Постанова № 76566566, 13.09.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/2854/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня2018 року місто Київ

справа № 756/10791/13-ц

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Пікуль А.А.

за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року, ухвалене під головуванням судді Луценка О.М.,у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №К2Н0RX04800435 від 22.12.2006 року у розмірі 41078,85 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 1726,85 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 13665,09 грн.; заборгованості по комісії - 273,12 грн.; заборгованості по пені -22981,46 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 1932,33 грн.

В обґрунтування вимог посилався на те, що 22.12.2006 року між ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем укладено кредитний договір № К2Н0RХ04800435, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 2528,90 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач зазначав, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачукредит у повному обсязі, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24.04.2014 року позов ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості у розмірі 41078,85 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 410,79 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.02.2018 року заяву ОСОБА_1. про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24.04.2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішеннясуду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог посилався на те, що матеріали справи не містять доказів отримання ним судових повісток, що є неналежним повідомленням його про час та місце розгляду справи судом та поважною причиною його неявки в судове засідання.

Вказував, що докази та заперечення на позовну заяву він не міг надати у зв'язку з тим, що копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви йому не направлялася.

Зазначав, що він не підписував заяву на отримання кредиту, а саму заяву підписано іншою особою. Він не придбавав за кредитні кошти будь-які речі та позивачем не надано доказів оплати банком придбаних ним речей та їх назви.

Посилався на те, що він не отримував повідомлення ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» про повернення кредиту, а умови заяви позичальника «Експрес-Розстрочка» про надання споживчого кредиту від 22.12.2006 року не передбачають правил, за якими суд встановив необґрунтовану суму заборгованості.

Зазначав, що письмовий договір на споживчий кредит сторони не укладали та умови надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» не містять підпису відповідача, а тому збільшений строк позовної давності не може застосовуватися до правовідносин, які виникли у даній справі.

Посилався на те, що з дня коли позивач довідався про порушення свого права пройшло більше п'яти років, тобто позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримувала апеляційну скаргу та просила задовольнити її з вищевказаних підстав.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір №К2Н0RX04800435, згідно якого останній просив банк надати строковий кредит на наступних умовах: сума та валюта кредиту - 2528,90 грн., строк кредиту - 12 місяців з 22.12.2006 року по 22.12.2007 року включно, відсоткова ставка (фіксована) 2,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячна винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 34,14 грн., одноразова винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 229,90 грн. (а.с. 7).

Дана заява засвідчена підписом відповідача й у встановленому законом порядку не визнана недійсною.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати за який приймається період з 16 по 20 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 73,68 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інші витрат згідно з Умовами.

Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.07.2013 року становить 41078,85 грн. та складається із: заборгованості по кредиту в розмірі 1726,85грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі13665,09 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 273,12 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі22981,46 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 1932,33 грн.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяці - до 22.12.2007 року включно.

Відтак, у межах строку кредитування до 22.12.2007 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 20 числа кожного місяця. А відтак, починаючи з 23.12.2007 року, відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

Аналогічні висновки містяться у ПостановіВеликої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12-ц.

А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що звертаючись до суду з позовом банк мав право пред'явити до відповідача ОСОБА_1 вимоги про стягнення кредитної заборгованості, відсотків та додаткових вимог (штрафів, пені), які утворилися у останнього станом на 23.12.2007 року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягала стягненню заборгованість, яка виникла за період до 23.12.2007 року та складається з: заборгованості по кредиту -1497,27 грн., заборгованості по відсоткам - 5965,64 грн.,заборгованостіпо комісії- 273,12 грн., пені - 989,75 грн. та штрафів.

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Позовна вимога про стягнення неустойки може бути додатковою як до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, так і до вимоги про стягнення процентів за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи останній платіж відповідачем був здійснений у квітні 2007 році, тобто позивач мав право звернутися до суду з позов до кінця 2010 року.

З даним позовом банк звернувся до суду у липні 2013 року, тобто після спливу загального строку позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності у 5 років передбачений Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) до спірних правовідносин не застосовується, оскільки такі умови не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними. Наведене повною мірою узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 11.03.2015 року у справі №6-16цс15. Зважаючи на наведене, до спірних правовідносин підлягає до застосування строк позовної давності у три роки, визначений у статті 257 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Так, відповідач ОСОБА_1, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення та до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вказував на те, що ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з даним позов з пропуском строку позовної давності.

Крім того, вказував на те, що про розгляд справи у Оболонському районному суді міста Києва він не був належним чином повідомлений.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 згідно з вимогами процесуального закону не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, а відтак не мав рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, а також не міг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 17.04.2018 року у справі №200/11343/14-цякщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

З урахуванням того, що відповідач при перегляді заочного рішення у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції просив застосувати строки позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованість, яка виникла за період до 23.12.2007 року та складається з: заборгованості по кредиту - 1497,27 грн., заборгованості по відсоткам - 5965,64 грн., заборгованості по комісії - 273,12 грн., пені - 989,75 грн. та штрафів (за порушення умов договору до 23.12.2007 року) ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до ст.267 ЦК України пропущено без поважних причин, а відтак у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період до 23.12.2007 року слід відмовити.

При цьому, у позовній заявіПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» просив також стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом за період з 23.12.2007 року по 10.07.2013 року

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, комісію та неустойку, то з 23.12.2007 року позивач не міг нараховувати проценти за кредитом, комісію та неустойку.

Таким чином вимоги позивача про стягнення процентів, комісії та неустойки за період з 23.12.2007 року до 10.07.2013 року не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак задоволенню не підлягають.

При ухваленні рішення суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги та дійшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 352,40 грн. та стягнути з позивача в дохід держави судові витрати в розмірі 263,79 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570 на користь ОСОБА_1судові витрати у розмірі 352 грн. 40 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570 в дохід держави судові витрати у розмірі 263 грн. 79 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: