Рішення № 76567696, 07.09.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4292/17 Справа № 185/9549/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Сокол» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року за позовом Селянського фермерського господарства «Сокол» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року СФГ «Сокол» звернулось до ОСОБА_2 з позовом про стягнення 107 953грн. на відшкодування майнової шкоди. В обґрунтування позову господарство посилалось на те, що у жовтні 2009 року ОСОБА_2 як стягувач у виконавчому провадженні прийняв на відповідальне зберігання арештований та належний господарству як боржнику урожай соняшника. У січні 2010 року державним виконавцем виявлено факт розтрати ОСОБА_2 22 920кг соняшника вартістю 107953грн., за який його було притягнуто до кримінальної відповідальності. Оскільки зазначену грошову суму не було зараховано у виконавчому провадженні, господарство просило стягнути її у якості відшкодування шкоди на підставі ст.1166 ЦК України.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 20.03.2017р. у задоволенні позову СФГ «Сокол» відмовлено. В апеляційній скарзі СФГ «Сокол» просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову за такими підставами.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції посилався на його недоведеність та пропуск господарством з 2009 року строку позовної давності.

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

13.07.2009р. заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження про стягнення з СФГ «Сокол» на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 190 000грн. на підставі рішення суду (а.с.4). У цьому ж виконавчому провадженні постановою від 14.10.2009р. арештовані 01.09.2009р. з метою примусового виконання виконавчого документа посіви соняшника на належних СФГ «Сокол» полях №5 та №7 передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_2 з наданням йому права на збір урожаю та з попередженням його про кримінальну та матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну арештованого майна (а.с.5).

Постановою Павлоградського міськрайонного суду від 18.03.2011р. розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України (приховання та відчуження описаного та арештованого майна особою, якій дане майно ввірено). Судом встановлено, що ОСОБА_2, достовірно знаючи про покладені на нього державною виконавчою службою обов’язки по забезпеченню цілості та збереження описаного, арештованого та належного СФГ «Сокол» майна - урожаю насіння соняшника, діючи умисно, незаконно розпорядився частиною останнього, переданого йому на збереження, у кількості 22920кг. Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального злочину повністю доведена, проте від кримінальної відповідальності його звільнено, а провадження по справі закрито з посиланням на зміну обстановки. У якості підстави для закриття кримінального провадження та зміни обстановки судом взято до уваги заяву ОСОБА_2 про його відмову від виконання судового рішення про стягнення з СФГ «Сокол» суми заборгованості у частині вартості прихованого та розтраченого ним насіння соняшника у кількості 22920кг (а.с.6,7).

Однак як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не лише не відмовився у виконавчому провадженні від виконання судового рішення у частині розтраченого ним майна, а й наполягав на стягненні з СФР «Сокол» повністю усієї суми.

Враховуючи встановлені обставини про спричинення СФР «Сокол» неправомірними діями ОСОБА_2 майнової шкоди, остання на підставі вимог ст.1166 ЦК України підлягає відшкодуванню у сумі 107 877грн.10коп. При визначенні її розміру апеляційний суд враховує встановлену кількість розтраченого насіння соняшника у розмірі 22920кг та довідку Управління агропромислового розвитку Павлоградської районної державної адміністрації про вартість насіння соняшника у 2011 році у сумі 4706,68грн. (а.с.13), якою обгрунтовувася позов СФР «Сокол».

Вирішуючи питання щодо строку звернення СФГ «Сокол» до суду з даним позовом, апеляційний суд виходить з наступного.

Вина ОСОБА_2 у незаконному розпорядженні частиною переданого йому на збереження насіння соняшника встановлена постановою суду 18.03.2011р., у якій безпосередньо наведено заяву ОСОБА_2 про фактичне визнання ним спричинення СФГ «Сокол» шкоди здійсненою розтратою насіння. На підставі вказаної постанови суду внаслідок зробленої ним у кримінальному провадженні заяви 23.08.2012р. державним виконавцем у виконавчому провадженні про стягнення на його користь з СФГ «Сокол» грошової суми у рахунок її часткового погашення здійснено залік вартістю розтрачених 22920кг насіння соняшника у сумі 107877грн.11коп. (а.с.45). За повідомленням заступника прокурора Дніпропетровської області 26.04.2013р. вказану постанову державного виконавця скасовано з посиланням на відсутність у виконавчому провадженні відмови ОСОБА_2 як стягувача від виконання рішення у цій частині (а.с.48). У зв’язку з цим СФГ «Сокол» звернулось у липні 2015 року до суду з позовом про визнання припиненим свого зобов’язання перед ОСОБА_2 з посиланням на встановлений факт розтрати останнім належного йому насіння. Рішенням суду від 22.03.2016р. у задоволенні позову СФГ «Сокол» відмовлено. Залишаючи без змін вказане рішення суду, апеляційний суд в ухвалі від 10.08.2016р. вказав на існування спору про спричинення шкоди, який може бути вирішений за відповідним позовом господарства (а.с.8-11). Після цього 25.11.2016р. СФГ «Сокол» і звернулось з даним позовом.

Зазначені обставини свідчать, що на підставі вимог ст.264 ЦК України 18.03.2011р. перебіг трирічної позовної давності перервався визнанням ОСОБА_2 свого обов’язку перед СФГ «Сокол» відносно розтраченого майна, з 23.08.2012р. по 26.04.2013р. існувала постанова державного виконавця, якою фактично спір був вирішений шляхом зарахування вартості розтраченого ОСОБА_2 майна у рахунок присудженого на його користь боргу з СФГ «Сокол». Після скасування вказаної постанови відповідно до вимог ч.3 ст.264 ЦК України перебіг трирічний строк давності почався заново та перервався у липні 2015 року зверненням СФГ «Сокол» до суду фактично з приводу вирішення того ж самого питання щодо розтраченого майна. За таких обставин висновок суду першої інстанції про пропуск господарством строку давності з 2009 року є необґрунтованим і підстав для застосування позовної давності за заявою ОСОБА_2 не малось.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.1,5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 у дохід держави слід стягнути 4019грн.40коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу та позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Сокол» задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2017 року скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Селянського фермерського господарства «Сокол» 107 877грн.10коп. відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 4019грн.40коп. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.