Ухвала суду № 76568182, 18.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

18 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 0740/988/18

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов.

Разом з позовною заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд : упинити дію Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці у Закарпатській області №ЗК361/217/АВ-ІП-ФС-157 від 21 серпня 2018 року та Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці у Закарпатській області №ЗК361/217/АВ-МГ-ФС-158 від 21 серпня 2018 року прийнятих на підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ЗК 361/217/АВ від 31 липня 2018 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається.

Своє клопотання позивач обґрунтовує тим, що в разі постановлення рішення про задоволення судом позовних вимог, відновлення порушених прав позивача буде потребувати значних зусиль, часу та витрат. Згідно п.11 ОСОБА_2 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабміну від 17.07.2013 р. № 509. не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України). ОСОБА_2 накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабміну від 17.07.2013 р. № 509, ні ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 p. № 1404-VIII не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку.У разі звернення Відповідачем до органів виконавчої служби, у безспірному порядку буде накладено арешт на її квартиру, чим порушено буде право на власність, гарантоване Конституцією України. Зважаючи на наведені вище обставини, позивач просить суд забезпечити даний адміністративний позов у спосіб визначений позивачем у заяві про забезпечення позову.

Ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи терміновість заявленого клопотання, суд вважає за можливе розглянути його без повідомлення осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно ч. 2 вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Проаналізувавши мотиви, якими Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обґрунтовує заявлене клопотання, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що оскаржуване рішення є підставою для звернення Відповідачем до органів виконавчої служби, у безспірному порядку буде накладено арешт на її квартиру, чим порушено буде право на власність, гарантоване Конституцією України, оскільки оскаржувані постанови на даний момент є чинним і судом не надавалась правова оцінка таким в судовому порядку.

Стосовно посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних постианов, суд зазначає, що таке, в даному випадку, може бути виявлено судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних постанов.

Окрім того, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов буде фактично вирішенням справи по суті до постановляння рішення в даній справі, оскільки позовною вимогою прохальної частини позовної заяви позивач зазначає саме визнання протиправними та скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці у Закарпатській області №ЗК361/217/АВ-ІП-ФС-157 від 21 серпня 2018 року та Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Держпраці у Закарпатській області №ЗК361/217/АВ-МГ-ФС-158 від 21 серпня 2018 року прийняті на підставі Акту інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю за №ЗК 361/217/АВ від 31 липня 2018 року.

Окрім того, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі №826/15718/16).

У зв'язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених представником позивача на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя ОСОБА_3