргу, позивач нарахував до стягнення з відповідача також 2584,46 грн пені, 5472,99 грн 36% річних та 758,50 грн інфляційних нарахувань.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 5472,99 грн 36% річних та 758,50 грн інфляційних втрат, господарський суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 36% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з наявного в матеріалах справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та річні за період з 02.03.2018 по 18.07.2018 нараховані на суму боргу у розмірі 39920,88 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та річних, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача також пеню, слід зазначити, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п. 5.1 договору унормовано, що покупець за порушення строку оплати товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Так, згідно з розрахунку позивача сума пені нарахована ним до оплати за неоплачені відповідачем видаткові накладні складає 2584,46 грн.

Здійснивши перерахунок пені, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення грошового зобов'язання, на суму боргу у розрізі поставки по кожній видатковій накладній окремо за період з 02.03.2018 по 18.07.2018, суд вважає, що обгрунтовано заявлена до стягнення з відповідача сума пені складає 5175,50 грн.

Враховуючи, що згідно з розрахунком суду, проведеним на підставі даних позивача, сума пені, належна до стягнення з відповідача за прострочення в оплаті наявної заборгованості за поставлений товар є більшою від тією, яку просить стягнути позивач, і позивач в процесі розгляду справи, з урахуванням встановлених судом обставин, не здійснив перерахунок пені та не уточнив позовні вимоги в цій частині, господарський суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені на суму 2584,46 грн, оскільки стягнення штрафних санкцій у зменшеному розмірі є правом позивача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав, товар позивачу не повернув.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 48736,83 грн, з яких: 39920,88 грн основного боргу, 2584,46 грн пені, 5472,99 грн 36% річних та 758,50 грн інфляційних нарахувань.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09611, Київська обл., Рокитнянський район, село Житні Гори, вулиця Висока, будинок 80, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсаж" (04114, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 76, код ЄДРПОУ 36871919): 39920 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 88 копійок основного боргу, 2584 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 46 копійок пені, 5472 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 99 копійок 36% річних, 758 (сімсот п'ятдесят вісім) гривень 50 копійок інфляційних нарахувань та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Повне рішення складено: 20.09.2018

Суддя В.М. Антонова

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.