Ухвала суду № 76569373, 19.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.09.2018Справа № 910/9314/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (73025, Херсонська обл., місто Херсон, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 18; код ЄДРПОУ 39500143)

до Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720)

про визнання частково недійсним пункту договору

Представники учасників справи:

від позивача: Предместнікова Д.О. - довіреність №180405/Д/01 від 05.04.2018 року;

від відповідача, Чеботарьова І.Г. - довіреність №16-64 від 14.04.2017 року.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонтегіонгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору № 16-486-н купівлі - продажу природного газу від 28.10.2016 року, укладеного між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладаючи спірний Договір на визначених в пункті 6.1 умовах, враховуючи механізм виділення та перерахування коштів, встановлений законодавчими актами України, сторони завідомо розуміли неможливість виконання та проведення розрахунків за природний газ на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій в строки, встановлені вказаним договором, в зв'язку з чим зазначений Договір №16-486-н купівлі - продажу природного газу від 28.10.2016 року підлягає визнанню недійсним в частині згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2018 року №910/9314/18 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 15.08.2018 року.

В судовому засіданні 15.08.2018 року представник позивача подав клопотання про зупинення провадження у справі, також в судовому засіданні оголошено перерву до 03.09.2018 року.

23.08.2018 року через канцелярію суду представник відповідач подав заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 03.09.2018 року оголошено перерву до 19.09.2018 року.

В судовому засіданні 19.09.2018 року представники позивача підтримав клопотання та просив суд його задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання.

Клопотання про зупинення провадження обґрунтовано тим, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається справа №826/9959/18 про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.16. № 853 "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій".

Як встановлено судом, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 року відкрито провадження у справі №826/9959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №853 "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій".

Предметом розгляду справи №826/9959/18 є позовні вимоги про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №853 "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій"

Предметом розгляду справи №910/9314/18 є вимоги про визнання частково недійсними пунктів п.6.1. Договору №16-486-н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 року.

Відповідно до п. 5 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупиняється, а неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Тобто йдеться про те, що господарський суд не може розглядати певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості вимог.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення зазначеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30 від 27 вересня 2001 року).

Судом встановлено, що дана справа є пов'язаною зі справою №826/9959/18, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, оскільки при розгляді справи №826/9959/18 буде вирішено питання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року №853, що має суттєве значення для розгляду даної справи, оскільки напряму впливає на обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

При цьому, з огляду на те, що спір про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 року №853 відноситься до спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, суд не може розглянути дану справу до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/9959/18 через обмеженість своєї юрисдикції.

Зупиняючи провадження у справі через неможливість розглянути її до вирішення іншої справи, суди звертав увагу на положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також не зважили на те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про задоволення клопотання позивача та зупинення провадження у справі №910/9314/18 до набрання законної сили рішенням (ухвали, постанови) суду у справі №826/9959/18.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст.ст. 234, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" про зупинення провадження у справі задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №910/9314/18 до вирішення по суті справи №826/9959/18 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року №853 "Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій") та набрання законної сили рішення суду (ухвали, постанови) у даній справі.

3. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/9314/18, а також надати суду належним чином завірені копії рішення суду (ухвали, постанови) у справі №826/9959/18.

Ухвала набирає законної сили 19.09.2018 року та відповідно до ст. 256 та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту ухвали: 20.09.2018 року.