Рішення № 76569340, 20.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2018Справа № 910/9164/18Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 21 524,64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 21 524,64 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору №757 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2008 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості спожитої теплової енергії в сумі 14 027,93 грн. за жовтень, 2017 року, листопад 2017 року та грудень 2017 року.

У зв'язку з чим позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 14 027,93 грн., пені в розмірі 1 957,21 грн., інфляційних втрат в розмірі 4 505,52 грн. та трьох процентів річних в розмірі 1 044,98 грн.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.07.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав на недоведеність позивачем факту вручення йому рахунків, які є підставою для оплати спожитих послуг. Крім того, відповідач заперечував проти правомірності стягнення пені, 3% річних та інфляційної складової боргу, зазначивши, що задоволення таких вимог під час ліквідації банку суперечать приписам ст.ст. 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладі фізичних осіб". Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

01.10.2008 між відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", правонаступником якого є позивач (теплопостачальна організація), та відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "НАДРА", правонаступником якого є відповідач (споживач), був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 757 (далі - договір), згідно з умовами якого теплопостачальна організація зобов'язувалась надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язувався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 року та чинного законодавства України.

Пунктом 2.2.2 договору на споживача покладений обов'язок оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього договору та додатку до нього № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію".

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними.

Згідно з п. 1 додатку № 4 до договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в додатку № 2 Гкал, передбачену на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми заборгованості на початок місяця. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

З додатку № 1 до договору "Перелік об'єктів та характеристика надання послуг з теплопостачання" вбачається, що позивач зобов'язувався постачати теплову енергію до двох об'єктів відповідача, а саме:

- до відділення банку, розташованого по вул. 60 років Жовтня, 138 - у вигляді гарячого водопостачання та опалення;

- до відділення банку, розташованого по вул. Шевченка, 32 - у вигляді опалення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем обов'язку оплатити послуги, спожиті протягом жовтня, листопада та грудня 2017 року.

Перевіряючи такі доводи сторін, розглядаючи та вирішуючи даний спір по суті суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що протягом жовтня, листопада та грудня 2017 року позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання загальною вартістю 14 027,93 грн., що підтверджується рахунками № 757 від 31.10.2017, № 757 від 30.11.2017, № 757 від 31.12.2017.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, надані останнім, протягом жовтня-грудня 2017 року на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 757 від 01.10.2008, становить 14 027,93 грн.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживача покладений обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 027,93 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 947,21 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4 504,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 044,98 грн.

Щодо правомірності вищевказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 26 від 05.02.2015 у ПАТ "КБ "НАДРА" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 06.02.2015 по 05.05.2015.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 85 від 23.04.2015 у ПАТ "КБ "НАДРА" продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 05.06.2015 (включно).

Постановою Національного банку України № 356 від 04.06.2015 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "КБ "НАДРА".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 113 від 05.06.2015 припинено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "НАДРА" та розпочато процедуру його ліквідації.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно.

Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 №616 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 04 червня 2018 з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Рішенням Виконавчою дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.11.16 № 2342 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до 03 червня 2020 з відповідним продовженням повноважень Уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони. У разі припинення, розірвання або порушення умов таких договорів з боку контрагентів банку Фонд має право вимагати відшкодування збитків у порядку, встановленому законодавством України.

Проте, згідно з п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Таким чином, оскільки протягом усього спірного періоду у ПАТ "КБ "НАДРА" діяла тимчасова адміністрація або вже розпочалась процедура його ліквідації нарахування пені, 3% річних та інфляційної складової боргу на заборгованість за жовтень-грудень 2017 року є неправомірним.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 027,93 грн., у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 947,21 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 4 504,52 грн. та 3% річних у розмірі 1 044,98 грн. судом відмовлено.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Старий Поділ, буд. 5, ідентифікаційний код 00131819) основний борг у розмірі 14 027 (чотирнадцять тисяч двадцять сім) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 148 грн. (одна тисяча сто сорок вісім) грн. 32 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий