Постанова № 76566106, 18.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Чернівці

справа № 715/789/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.,

секретар: Костюк Л.С.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: публічне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 липня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Цуренка В.А., повний текст якого складено 23 липня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ПАТ «УПСК» про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 13 червня 2014 року приблизно о 23:57 год. на 521 км + 300 м автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» біля АЗС «Shell», яка розташована між с. Валя Кузьмина та с.Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, сталося ДТП за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу марки «ВАЗ-21093», д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Внаслідок ДТП водій та пасажири транспортного засобу марки «ВАЗ-21093», д.н.з.НОМЕР_2 загинули. Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі 715/2631/14-к винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», д.н.з.НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його цивільно-правова відповідальність на момент події була застрахована в ПАТ «УПСК».

Вказує, що вона - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір'ю загиблого ОСОБА_5, через свого представника 07.06.2017 року звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового

Провадження №22-ц/794/971/18 Категорія 32

відшкодування. За заявою ОСОБА_1 розмір належного страхового відшкодування становить: 7308 грн. - моральна шкода; 81300 грн. - витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника; 43848 грн. - відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника).

ОСОБА_1 відповідачем було виплачено 7308 грн. моральної шкоди, 14 616 грн. витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника (з урахуванням лімітів, встановлених Законом).

У відшкодуванні шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника), було відмовлено. Вважає відмову у відшкодуванні шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника), протиправною та безпідставною.

На підставі викладеного просила стягнути з ПАТ «УПСК» 43 848 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної смертю (втратою годувальника) та судові витрати в розмірі 3 000 грн.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 липня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

При цьому вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відніс позивача до категорії працездатних осіб, всупереч тому, що вона на момент смерті сина досягла повних 56 років, а згідно пенсійного законодавства, чинного на момент страхового випадку, пенсійний вік для жінок становив 55 років.

Також зазначає, що сам факт перебування позивача на утриманні в померлого сина ніким не заперечувався, а відмова у виплаті страхового відшкодування пов'язана з ненаданням ОСОБА_1 документів, які підтверджують дохід потерпілого, однак такі документи були подані у відповідності до процесуального законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «УПСК» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив того, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що син позивачки працював та отримував хоча б якийсь дохід, а також немає жодних посилань на докази, окрім довідки сільської ради, які б свідчили, що позивачка перебувала на утриманні свого померлого сина і залежала від його заробітку, тим більше, що на момент смерті сина ОСОБА_1 була працездатною, у зв'язку із чим не могла перебувати на утриманні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Положеннями ч.1 ст.1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності.

Згідно з ч.2 ст.1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 ч.1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з врахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів (ч.2, 3 ст.1200 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що

13 червня 2014 року приблизно о 23:57 год. на 521 км + 300 м автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» біля АЗС «Shell», яка розташована між с. Валя Кузьмина та с.Тарашани Глибоцького району Чернівецької області сталося ДТП за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg» д.н.з.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «ВАЗ-21093» д.н.з.НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, в салоні якого знаходились пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які загинули.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.7).

Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області у справі 715/2631/14-к визнано винним у вчиненні злочину на підставі ч.3 ст.286 КК України водія транспортного засобу марки «Volkswagen Toureg», д.н.з.НОМЕР_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, його цивільно-правова відповідальність на момент події була застрахована в ПАТ «УПСК» (а.с.8-14).

07.06.2017 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до відповідача з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила відшкодувати шкоду в розмірі належного страхового відшкодування, а саме: 7308 грн. - моральна шкода; 81300 грн. - витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника; 43848 грн. - відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого (втрата годувальника) (а.с.15-16).

ОСОБА_1 відповідачем було виплачено 7308 грн. моральної шкоди, 14 616 грн. витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, в решті відмовлено (а.с.17).

З довідки Волоківської сільської ради №307 від 23.05.2017 року вбачається, що на день смерті ОСОБА_5 разом з ним були зареєстровані та проживали батько ОСОБА_8 та мати ОСОБА_1 (а.с.18).

Згідно довідки Волоківської сільської ради №268 від 24.05.20189 року ОСОБА_5 на час смерті був зареєстрований та спільно проживав з батьками, які були на його утриманні (а.с.52).

Відповідно до ч.1 ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.

Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.

Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи тощо.

Стаття 27 ч.27.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає, що розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Однак, матеріали справи не містять даних про те, що загиблий працював та отримував заробітну плату, а також відсутні належні та допустимі докази перебування позивачки на утриманні свого покійного сина.

Довідки Управління праці та соціального захисту населення Глибоцької РДА №03-14/3189 від 11.07.2018 року, Головного управління ПФУ в Чернівецькій області Управління обслуговування громадян Глибоцький відділ обслуговування громадян №1173 від 20.07.2018 року, Волоківської сільської ради №383 від 20.07.2018 року не можуть бути оцінені апеляційним судом в якості доказів в рамках цієї справи, оскільки клопотання про їх залучення судом першої інстанції не вирішувалося, не містить такого клопотання й апеляційна скарга.

Що стосується твердження представника позивача відносно розрахунку розміру відшкодування шкоди, то колегія суддів вважає, що відсутність доказів перебування на утриманні є наслідком безпідставності визначення розміру такого відшкодування.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /І.М. Литвинюк, О.О. Одинак/