Рішення № 76568414, 30.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1219/17 Справа № 174/258/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» на заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про встановлення фактів, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області з позовом, в останній редакції якого просив визнати факт настання у нього страхового випадку у лютому 2009 року, визнати факт розрахункового періоду для визначення розміру страхових виплат з серпня 2008 року по січень 2009 року включно, зобов’язати Відділення проводити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з травня 2016 року з розміру середньої заробітної плати у сумі 4427грн.19коп., стягнути з Товариства на його користь 10680грн.30коп. на відшкодування майнової шкоди та 6000грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнути на його користь з Відділення 7718грн.14коп. недоплаченого страхового відшкодування та 5000грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що у період роботи гірничим майстром філії «Вільногірський ГМК» ЗАТ «КРИМСЬКИЙ ТИТАН» (правонаступник ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС») отримав професійні захворювання, за фактом яких 12.03.2009р. підприємством складено акт за формою П-4. При цьому підприємством допущено безпідставне затягування строку проведення розслідування факту професійних захворювань понад місяць і рішенням Вільногірського міського суду від 09.10.2013р. визнано неправомірним складення акту за формою П-4 саме 12.03.2009р. Затягування зі складенням вказаного акту призвело до невірного визначення розміру середньої заробітної плати у сумі 3381грн.88коп. та обрання для цього підприємством неправильного розрахункового періоду з вересня 2008 року по лютий 2009 року. Між тим, правильний розрахунок середньої заробітної плати мав складати 4427грн.19коп. та визначатись за період з серпня 2008 року по січень 2009 року, тобто, за період що мав передувати правильно складеному акту за формою П-4 у лютому 2009 року, а не у березні 2009 року. Недоплачені у зв’язку з цим страхові виплати рішенням Вільногірського міського суду від 07.12.2015р. стягнуто з підприємства на його користь як майнову шкоду у сумі 47817грн.36коп. за період з квітня 2009 року по 23.04.2015р., така ж шкода у сумі 10680грн.30коп. підлягає стягненню з підприємства і за період з 01.04. по 01.12.2015р., а з Відділення – 6715грн.49коп. за період з 01.12.2015р. по 30.04.2016р., 1002грн.65коп. за період з травня 2014 року по березень 2015 року з розрахунку середньої заробітної плати у сумі 4427грн.19коп. з врахуванням та коефіцієнту підвищення суми страхової виплати 1,020. Відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 пов’язував з невиплатою йому з вини обох відповідачів страхового відшкодування у повному обсязі.

Рішенням Вільногірського міського суду від 01.07.2016р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. В апеляційній скарзі ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» просило скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

При перегляді рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 відмовився від позову в частині вимог, пред’явлених до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди. Відмова від позову на підставі п.3 ч.1ст.205, ст.ст.306,310 ЦПК України прийнята апеляційним судом та провадження по справі у цій частині закрито.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами.

Задовольняючи заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при правильному складенні підприємством акту за формою П-4 у лютому 2009 року датою страхового випадку є дата – «лютий 2009 року», розрахунковим періодом для розрахунку середньої заробітної плати для визначення розміру страхових виплат є період – «з серпня 2008 року по січень 2009 року», а неправомірне складення акту за формою П-4 12.03.2009р. призвело до нарахування та виплати страхових виплат у меншому розмірі.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

ОСОБА_2 протягом 23 років 1 місяця працював на посаді гірничого майстра Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «Кримський ТИТАН», правонаступником якого є ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» (а.с.108 т.1). При виконанні трудових відносин у шкідливих умовах ОСОБА_2 отримав професійні захворювання: «хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза ремісії; прикореневий нижньодолевий пневмосклероз ЛН І стадії; хронічна двостороння нейросенсорна приглухуватість з помірним зниженням слуху ІІІ».

Відповідно до положень ст.13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком, зокрема, є професійне захворювання, що спричинило застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення. До професійного захворювання за ст.14 Закону належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

25.12.2008р. Український науково-дослідний інститут промислової медицини направив Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ЗАТ «КРИМСЬКИЙ ТИТАН» повідомлення про професійне захворювання ОСОБА_2, у якому вказав про встановлення факту професійного захворювання останнього з датою встановлення остаточного діагнозу 23.12.2008р. (а.с.123 т.1).

12.03.2009р. за вказаним випадком хронічного професійного захворювання ОСОБА_2 проведено розслідування та складено відповідний акт за формою П-4 комісією у складі головного державного санітарного лікаря м.Вільногірськ, заступника генерального директора Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», завідуючої сектору збору внесків і відшкодування шкоди Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі, завідуючого поліклінікою Філії та заступника голови профкому ДП «ВДГМК» (а.с.171 т.1).

18.05.2009р. обласною МСЕК №2 Дніпропетровської обласної державної адміністрації видано довідку, згідно якої встановлено 30%-ну втрату професійної здатності ОСОБА_2 у зв’язку з професійним захворюванням від 23.12.2008р. (а.с.173 т.1).

За ст.13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» підставою для оплати потерпілому, зокрема, страхових виплат є акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленою формою.

Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі від 25.06.2009р. потерпілому ОСОБА_2 призначено щомісячні страхові виплати з розрахунку середньомісячної заробітної плати у сумі 3381грн.88коп. (а.с.176 т.1). Розрахунок середньомісячної заробітної плати здійснено за період роботи ОСОБА_2 з вересня 2008 року по лютий 2009 року на підставі довідки Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» від 09.06.2009р. (а.с.175 т.1).

Згідно виданої довідки Філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» за період роботи ОСОБА_2 з серпня 2008 року по січень 2009 року його середньомісячна заробітна плата складає 4878грн.62коп. (а.с.122 т.1).

Згідно ч.1,10 ст.34 цього Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я, а середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.3,4 Порядку про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (затв. постановою Кабінетом Міністрів України від 26.09.2001р. №1266, зі змінами) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески, а саме, останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

З аналізу наведеного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних відносин, вбачається наступне. Акт розслідування професійного захворювання є лише підставою для оплати потерпілому страхових виплат. Сума ж щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я за останні шість календарних місяців, що передували місяцю, в якому настав страховий випадок. Тобто, ні факт складення акту розслідування професійного захворювання, ні його дата законодавцем не вказані у якості критеріїв визначення розміру страхових виплат. Розмір страхових виплат законодавцем пов’язується, по-перше, зі ступенем втрати професійної працездатності, встановленим МСЕК, та по-друге, із середньомісячним заробітком потерпілого за останні шість календарних місяців, що передували місяцю, в якому настав страховий випадок. До страхового випадку, з настанням якого виникає право потерпілого на отримання матеріального забезпечення, законодавцем віднесено таке захворювання, що виникло внаслідок його професійної діяльності. Тобто, розрахунковий період для визначення середньомісячного заробітку є шість календарних місяців, що передували місяцю, в якому встановлено страховий випадок, а саме, професійне захворювання потерпілого.

З встановлених обставин справи вбачається, що професійне захворювання ОСОБА_2 встановлено ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини 23.12.2008р. Саме з вказаною датою встановлення професійного захворювання пов’язувався і висновок МСЕК при визначенні ступеню втрати професійної здатності ОСОБА_2 18.05.2009р. і саме з дати встановлення ЛЕК Українського науково-дослідного інституту захворювання ОСОБА_2 професійним виходила комісія розслідування хронічного професійного захворювання при складенні 12.03.2009р. акту за формою П-4.

Зазначені вимоги закону та встановлені обставини свідчать, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата ОСОБА_2 для розрахунку страхових виплат є період його роботи за останні шість календарних місяців, що передував місяцю грудню 2008 року, в якому настав страховий випадок. Вказані обставини повністю узгоджуються із вимогами ст.34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (спеціальним законом у спірних правовідносинах), за якою сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я.

Заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання судом факту настання у нього страхового випадку у лютому 2009 року та факту розрахункового періоду для визначення розміру страхових виплат з серпня 2008 року по січень 2009 року включно, то задоволенню вони не підлягають, оскільки неправильно визначені у якості самостійних способів захисту цивільних справ та самостійних позовних вимог і суперечать ст.16 ЦК України. Зазначені факти не вважаються фактами, які мають юридичне значення та від яких залежить виникнення відповідного права, а є лише обставинами, якими обґрунтовуються вимоги ОСОБА_2 щодо правомірності та обґрунтованості визначеного Відділенням розміру страхових виплат, право на які він має та яке ніким не оспорюється. Однак обґрунтування його позовних вимог про відшкодування майнової, моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії зазначеними обставинами щодо дати настання страхового випадку та розрахункового періоду для визначення розміру страхових виплат не відповідають наведеному вище законодавству та дійсним обставинам справи, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Висновки суду першої інстанції з посиланням на виникнення наслідків при можливому складенні акту за формою П-4 у лютому 2009 року у межах граничного, відведеного для цього законодавством, строку є безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону та дійсним обставинам. Акт за формою П-4 складено 12.03.2009р., він є чинним, не визнаним недійсним у передбаченому законом порядку і це є доведеним фактом. Можливе його складання за іншою датою є припущенням, на якому за положеннями ч.4 ст.60 ЦПК України доведення позовних вимог ґрунтуватись не може.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення фактів, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії за наведених ним обставин не вбачається.

Встановивши вказані факти, помилкове трактування ОСОБА_2 спеціального законодавства та наведені ним у позові обставини, колегія суддів позбавлена можливості вирішити спірне питання щодо обґрунтованості визначеного Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі розміру страхових виплат ОСОБА_2, а також похідних від цього позовних вимог, оскільки позовні вимоги останнього про зобов’язання Відділення проводити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з іншого розміру середньої заробітної плати, стягнення суми недоплачених страхових виплат обґрунтовані іншими обставинами, які судом змінюватись не можуть. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог, а своїми правами щодо предмета спору особи розпоряджаються на власний розсуд. Враховуючи положення ч.1 ст.12 ЦК України про те, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, ОСОБА_2 має самостійно визначитись у необхідності захисту свого права за наведених вище обставин щодо іншого розрахункового періоду та звернутись до суду з відповідним позовом.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.2-4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» задовольнити.

Заочне рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області про встановлення фактів, відшкодування майнової та моральної шкоди, зобов’язання вчинити дії.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Пищида М.М. Ткаченко І.Ю.