Рішення № 76568754, 18.09.2018, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2018 р. Справа № 903/389/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Микулик В.М. - адвокат (довіреність від 27.06.2018р.)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з'явились

від відповідача 1: Пасенко С.А. - адвокат (ордер серія ВЛ №04435 від 23.06.2018р., свідоцтво серія ВЛ№857 від 23.09.2016р., дов. від 19.01.2018р.)

від відповідача 2: Терлецький О.М. - представник (дов. від 22.06.2018р. №1)

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", м. Луцьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

- ОСОБА_6, м. Львів

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом від 05.06.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" про застосування до відносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №950, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме шляхом:

- визнання АТ "Дельта Банк" кредитором за Генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта";

- визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за Іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", посвідченим 29.10.2012р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. за реєстровим №2216, предметом іпотеки за яким є складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1;

- визнання АТ "Дельта Банк" заставодержателем за Договором застави майнових прав №699004013308012/31 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", предметом якого є майнове право вимог орендної плати за договором №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., а також:

- скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з Договором іпотеки від 29.10.2012р., р.№950, а саме:

- запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323;

- записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст. 3, 37, 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 47, 66 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 56 ЗУ "Про Національний банк України", ст. ст. 4, 16, 203, 207, 215, 216, 236 ЦК України.

Спільно із позовною заявою позивачем подано заяву від 05.06.2018р. (вх.№01-68/27/18 від 06.06.2018р.) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та заборони ОСОБА_6, Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради та будь-яким іншим суб'єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно: акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо об'єктів нерухомого майна-складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 08.06.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено її розгляд в судовому засіданні на 09.07.2018р., залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державну організацію (установу, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17, код ЄДРПОУ 21708016) та залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1), запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

Ухвалою суду від 08.06.2018р. у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 05.06.2018р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) та заборони ОСОБА_6, Управлінню державної реєстрації Львівської міської ради та будь-яким іншим суб'єктам, на які покладено функції із проведення державної реєстрації прав, зокрема, але не виключно: акредитованим суб'єктам, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності, інших речових прав, обтяжень щодо наступних об'єктів нерухомого майна - складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6 (№№ запису про право власності №19951292 та 19950341 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) було відмовлено.

25 червня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив ТОВ "Торговий Дім "Аванта" №450 від 25.06.2018р. на позовну заяву ПрАТ "Дельта Банк" із додатками обґрунтовуючих відзив документів та описом вмісту цінного листа від 25.06.2018р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача, відповідача та третіх осіб, в якому товариство просить застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що виконання оспорюваного договору про відступлення права вимоги, укладеного 10.07.2014р. між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", розпочалось 11.07.2014р., оскільки ціна відступлення права вимоги була сплачена відповідачем 1 11.07.2014р., 28.07.2014р., 28.08.2014р. Тобто, позовна давність по спірних правовідносинах закінчилась 11.07.2017р.

Засвідчує, що спірні правовідносини між ТОВ "Торговий Дім "Аванта" та позивачем вирішені та врегульовані у межах судової справи №903/407/14, що розглянута господарським судом Волинської області 11.09.2014 року. Так, у межах вказаної справи Банк звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства заборгованості за кредитним договором № 699004013308012, тобто за цим же договором по якому зараз, вже у цій справі Банк хоче поновитись через суд у якості кредитора.

Проте, до 04.09.2014 року Банк одержав всі кошти в погашення заборгованості, згідно договору про відступлення права вимоги; 04.09.2014 року Банк надав господарському суду Волинської області письмову відмову від позову, мотивовану не лише відступленням прав вимоги за кредитним договором № 699004013308012, але й фактичним одержанням коштів від боржника.

Враховуючи викладені обставини, суд прийняв відмову Банку від позову, та постановив ухвалу від 11.09.2014 року про припинення провадження у справі. Ухвала одержана Банком та не оскаржувалась в подальшому. Таким чином, спірні правовідносини Сторін щодо заборгованості за кредитним договором № 699004013308012 врегульовані в судовому порядку у зв'язку із погашенням боргу, а тому вимога позивача про поновлення його в статусі кредитора по кредитному договору № 699004013308012 є безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню.

Зазначає, що у спірних правовідносинах боржником банку є саме ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", діяльність якого є припиненою з 17.09.2015р., з огляду на що зобов'язання в спірних правовідносинах є також припиненими.

Зауважує, що висновки позивача щодо недійсності договору суперечать приписам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, оскільки договір про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. було укладено сторонами в нотаріальній формі та, відповідно, посвідчено приватним нотаріусом, який встановив особи підписантів договору, визначив обсяг їх правомочності, перевірив відсутність примусу при підписанні договору. Крім того, сторони договору погодили всі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством для такого виду договорів, а зміст договору та його умови повністю відповідають інтересам та волевиявленню сторін.

Таким чином, оспорюваний позивачем договір відповідає усім критеріям законності, які визначені чинним законодавством України для такого типу договорів, відсутні будь-які підстави стверджувати про нікчемність вказаного договору, а отже й відсутні будь-які правові підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

26 червня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" від 26.06.2018р. на позовну заяву ПрАТ "Дельта Банк" та клопотання від 26.06.2018р. про продовження строків для подачі доказів.

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 просить застосувати до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що: позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду; позивач звернувся із позовом до неналежних відповідачів з вимогами, які у відповідності до ст.ст. 112, 609 ЦК України є погашеними та припиненими, сформулювавши позовні вимоги в спосіб, що не відповідає ст. 216 ЦК України.

27 червня 2018 року ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" супровідним листом від 27.06.2018р. було долучено до матеріалів справи докази в підтвердження направлення відзиву на адреси учасників судового процесу та продубльовано клопотання від 26.06.2018р. про продовження строків для подачі доказів.

02 липня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" з описом вмісту цінного листа від 23.06.2018р. в підтвердження направлення письмових пояснень на адресу позивача, відповідачів та третьої особи, в яких третя особа позовні вимоги підтримує та просить задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених позивачем у позовній заяві.

09 липня 2018 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області була зареєстрована заява ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі №903/389/18 до прийняття спадщини, у зв'язку із смертю ОСОБА_6 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів).

Ухвалою суду від 09.07.2018р. розгляд справи та заяви ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі в підготовчому засіданні було відкладено на 02.08.2018р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

26.07.2018р. на адресу суду від адвоката ОСОБА_9 - ОСОБА_10 надійшла заява з доказами її надіслання на адресу учасників судового провадження, в якій вона просить суд долучити до матеріалів справи копії довідки Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Луцевич Мар'яни Дмитрівни від 20.07.2018р. №133/01-16 щодо надання відомостей стосовно спадкоємців у спадковій справі №7/2018 після смерті ОСОБА_6 та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №52580456 від 11.07.2018р.

30.07.2018р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзиви відповідачів від 25.07.2018р. з доказами її направлення на адресу учасників судового провадження, в якій позивач позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви.

Водночас, 30.07.2018р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 25.07.2018р., в якому він просить суд приєднати до матеріалів справи копії Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" та Постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014р. №348/БТ "Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ".

При цьому, з огляду на те, що інформація, яка міститься у вказаній постанові є інформацією з обмеженим доступом, оскільки відноситься до категорії банківської таємниці, про що зазначено в реквізитах самої постанови, просить суд подальший розгляд даної справи здійснювати у закритому судовому засіданні повністю або в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" як доказу.

01.08.2018р. на адресу суду від відповідача 2 - ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" надійшли до суду заперечення б/н від 01.08.2018р. на відповідь позивача на відзиви з доказами в їх обґрунтування, в яких товариство просить суд застосувати у даній справі наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та даних запереченнях.

Присутній в судовому засіданні 02.08.2018р. представник відповідача 1 - ТОВ "Торговий дім "Аванта" надав суду заперечення №538 від 01.08.2018р. щодо відповіді позивача на відзиви з доказами в їх обґрунтування та надіслання останніх на адресу учасників судового провадження, в якому просить суд застосувати у даній справі наслідки пропуску позивачем строків позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та даних запереченнях.

Присутній в судовому засіданні 02.08.2018р. представник відповідача 2- ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" звернувся до суду з клопотанням б/н від 02.08.2018р. про приєднання до матеріалів справи доказів надіслання заперечення б/н від 01.08.2018р. на адресу учасників судового провадження.

Представник позивача 02.08.2018р. звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи в підготовчому засіданні в зв'язку з необхідністю ознайомитись з запереченнями відповідачів на відповідь на відзив позивача та, у випадку необхідності, підготувати пояснення стосовно останніх.

За наслідками розгляду в судовому засіданні 02.08.2018р. клопотання представників ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі №903/389/18 до прийняття спадщини, у зв'язку із смертю ОСОБА_6 (третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів), судом постановлено ухвалу про відмову в його задоволенні як необґрунтованому.

Враховуючи необхідність надання можливості позивачу ознайомитись з поданими відповідачами запереченнями на відзив та подати суду пояснення з обґрунтовуючими документами та матеріалами, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті ухвалою суду від 02.08.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження до 06.09.2018р., розгляд справи у підготовчому засіданні, а також клопотання позивача стосовно здійснення подальшого розгляду даної справи повністю або в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" як доказу у закритому судовому засіданні було відкладено на 06.09.2018р.

20.08.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання №б/н від 20.08.2018 про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме витягів з банківської виписки по особовому рахунку ТОВ "ФК "Надбання" №26500002017041 в АТ "Дельта Банк" та докази надсилання клопотання учасникам справи.

Поданим клопотанням представник позивача підтвердив факт отримання від ТОВ "ФК "Надбання" грошових коштів згідно п.2.2. Договору та з акцентував увагу на те, що Договір відступлення прав вимоги від 10.07.2014 року, серед іншого, порушує принципи визначені п.5 та п.7 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зокрема, представник позивача зазначив, що уклавши Договір відступлення прав вимоги ТОВ "ФК "Набдання" було надано переваги перед іншими кредиторами АТ "Дельта Банк" оскільки відступивши на користь останнього майнові права за Кредитним договором тим самим мінімізовано можливі ризики не повернення грошових коштів ТОВ "ФК "Надбання", розміщених на рахунку АТ "Дельта Банк" (оскільки останні відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають відшкодуванню Фондом, а задовольняються виключно в порядку задоволення вимог кредитора на підставі ст. 52 вказаного Закону у 7 чергу задоволення).

06.09.2018 р. в судовому засіданні подане 20.08.2018 р. клопотання представника позивача долучено до матеріалів справи.

Поряд з тим, в судовому засіданні 06.09.2018 р. представник позивача підтримав клопотання щодо здійснення подальшого розгляду даної справи повністю або в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" в закритому судовому засіданні. Представник відповідача 2- ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" щодо вказаного клопотання заперечив лише в частині подальшого розгляду даної справи повністю в закритому судовому засіданні.

Щодо здійснення подальшого розгляду даної справи в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" в закритому судовому засіданні представник відповідача 2- ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" підтримав.

Присутній в судовому засіданні 06.09.2018р. представник відповідача 1 - ТОВ "Торговий дім "Аванта" погодився з позицією представника відповідача 2 - ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" і також підтримав клопотання щодо подальшого розгляду даної справи в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" в закритому судовому засіданні.

Згідно до ч.8 ст.8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.

Згідно до ч.9 ст.8 ГПК України про розгляд справи у закритому судовому засіданні постановляється ухвала. Суд ухвалою може оголосити судове засідання закритим повністю або закритою його частину.

З огляду на позицію сторін по справі, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві та забезпечення нерозголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, судом було задоволено клопотання представника позивача щодо подальшого розгляду даної справи в закритому судовому засіданні лише в частині дослідження Постанови Правління Національного банку України від 26.02.2014р. №102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності", про що постановлено ухвалу.

Зважаючи на відсутність будь-яких інших клопотань від сторін по справі та третіх осіб, судом 06.09.2018 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.09.2018 р.

В судовому засіданні 18.09.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзиви відповідачів.

Водночас вказав, що позивачем було пропущено строк позовної давності з поважних причин, а саме у зв'язку із запровадженням у ПАТ "Дельта Банк" в 2015 році тимчасової адміністрації, у зв'язку з чим просив суд поновити пропущений процесуальний строк позовної давності.

Присутній в судовому засіданні 18.09.2018р. представник відповідача 1 - ТОВ "Торговий Дім "Аванта" позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Присутній в судовому засіданні 18.09.2018р. представник відповідача 2- ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів- Фучило Мар'ян Дмитрович в судове засідання 18.09.2018р. не з'явились, уповноважених представників в судове засідання не направили.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом, 29 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" (позичальник) було укладено Генеральний кредитний договір №699004013308012 з Договорами про внесення змін та доповнень до нього від 29.10.2012р. №1, від 29.10.2012р. №2, від 18.12.2012р. №3, від 29.04.2013р. №3, від 29.08.2013р. №4 (том 1 а. с. 24-36), у відповідності до умов котрого кредитор - ПАТ "Астра Банк" відкрив позичальнику - ТОВ "Торговий дім "Аванта" відновлювальну кредитну лінію з кредитним лімітом в сумі 5 220 000,00 (П'ять мільйонів двісті двадцять тисяч).

Пунктом 1.3. Генерального кредитного договору №699004013308012 встановлено строк кредиту з 29.10.2012 року по 29.10.2015 року.

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.

29 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" було укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Генерального кредитного договору №699004013308012 у відповідності до умов котрого позичальнику надано відновлювальний кредитний транш в розмірі 1 044 000,00 грн. на строк з 29.10.2012 року по 25.10.2013 включно (том 1 а. с. 31).

29.10.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" було укладено Договір про внесення змін та доповнень №2 до Генерального кредитного договору №699004013308012 у відповідності до умов котрого позичальнику було надано відновлювальний кредитний транш в розмірі 4 176 000,00 грн. на строк з 29.10.2012 року по 29.10.2015 року включно (том 1 а. с. 32).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Поруч з цим, 29 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір №699004013308012/32, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. та зареєстрований в реєстрі за №2216 з договором про внесення змін до нього від 29.04.2013р. (том 1 а. с. 37-41), у відповідності до умов котрого цей договір забезпечує виконання позичальником зобов'язань за Генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2018 року з будь-якими змінами та доповненнями до нього. У відповідності до ЗУ "Про іпотеку" та інших нормативно-правових актів України, Іпотекодавець передав Іпотекодержателю в іпотеку складське приміщення (в. літ. В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Згідно Іпотечного договору №699004013308012/32 накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі майна. Заборону зареєстровано в реєстрі 29.10.2012 року за №2217 (том 1 зворотня сторона а. с. 40).

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Крім того, 29 жовтня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (заставодавець) було укладено Договір застави майнових прав №699004013308012/31 з договором про внесення змін та доповнень до нього від 29.04.2013р. (том 1 а. с. 42-43, 45).

Згідно статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави (стаття 593 ЦК України).

Згідно п.1.1. Договору застави майнових прав №699004013308012/31 Заставодавець передає Заставодержателю в повному обсязі майнове право, що виникло у Заставодавця на підставі Договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 року укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Аванта" (орендар), а саме право вимоги орендної плати за оренду складського приміщення (в. літ. В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що позивачем не додано копії договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 року для його дослідження.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (стаття 760 ЦК України).

Статтею 761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

02 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., реєстровий номер 1533 з договором про внесення змін до нього №1 від 19.12.2013р. (том 2 а. с. 13-18).

Згідно п.п. 1.1., 2.1. Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р. Продавець продав (відступив) та передав Покупцю права вимоги, а саме всі права (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) Продавця у якості кредитора до Позичальників за Кредитними договорами, а також всі права вимоги Продавця до Осіб які надали забезпечення, за Договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні Продавцю.

У відповідності до Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 р. купівельна ціна прав вимоги до ТОВ "Торговий дім "Аванта" згідно Генерального кредитного договору №699004013308012 склала 3 788 593,31 грн. (Три мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні 31 копійка) (том 2 а. с. 20).

Таким чином Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" стало новим кредитором відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус".

Як встановлено судом, 07.05.2014 р. Господарським судом Волинської області було порушено провадження у справі № 903/407/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта" про стягнення 5 635 882,12 грн., з них: 4 176 000 грн. - строкова заборгованість за кредитом; 960 721,18 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 68 355,97 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення кредиту; 84 017,05 - строкова заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 336 068,21 грн. - прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами; 10 719,69 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне повернення відсотків за користування кредитом та судових витрат по справі.

Крім того, 23.05.2014 р. господарським судом Волинської області було порушено провадження у справі № 903/475/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус", в якій позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - складське приміщення (в літ: В-1), а саме: складське приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76, загальною площею 3459,3 м.кв., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та належить ТзОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус", яке знаходиться в іпотеці згідно іпотечного договору від 29.10.2012р. в розмірі 5136721,18грн. заборгованості за кредитом, 34559,64грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 198840,37грн. відсотків, 1973,60грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

10 липня 2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., реєстровий номер 950 (том 1 а. с. 46-47).

Згідно п.1.1 Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги щодо виконання зобов'язань Боржника за Генеральним кредитним договором № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, із змінами та доповненнями внесеними: Договором про внесення змін та доповнень № 1 від 29 жовтня 2012 року до Генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 29 жовтня 2012 року до Генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, Договором про внесення змін та доповнень № 3 від 18 грудня 2012 року до Генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, Договором про внесення змін та доповнень № 3 від 29 квітня 2013 року до Генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, Договором про внесення змін та доповнень № 4 від 29 серпня 2013 року до Генерального кредитного договору № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, надалі - "Основний договір", а саме право вимоги щодо всього заборгованості на суму 5668829,17 грн.

Пунктом 1.4. Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. Сторони домовились, що ціна відступлення права вимоги за Основним договором, що підлягає сплаті Новим кредитором на користь Первісного кредитора становить 3 500 000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1.5. Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. визначено, що Новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь Первісного кредитора ціну відступлення права вимоги за Основним договором, зазначену в п. 1.4. цього Договору, в наступному порядку: 1 050 000, 00 грн. (один мільйон п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) -в день підписання цього Договору відступлення прав вимоги та 2 450 000,00 грн. (два мільйони чотириста п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) - не пізніше "01" вересня 2014 року.

Згідно зі ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а тому спірний договір відступлення права вимоги від 10.07.2014 року відповідає вимогам ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

11.07.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" здійснило оплату в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в сумі 1 050 000,00 грн. згідно Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. (том 2 а. с. 85).

27.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" здійснило оплату в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в сумі 450 000,00 грн. згідно Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. (том 2 а.с. 86).

28.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" здійснило оплату в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в сумі 2 000 000,00 грн. згідно Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 р. (том 2 а.с. 87).

Одночасно з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" здійснило погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" оплативши 10.07.2014 р. - 900 000,00 грн. (платіжне доручення №15397) та 400 000,00 грн. (платіжне доручення №15315), 13.08.2014 р. - 48 829,17 грн. (платіжне доручення №18193) та 1 270 000,00 грн. (платіжне доручення №17547) та 27.08.2014 р. - 1 050 000,00 грн. (платіжне доручення №19616) та 28.08.2014р. - 2 000 000,00 грн. (платіжне доручення №19654) (том 1 а. с. 113-118).

02.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" було підписано акт приймання передачі документів до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 10.07.2014 року. Згідно акту було передано один кредитний договір (оригінал) №699004013308012 від 29.10.2012р., 5 Додаткових договорів до кредитного договору (оригінали), 2 договори забезпечення (оригінали), 2 додаткові договори до договорів забезпечення (оригінали) (том 1 а. с. 48).

08.09.2014 р. господарським судом Волинської області у справі № 903/475/14 було постановлено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що до вирішення спору по суті позивач - ПАТ "Дельта Банк", звернувся до суду з заявою № 18.2-536 від 02.09.2014р. про відмову від позову в повному обсязі, у зв'язку з відступленням позивачем на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Надбання" прав вимоги за генеральним кредитним договором № 699004013308012 від 29 жовтня 2012 року, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий дім "Аванта" і відсутністю у позивача жодних претензій до відповідача та проханням позивача у зв'язку з цим припинити провадження по справі № 903/475/14.

11.09.2014р. господарським судом Волинської області у справі № 903/407/14 було постановлено ухвалу про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що 04.09.2014р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №18.2-535 від 02.09.2014р. (том 1 а. с. 121) про відмову від позову, у зв'язку з відступленням позивачем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" прав вимоги за генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта" та відсутністю у позивача жодних претензій до відповідача (том 1 а.с. 119).

Згідно ст. 80 ГПК України (в редакції, чинній на момент постановлення господарським судом Волинської області ухвал від 08.09.2014р. у справі №903/475/14 та від 11.09.2014р. у справі №903/407/14) господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.

Зазначені судові ухвали постановлені господарським судом Волинської області 11.09.2014 р. у справі № 903/407/14 та 08.09.2014 р. у справі № 903/475/14 набрали законної сили та не були оскаржені.

Статтею 232 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом у даній справі) визначено, що судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Статтею 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк"" було розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 року по 02.06.2015 року включно (том 1 а.с. 54).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015р. "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк"" було продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» по 02.10.2015 року включно (том 1 а.с. 56).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надбання" (код ЄДРПОУ 37357105, місцезнаходження 03057, м. Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 3) припинена 17.09.2015р.; Номер запису: 10741110017053767 (том 1 а.с. 123).

24.09.2015 року Протоколом №61 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015р. Договір про відступлення права вимоги, посвідчений 10.07.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., реєстровий номер 950, укладений між ПАТ "Дельта Банк" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" (Новий кредитор) віднесено до нікчемних, у розумінні пунктів 1, 2 та 3 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (том 1 а. с. 49-51).

Підставою для віднесення вказаного правочину до нікчемних на думку комісії стало відступлення права вимоги згідно Договору відступлення в розмірі 5 688 829,17грн. за ціною 3 500 000,00 грн., яка більше ніж на 38% відрізняється від розміру (вартості) права вимоги.

Постановою Національного Банку України №664 від 02.10.2015 року було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію АТ "Дельта Банк" (том 1 а.с. 57).

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 20.02.2017р. №619 продовжила строк здійснення процедури ліквідації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" до 04.10.2019р. включно (том 1 а.с. 59).

12.04.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж в користь ОСОБА_6 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (том 1 а. с. 60).

07.05.2018р. ОСОБА_6, залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, помер (Свідоцтво про смерть від 08.05.2018р. серія І-СГ №507112 та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть №00020103720 від 08.05.2018р.) (том 1 а. с. 164-165).

Всі встановлені судом та вище описані обставити справи підтверджені відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, а також частково є загальнодоступними для ознайомлення у відповідних державних реєстрах.

Як вже зазначалось, Приватне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду з позовом від 05.06.2018р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" про застосування до відносин сторін наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. за реєстровим №950, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", а саме шляхом:

- визнання АТ "Дельта Банк" кредитором за Генеральним кредитним договором №699004013308012 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Торговий Дім "Аванта";

- визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за Іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", посвідченим 29.10.2012р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Герилів М.Р. за реєстровим №2216, предметом іпотеки за яким є складське приміщення, (в літ: В-1), а саме: складські приміщення 1; з 3 по 30; з 44 по 58; з 72 по 76; загальною площею 3459,3кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1;

- визнання АТ "Дельта Банк" заставодержателем за Договором застави майнових прав №699004013308012/31 від 29.10.2012р., укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", предметом якого є майнове право вимог орендної плати за договором №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009р., а також:

- скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з Договором іпотеки від 29.10.2012р., р.№950, а саме:

- запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323;

- записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами в загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 38 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

За таких обставин, оскільки правочини, перевірка яких здійснюється в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можуть вважатись нікчемними лише з підстав, передбачених цим законом, в справі про застосування наслідків нікчемних правочинів суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує їх нікчемність і настання певних юридичних наслідків. При цьому, суд керується нормами ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України з огляду на те, що правовідносини мають господарсько-правовий характер.

Згідно позовної заяви, позивач звернувся з вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину, а саме Договору про відступлення права вимоги, який укладений 10 липня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання". Позивач вважає Договір про відступлення права вимоги, який укладений 10 липня 2014 року є нікчемним в силу пунктів 1, 2 та 3 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання позивача на пункт 1 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", умовою якого є те, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 Цивільного кодексу).

Договір про відступлення права вимоги від 10.07.2014р. не є договором про безоплатне відчуження майнових прав, а умовами вказаного Договору, а саме пунктом 1.4. визначено оплату за відступлене право вимоги в сумі 3 500 000,00 грн. без ПДВ, а також тим, що Протоколом №61 від 24.09.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями визнано нікчемним лише Договір про відступлення права вимоги, посвідчений 10.07.2014р., але ніяким чином не відображено нікчемність дій представника Банку в рамках судових справ № 903/407/14 та № 903/475/14 в матеріалах яких відповідно є заяви №18.2-535 від 02.09.2014р. та № 18.2-536 від 02.09.2014р. про відмову від позовів в повному обсязі. Зазначені судові ухвали постановлені господарським судом Волинської області 11.09.2014 р. у справі № 903/407/14 та 08.09.2014 р. у справі № 903/475/14 набрали законної сили та не були оскаржені.

Посилання Позивача на пункт 2 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", умовою якого є те, що банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, спростовується відсутністю будь-яких документів які свідчили б про вказані обставини.

Посилання Позивача на пункт 3 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", умовою якого є те, що банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору, спростовується тим, що позивач здійснив купівлю прав до відповідачів уклавши 02.12.2013 р. з ПАТ "Астра Банк" Договір купівлі-продажу прав вимоги з купівельною ціною прав вимоги 3 788 593,31 грн.

В подальшому ПАТ "Дельта Банк" здійснив продаж прав вимоги, уклавши з ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" договір про відступлення права вимоги від 10.07.2014 року згідно якого ПАТ "Дельта Банк" отримав від нового кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" грошові кошти в розмірі 3 500 000,00 грн. в оплату прав вимоги.

Таким чином, різниця між сумою купівлі та сумою продажу прав вимоги становить -288 593,31 грн., що у відсотковому співвідношенні -7,6% від первісної ціни. Тобто сума продажу прав вимоги не перевищує 20%.

Як зазначено Відповідачем 2 у даній справі загальна сума отриманого в погашення кредиту становить 4 747 259,75 грн. (1 247 259,75 грн. + 3 500 000,00 грн.), тобто, різниця між Купівельною ціною права вимоги та Продажною ціною права вимоги становить 958 666,44 грн., тобто прибутковість операцій склала 958 666,44 грн.

З приводу застосування поняття прибутковості проведених операцій банком слід звернути увагу на позицію Верховного Суду при розгляді аналогічної справи з таким ж позовними вимогами №922/1866/17, яка відображена у постанові від 24.04.2018 року, згідно якої: "зокрема, суди встановили і це підтверджено матеріалами справи, що умови і порядок виконання договору про відступлення права вимоги від 22.08.2014 між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" не передбачали ні безоплатного відчуження майна, ні відмови від власних майнових вимог, оскільки ПАТ "Дельта Банк", придбавши права вимоги боргу з підприємства другого відповідача (по якому проводилися судові процедури банкрутства) за 53 782, 47 грн., продав ці права через нетривалий час за значно вищу суму - 600 000 грн. Крім того, як зазначено судами, позивачем не доведено, що укладення спірного договору зумовило неплатоспроможність банку або неможливість виконання грошових зобов'язань банку перед кредиторами, адже цей договір не був збитковою господарсько-фінансовою операцією. Обґрунтовано також зроблено висновок, що позивачем не доведено вартості прав, які були відчужені на користь ТОВ "ФК "Надбання", а також що вартість такого відчуження відрізняється від звичайної вартості на 20 та більше відсотків".

Поруч з цим, спростовується твердження Позивача про застосування пункту 7 ч.3 ст. 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка відображена в клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи поданого 20.08.2018, так як взагалі не доведено та не надано належних та допустимих доказів, що ПАТ "Дельта Банк", уклавши спірний договір, надав пільги будь-яким кредиторам банку, що зумовлює безпідставність позовних вимог про нікчемність спірного правочину на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також судом приймаються до уваги обставини судових справ №903/407/14 та №903/475/14 в матеріалах яких є заяви №18.2-535 від 02.09.2014р. та №18.2-536 від 02.09.2014р. відповідно про відмову від позовів в повному обсязі. Зазначені судові ухвали постановлені господарським судом Волинської області 11.09.2014 р. у справі № 903/407/14 та 08.09.2014 р. у справі № 903/475/14 набрали законної сили та не були оскаржені.

Вказані судові справи №903/407/14 та №903/475/14 та обставини відображені в ухвалах, постановлених за наслідками розгляду даних справ в силу ч.4. ст.75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Крім того, як встановлено судом Договір про відступлення права вимоги від 10 липня 2014 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", яке згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинена 17.09.2015 року.

Позивач заявляючи вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину не врахував той факт, що визнаний Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правочин нікчемним напряму стосується ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Надбання".

Двосторонність правочину, а саме Договору про відступлення права вимоги від 10 липня 2014 року свідчить про те, що Відповідачі у даній справі ніяким чином не впливали на умови цього правочину, але в силу ст. ст. 512-517 ЦК України змушені були виконати заявлені вимоги нового кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Надбання", на підставі вказаного правочину.

Подальше припинення діяльності ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" та внесення 17.09.2015р. відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зумовлює відсутність правових можливостей для звернення як позивача, так і відповідачів з позовами до ТОВ "Фінансова компанія "Надбання" про повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання у разі недійсності правочину, у відповідності до ст. 216 ЦК України.

Згідно ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Статтею 112 ЦК України визначено, що вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Також суд бере до уваги той факт, що Іпотечний договір №699004013308012/32 не може набрати чинності шляхом заявлення позовної вимоги про визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем за Іпотечним договором №699004013308012/32, укладеним між ПАТ "Астра Банк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус".

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2017 р. ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж в користь ОСОБА_6 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (том 1 а. с. 60).

Договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна нотаріально засвідчений 12.04.2017р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований за №589.

Позивач жодним чином не спростовує недійсність Договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна який нотаріально засвідчений 12.04.2017р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований за №589, не заявляє відповідної позовної вимоги, а тим більше не надає належних та допустимих доказів щодо визнання в будь-який інший спосіб цього договору недійсним.

В силу ст. 204 ЦК України правочин, в даному випадку Договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна нотаріально засвідчений 12.04.2017р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований за №589, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця.

В силу ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Станом на дату розгляду цієї справи складське приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, не належить на праві власності ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", що виключає можливість набрання чинності Іпотечним договором №699004013308012/32 шляхом визнання АТ "Дельта Банк" стороною-іпотекодержателем.

Поруч з цим, вибуття із власності ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" нерухомого майна - складського приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, зумовлює припинення Договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 року укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" (орендодавець) та ТОВ "Торговий дім "Аванта" (орендар).

Згідно п.1.1. Договору застави майнових прав №699004013308012/31 Заставодавець передає Заставодержателю в повному обсязі майнове право, що виникло у Заставодавця на підставі Договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 року.

Позивачем не додано до матеріалів справи самого Договору №292-09А в т.ч. належних та допустимих доказів того, що Договір №292-09А є якимось чином продовжений у зв'язку із вибуття із власності ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" нерухомого майна.

В силу ст. ст. 759-761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк з обов'язковою умовою, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вже зазначалось, ТОВ "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус" не є власником майна - складських приміщень, а отже предмет, як обов'язкова складова договору найму (оренди) відсутній, що зумовлює втрату чинності (припинення) Договору №292-09А оренди нежитлового приміщення від 26.10.2009 року, що відповідає положенням ст.291 ГК України, згідно якої договір оренди припиняється у разі викупу об'єкта оренди.

Поруч з цим, в силу ст. ст.576, 593 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно, зокрема майнові права, припинення яких чи втрата предмета застави зумовлює припинення договору застави.

Вище зазначені обставини, щодо припинення договорів іпотеки, застави майнових прав, оренди зумовлюють відсутність правових підстав для скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна, накладених згідно з Договором іпотеки від 29.10.2012р., р.№950, а саме: 1) запису про іпотеку №6284132 (спеціальний розділ), який припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055323 та записів про заборону нерухомого майна №7615899 (спеціальний розділ), які припинено 07.11.2014р. за рішенням приватного нотаріуса КМНО Літвінова А.В., індексний номер рішення 17055303.

Також, аналізуючи заявлені позовні вимоги суд звертає увагу на наступну позицію Верховного Суду у справі № 910/14617/16, відображену у постанові від 14 червня 2018 року: "4.34. При цьому господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вимога про застосування наслідків недійсності договору застави цінних паперів є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним даного договору…".

Заявлені Позивачем позовні вимоги містять лише вимоги щодо застосування наслідків нікчемного правочину, проте ніяким чином Позивач не ставить вимогу про визнання Договору про відступлення права вимоги від 10.07.2014 року недійсним.

Зазначене відповідає правовій позиції висловленій в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 906/1180/16, в якій зазначено: "Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і може бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним".

Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що "в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.

Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Так, у Рішенні "Руїз Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 Європейський Суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Також, у Рішенні "Артіко проти Італії" від 13 травня 1980 Європейський Суд з прав людини зазначив, що Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних.

Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (пункти 56 та 61 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Морено Гомес проти Іспанії".

Європейський Суд наголошує на тому, що будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу; необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп. 69,73 Рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції" від 23.09.1982 року. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (п.50 Рішення ЄСПЛ у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України"); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі") (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України").

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83), в якому зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі".

Зважаючи на вказану вище судову практику Європейського суду з прав людини, суд не може залишити без уваги той факт, що 12.04.2017 р. ТОВ "Компанія управління активами "Інвестиційна група "Глобус" здійснило продаж в користь ОСОБА_6 складського приміщення (в літ В-1) площею 3459,3 кв.м., а саме складські приміщення 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідною з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (том 1 а. с. 60).

Господарський суд зобов'язаний забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, в даному випадку спадкоємців громадянина ОСОБА_6.

Будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Як вже зазначалось судом, до правочину щодо купівлі-продажу складських приміщень 1, з 3 по 30, з 44 по 58, з 72 по 76, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, слід застосувати презумпцію правомірності правочину, так як його недійсність прямо не передбачена законом і не встановлена будь-яким судовим рішенням.

Таким чином, всі заявлені позовні вимоги, що стосуються забезпечення виконання зобов'язань так чи інакше стосуються нерухомого майна яке вибуло з володіння заставодавця і перебуває у мирному користуванні на даний момент спадкоємців ОСОБА_6, з правом подальшої реєстрації права власності на вказане майно за результатами закінчення процедури спадкування.

Водночас, щодо тверджень відповідачів щодо пропущення позивачем строків позовної давності, суд засвідчує наступне.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання (стаття 261 ЦК України).

У відповідності до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013р.)

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Судом встановлено, що в даному випадку підстави для розгляду заяви відповідачів про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності та наслідків її спливу відсутні, оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, про що засвідчено судом за наслідками розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в позові Приватного акціонерного товариства "Дельта Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: - Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інвестиційна група "Глобус", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: - ОСОБА_6 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування державної реєстрації припинення записів про обтяження нерухомого майна

Враховуючи, відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні підстави для відшкодування позивачу сплаченої ним суми судового збору за рахунок відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 20.09.2018р.

Суддя В. А. Войціховський