Рішення № 76569337, 19.09.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2018Справа № 910/9159/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

про стягнення 5 245,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (надалі - "ПрАТ - АСК "Скарбниця") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - "ПрАТ "СК "АХА Страхування") про стягнення 5 245,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не належним чином було виконано взяті на себе зобов'язання за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538 з виплати страхового відшкодування внаслідок завдання з вини водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "ЗАЗ-Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, при дорожньо-транспортній пригоді шкоди власнику автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, право вимоги отримання якого набуто позивачем за наслідками виконання взятих на себе згідно договору №39/1401/АТ/14 від 13.06.2014 зобов'язання з виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу. При цьому, позивачем вказується на те, що розмір завданої власнику автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, шкоди, право вимоги отримання відшкодування якої ним набуто, становить 40 442,23 грн., однак, за наслідками звернення до ПрАТ "СК "АХА Страхування" останнім було лише частково сплачено відповідне страхове відшкодування у розмірі 35 196,92 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 245,31 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9159/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), визначено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

06.08.2018 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позов, у відповідності до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити, вказував на те, що сплата на користь позивача меншої ніж ним було набуто права вимоги суми зумовлена відсутністю підстав для відшкодування визначеної у відповідному звіті оцінювача суми податку на додану вартість. Також, вказував на пропуск позивачем строків позовної давності, які просив застосувати.

15.08.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано відповідь на відзив, за змістом якого вказував на необґрунтованість заперечень відповідача, оскільки розмір відповідного страхового відшкодування було визначено оцінювачем, а тому саме у такому розмірі має здійснюватися його виплата за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

13.06.2014 між ПрАТ АСК "Скарбниця" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір страхування транспортних засобів №39/1401/АТ/14 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме: автомобілем марки "Toyota" моделі "Avensis", державний номер НОМЕР_2, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - "ДТП"). Строк дії Договору: з 26.06.2014 по 25.06.2015.

27.05.2015 о 19:15 год. у м. Львові по вул. Чупринки Генерала - Горбачевського (перехрестя) сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, автомобіля "Audi A6", державний номер НОМЕР_3, та автомобіля "ЗАЗ-Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ЗАЗ-Daewoo Lanos", при повороті ліворуч виїхала на смугу зустрічного напрямку, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "Audi A6" та автомобілем "Toyota Avensis", чим було спричинено механічні пошкодження автомобілям.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою №64766900 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою 24.06.2015 за №36/965 взводом №1 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м. Львів ГУМВС України у Львівській області.

Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 10.4, 11.3, 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Сихівського районного суду м. Львова від 15.06.2015 у справі №464/4557/15-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхових актів №39/К/15 від 12.06.2015, від 03.07.2015 та від 15.07.2015, розрахунків страхового відшкодування до вказаних актів, звіту №Ю-01410 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного 28.05.2015 суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Федорченком В.С. (сертифікат №221/15), позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої страхувальнику внаслідок спірної ДТП шкоди у розмірі 40 442,23 грн. шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт (ФОП Ізюмов І.С.), що підтверджується платіжними дорученнями №1466 від 12.06.2015, №1654 від 03.07.2015, №1760 від 15.07.2015.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки №64766900 про дорожньо-транспортну пригоду від 24.06.2015 та постанови Сихівського районного суду м. Львова від 15.06.2015 у справі №464/4557/15-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "ЗАЗ-Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, належав ОСОБА_2 та знаходився під її керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем "ЗАЗ-Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, - ОСОБА_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "ЗАЗ-Daewoo Lanos", державний номер НОМЕР_1, на момент настання спірної ДТП була застрахована ПрАТ "СК "АХА Страхування" на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538, що підтверджується доданою відповідачем до відзиву копією відповідного полісу.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Отже, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

Із доданого позивачем до позову звіту №Ю-01410 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, складеного 28.05.2015 суб'єктом оціночної діяльності - оцінювачем Федорченком В.С. (сертифікат №221/15), вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження у спірній ДТП, складає 40 611,10 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, у розмірі 40 611,10 грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

В даному випадку, положеннями договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538 було встановлено нульову франшизу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що листом №616 від 29.12.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про відшкодування шкоди у розмірі 40 442,23 грн. з доданням документів, передбачених ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої просив в межах, передбачених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розглянути питання щодо відшкодування фактичних затрат у розмірі 40 442,23 грн. та перерахувати їх протягом 30-ти днів з моменту отримання даної претензії за вказаними реквізитами.

Вказана претензія була отримана відповідачем 31.12.2015 за вх. №14734/12, що підтверджується відтиском його штампу на першій стронції долученої до відзиву її копії.

Відтак, суд приходить до висновку, що визначений ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк на прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538 за вказаною претензією сплив 30.03.2016.

За наслідками розгляду відповідної претензії відповідачем було прийнято рішення про здійснення виплати на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 35 196,92 грн., розрахованої на основі звіту №Ю-01410 від 28.05.2015 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та за мінусом ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини, про що листом №01474/14 від 24.02.2016 повідомлено позивача, а згідно платіжного доручення №225692 від 25.02.2016 здійснено перерахування на його користь суми коштів у розмірі 35 196,92 грн.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується та не заперечується сторонами, що виконуючи взяті на себе зобов'язання за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538, відповідачем у визначені строки було оплачено на користь позивача кошти в розмірі 35 196,92 грн.

При цьому, заперечуючи проти позовних вимог в частині заявленої позивачем до стягнення різниці суми набутого позивачем права вимоги до відповідача щодо отримання відшкодування за полісом №АІ/7523538 (40 442,23 грн.) та суми фактично сплачених відповідачем коштів (35 196,92 грн.) у поданому до суду відзиві на позов зазначалося про те, що відповідачем було здійснено власний розрахунок розміру страхового відшкодування за наслідками спірної ДТП, який підлягає виплаті за полісом №АІ/7523538, з урахуванням визначеної в звіті №Ю-01410 від 28.05.2015 вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу, однак за вирахуванням включеної оцінювачем до відповідної вартості суми ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому правові підстави для стягнення з нього додаткових коштів відсутні.

Так, згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Тобто, здійснюючи виплату на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілому чи особі, якою набуто права отримання відповідного відшкодування, страховик вправі зменшити відповідний розмір визначеної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу на розмір включеного до неї податку на додану вартість у випадку відсутності доказів фактично понесених витрат на його оплату, що не звільняє його від обов'язку здійснити в подальшому доплату відповідних коштів за умови подання йому доказів понесення потерпілим при відновленні пошкодженого автомобіля таких затрат.

Аналогічний висновок про застосування даної норми при вирішенні тотожних спорів викладено в постановах Верховного Суд від 05.04.2018 у справі №910/3165/17 та від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Саме на наведені підстави зменшення розміру фактичного відшкодування за полісом №АІ/7523538 і вказувалося відповідачем в направленому на адресу позивача листі №01474/14 від 24.02.2016, яким повідомлялося про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В той же час, позивачем як до позову, так і до відповіді на відзив не було надано доказів понесення фактичних витрат на оплату суми податку на додану вартість при придбанні необхідних для відновлення автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, матеріалів фарбування та запасних частин, як і фактичного проведення ремонту такого автомобіля в цілому (до позову було додано лише виключно платіжні доручення про перерахування відповідних коштів на рахунок ФОП Ізюмов І.С., особи визначеною потерпілим у заяві на виплату страхового відшкодування як ремонтне підприємство, однак будь-яких доказів проведення відповідного ремонту чи навіть рахунку на здійснення ремонту, виданого такою особою, матеріали справи не містять).

Тобто, позивачем у встановленому порядку не було доведено понесення фактичних витрат на оплату ПДВ при проведенні ремонту автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, за наслідками його пошкодження у спірній ДТП, а відтак, зменшення відповідачем відповідної суми відшкодування за полісом №АІ/7523538 на визначену оцінювачем в звіті №Ю-01410 від 28.05.2015 суму ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини на підставі положень п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є правомірним.

З огляду на викладене, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача (40 442,23 грн.), що не перевищує визначену оцінювачем вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (40 611,10 грн.), визначені полісом №АІ/7523538 розміри лімітів відповідальності (50 000,00 грн.) та франшизи (0 грн.), часткову виплату відповідачем на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 35 196,92 грн. за вирахуванням на підставі положень Закону суми ПДВ (9 330,93 грн.) та не доведення позивачем у визначеному законодавством порядку обставин понесення потерпілим витрат на оплату ПДВ при відновленні автомобіля "Toyota Avensis", державний номер НОМЕР_2, за наслідками його пошкодження у спірній ДТП (взагалі відсутні докази проведення ремонту вказаного автомобіля), заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 5 245,31 грн. є необґрунтованими, адже не підтверджені у визначеному положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ПрАТ "АСК "Скарбниця" необхідно відмовити повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

При цьому, з метою повного та всебічного вирішення спору у даній справі і дотримання принципу здійснення ефективного правосуддя шляхом вивчення та оцінки всіх доводів і заперечень учасників справи, на необхідність чого неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (справи "Мала проти України", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Суомінен проти Фінляндії"), суд вважає за доцільне дослідити посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення з даним позовом до суду та зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

В аспекті застосування наведених положень слід враховувати, що позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав. При цьому, поняття "позовна" має на увазі форму захисту шляхом пред'явлення відповідного позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії "право на позов у матеріальному сенсі" (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права.

Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто, тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

В положеннях ст. 257 Цивільного кодексу України законодавцем визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і у відповідності до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, зазначений трирічний строк починає свій перебіг після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного), адже право особи на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права виникає (та відповідно перебіг позовної давності починається) з моменту, коли право цієї особи порушене (особа довідалася про порушення свого права),

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). В той же час, внаслідок ДТП виникає договірне зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, однак, останнім в даному випадку є страховик за відповідним полісом, а відповідне зобов'язання є договірним.

При цьому, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, і підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Тобто, в силу приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов'язання страховика за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є безумовним, адже пов'язується з виконанням потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, обов'язку із дотримання певного порядку отримання такого відшкодування (як-то подачі до страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та необхідних документів, за наслідками розгляду яких страховиком у визначені строки і приймається рішень щодо виплати страхового відшкодування чи відмови у її проведенні).

Отже, до вчинення потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, дій, визначених законодавством як обов'язкові для отримання страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, останні фактично не можуть передбачити можливість порушення їх прав страховиком до закінчення встановленого строку розгляду поданих документів чи отримання відмови у виплаті відповідного страхового відшкодування в межах такого строку.

Тобто, на відміну від деліктного зобов'язання, яке виникає у спірних правовідносинах (в яких перебіг позовної давності за вимогами до винної у завданні шкоди особи починається з моменту завдання шкоди), перебіг позовної давності за вимогами у договірному зобов'язанні (зобов'язанні страховика здійснити виплату страхового відшкодування) слід відраховувати від дати закінчення строку на прийняття страховиком в порядку, визначеному ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідного рішення (якщо його не було прийнято) або ж від дати прийняття в межах встановленого строку відповідного рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування чи його частини.

Судом встановлено, що в даному випадку визначений ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк на прийняття відповідачем рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування на підставі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/7523538 за наслідками отримання відповідного звернення позивача сплив 30.03.2016, а рішення про часткову виплату спірного страхового відшкодування було прийнято 24.02.2016 (в сумі 35 196,92 грн.) та відповідно здійснено - 25.02.2016.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 253, 260, 261 Цивільного кодексу України початок перебігу строку позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача різниці суми набутого позивачем права вимоги до відповідача щодо отримання відшкодування за полісом №АІ/7523538 (40 442,23 грн.) та суми фактично сплачених відповідачем коштів (35 196,92 грн.), заявленої в межах даної справи, слід рахувати саме з 25.02.2016, тобто, у даному випадку, саме з моменту фактичного прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті суми таких коштів.

Таким чином, посилання відповідача на те, що звернення позивача з даним позовом до суду (10.07.2018) мало місце після спливу строку позовної давності не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки фактично ґрунтується на порядку обрахунку строків позовної давності за деліктним зобов'язанням, яке виникає у спірних правовідносинах, в той час, як спір у даній справі стосується саме виконання договірних зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, порядок обрахунку строків позовної даності за якими є іншим.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, буд. 5; ідентифікаційний код 13809430) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код 20474912) про стягнення 5 245,31 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покласти на Приватне акціонерне товариство - Акціонерна страхова компанія "Скарбниця".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 19.09.2018.

Суддя Р.В. Бойко