Рішення № 76567848, 10.08.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3761/17 Справа № 202/25817/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 01 березня 2017 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до ОСОБА_3 та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» з позовом, яким просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 40867 CRED від 06.12.2006р. - у розмірі 6425,00 доларів США (екв. 51358,74грн.) з ОСОБА_3; у розмірі 10 000грн. солідарно з поручителя ПАТ«АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_3

Рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 01.03.2017р. у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову за такими підставами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

06.12.2006р. між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») укладено кредитний договір № 40867 CRED, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 6000 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків 25,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, погашенням кредитних сум щомісячними платежами з кінцевим строком погашення кредиту 06.06.2008р. (а.с.8-11).

20.10.2010р. між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» укладено договір поруки №167, за умовами якого забезпечено виконання ОСОБА_3 кредитних зобов’язань з обмеженням відповідальності поручителя 10 000грн. (а.с.6,7).

За відомостями банку заборгованість ОСОБА_3 за договором № 40867 CRED від 06.12.2006р. станом на 22.04.2013р. склала 7676,56 доларів США, у тому числі, 2599,03 доларів США заборгованості за кредитом; 5077,53 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом (а.с.4).

13.01.2017р. до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_3 про застосування позовної давності (а.с.68).

Ухвалюючи рішення про відмову у позові ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував заяву ОСОБА_3 про застосування позовної давності та виходив з пропуску банком 3-річного строку позовної давності з моменту кінцевої дати повернення кредиту – 06.06.2008р.

Однак за умовами п.5.6. укладеного 06.12.2006р. між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») кредитного договору № 40867 CRED сторонами погоджено строк позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом тривалістю у 5 років (а.с.10). Кредитний договір і, зокрема, кожна його сторінка, підписані сторонами (а.с. 8-11). Зазначене положення договору відповідає вимогам ч.1 ст.259 ЦК України про можливість збільшення за домовленістю сторін позовної давності, встановленої законом.

Відповідно до ч.1.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі), що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту кредитного договору сторін вбачається, що останніми встановлено як строк дії договору, так і строки виконання передбачених ним зобов’язань шляхом погашення заборгованості щомісячними платежами. Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, за ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

З графіку погашення кредитної заборгованості вбачається, що з 05.01.2007р. по 05.05.2008р. включно щомісячні платежі на погашення кредитної заборгованості передбачені сумами у розмірі 404,02 доларів США, а у червні 2008 року – 403,96 доларів США (а.с.11). За розрахунком заборгованості останній платіж ОСОБА_3 здійснено у травні 2009 року, що свідчить про переривання строку позовної давності. Проте з урахуванням звернення банку до суду 21.05.2013р., передбаченого договором сторін 5-річного строку позовної давності та заяви ОСОБА_3 про застосування позовної давності, у розрахунок до стягнення мали б бути включені два останні у межах строку позовної давності щомісячні платежі у сумах 404,02 доларів США та 403,96 доларів США. Між тим, за наданим банком розрахунком заборгованості у травні 2008 року сума простроченої заборгованості склала лише 30,95 доларів США. У червні 2008 року ОСОБА_3 сплачено 305,08 доларів США на погашення кредиту та 97,1 доларів США, якими повністю погашена заборгованість за відсотками, і станом на червень 2008 року простроченої заборгованості за кредитом не малось. Крім того, у період з липня 2008 року по травень 2009 року ОСОБА_3 сплачено 1326,82 доларів США на погашення кредиту та 701,86 доларів США на погашення відсотків (а.с.4).

Враховуючи зазначені обставини та вимоги закону, підстав для задоволення позову про стягнення нарахованої банком станом на 22.04.2013р. кредитної заборгованості не вбачається. Оскільки судом першої інстанції не були враховані вказані обставини, його рішення на підставі п.3 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові банку з частковим задоволенням апеляційної скарги останнього.

Рішення суду першої інстанції в частині, якою на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України закрито провадження у справі за вимогами банку до поручителя - ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК», підлягає залишенню без змін. Спір, що виник між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» за укладеним між ними як юридичними особами, без участі фізичної особи - ОСОБА_3, розглядається у порядку господарського судочинства і передбачена ст.15 ЦПК України компетенція загального суду на них не поширюється. Крім того, за ст.16 ЦПК України взагалі не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних судочинства.

Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 01 березня 2017 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.