Постанова № 76566743, 19.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 758/2499/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/5465/2018Головуючий у суді першої інстанції - Луценко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Горбачова І.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Омега банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним договорів факторингу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Омега Банк», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ТОВ «Кредитні ініціативи» в якому просила:

- визнати недійсним договір факторингу №15 від 28.11.2012 укладений між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» в частині передачі боргу по кредитному договору № 2706/0908/71-591 від 25.09.2008 укладеному між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4;

- визнати недійсним договор факторингу від 28.11.2012 укладений між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» в частині передачі боргу по кредитному договору № 2706/0908/71- 591 від 25.09.2008 укладеному між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що 25.09.2008 між позивачем та ПАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», було укладено кредитний договір №2706/0908/71-591 та іпотечний договір № 2706/0908/591-Z-1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського місього нотаріального округу.

28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу. Крім того, 28.11.2012 між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу про передачу прав за кредитним договором та договором іпотеки.

Вказані договори факторингу були укладені з порушенням ст. 1077 ЦК України, а тому повинні бути визнані недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України (а.с. 4-11).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18.04.2018 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 67-69).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що судом не встановлено фактичні обставини справи, зокрема наявність і розмір заборгованості за кредитним договором на момент укладення договорів факторингу, та в якій валюті вона була виражена. Крім того зазначає, що рішення є незаконним оскільки у ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відсутні ліцензії НБУ на здійснення операцій з іноземною валютою (а.с. 75-83).

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 08.06.2018 відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с.100-101).

03.08.2018 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18.06.2018 справу призначено до апеляційного розгляду на 08.08.2018 (а.с. 106).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за відомими суду адресами, про причини неявки суд не повідомили.

За процесуальним законом сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно користуватись своїми процесуальними правами та добросовісно виконувати свої процесуальні обов'язки, зокрема, цікавитись провадженням (рухом) справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились, оскільки їх неявка, за викладених вище обставин, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та безпідставності.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, що 25.09.2008 між позивачем та ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 2706/0908/71-591.

28.11.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу.

28.11.2012 між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», та ТОВ «Кредитні ініціативи» під час укладання оспорюваних договорів було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення правочину, а позивач не довів факту порушення його прав, у зв'язку з укладенням вищезгаданих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України.

Згідно ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Частиною другою статті 533 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Із урахуванням вказаних норм матеріального права, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторонами договору відступлення права вимоги є юридичні особи ПАТ «Сведбанк», ТОВ «Факторингова компанія «Вертор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи», кредит в іноземній валюті надавався ПАТ «Сведбанк», а тому доводи позивача про те, що договори були укладені щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржника-фізичної особи (громадянина), що суперечить в порушення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю», оскільки ТОВ «Факторингова компанія «Вертор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» не мають генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, є необґрунтованими, оскільки на передачу права вимоги за кредитною заборгованістю в іноземній валюті новий кредитор не зобов'язаний мати ліцензію на здійснення валютних операцій, оскільки зобов'язання повинно виконуватися у гривні.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо безпідставності наступного відступлення права грошової вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1083 ЦК України, якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Згідно п. 2.6 Договору факторингу № 15 укладеного між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», окрім випадків передбачених нижче, наступне відступлення (або будь-яке інше відчуження, в т.ч. передача в заставу) Фактором Прав вимоги Заборгованості до Боржників (як в цілому, так і будь якої частини) будь-яким третім особам допускається виключно за умови отримання Фактором від Банку попереднього письмового дозволу (погодження) Спостережної Ради Банку (а.с. 80-93).

У пункті 4 Виписки № 1 з Протоколу № 19 Спостережної ради АТ «Сведбанк» (у формі заочного голосування) від 20.11.2012, вказано: надати дозвіл компанії групи «Укрборг» (до складу якої входить ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), що придбає права вимоги згідно даного рішення, на наступний продаж (відступлення) прав вимоги заборгованості до боржників (як в цілому, так і будь-якої її частини) Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (а.с. 122-125).

Також є безпідставними доводи позивача про ненадання відповідачем оригіналів документів, оскільки на вимогу суду відповідачем ТОВ «Кредитні ініціативи» надані належним чином нотаріально завірені копії оспорюваних договорів, копії яких були подані й до суду першої інстанції і містяться у матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими і не можуть вплинути на законність ухваленого судом рішення.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, то з огляду на вимоги ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Омега банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання недійсним договорів факторингу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.

Повний текст постанови складений «19» вересня 2018 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва