Вирок № 76566056, 18.09.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1,Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю: секретаря судового засіданняОСОБА_4,прокурора потерпілого обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвокатаОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_5, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Чернівецької області Вороніна О.В. та захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_8 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2018 року по кримінальному провадженню № 12016260150000036 від 17 січня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, -

Головуючий у І інст. Дедик Н.П.; Єдиний унікальний номер 723/3083/17; суддя-доповідач ОСОБА_1; провадження № 11-кп/794/386/18; катег.: ч. 1 ст. 286 КК України.

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки.

Зобов’язано ОСОБА_5, періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави, судові витрати пов’язані з проведенням експертиз в сумі 1 528 гривень 02 копійки.

Цивільний позов потерпілого задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь потерпілого ОСОБА_7 страхове відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в сумі 39 952 гривні 06 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 70 000 гривень.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирався.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним в тому, що 16.01.2018 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак «СЕ 2647 ВЕ», рухаючись по вул. О. Кобилянської в с. Верхні Петрівці, в напрямку с. Буденець, Сторожинецького району, Чернівецької області, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, маючи реальну можливість спостерігати пішохода ОСОБА_7, який рухався в межах проїзної частини дороги по смузі руху в напрямку с. Буденець, не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу аж до його зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_7, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у виді саден на обох стегнах на середній третині, закритий перелом середньої третини обох стегнових кісток із зміщенням, які у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 747-д від 24.05.2016 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров’я.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернівецької області Воронін О.В. ставить питання про скасування вироку та ухвалення нового, внаслідок застосування судом першої інстанції закону, який не підлягає застосування, зокрема неправильного звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки з випробуванням з іспитовим строком два роки.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_8, просить вирок суду скасувати і провадження у справі закрити за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, посилаючись на те, що суд в основу вироку поклав покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які знайомі з обвинуваченим ОСОБА_5 і є заінтересованими особами, потерпілий ОСОБА_7 знаходився у стані алкогольного сп’яніння, в порушення Правил дорожнього руху України рухався по дорозі в попутньому напрямку з автомобілем без виділення себе світлоповертаючими елементами, висновки експертиз у справі є неповними.

Також в апеляційній скарзі захисника зазначено, що постанови прокурора та керівника органу досудового розслідування про призначення прокурорів та слідчих не підписані відповідними службовими особами, про що апеляційний суд зазначив в своїй ухвалі від 25.07.2017 року, тому проведені прокурорами та слідчими слідчі дії є недопустимими доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_8, які підтримали апеляційну скаргу, міркування прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, думку потерпілого ОСОБА_7, про залишення вироку суду без змін, провівши судові дебати та заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 в останньому слові, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_8, підлягає задоволенню частково.

Апеляційним судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_5, 16.01.2018 року, приблизно о 20 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2101», державний номерний знак «СЕ 2647 ВЕ», рухаючись по вул. О. Кобилянської в с. Верхні Петрівці, в напрямку с. Буденець, Сторожинецького району, Чернівецької області в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх цілях, маючи реальну можливість спостерігати пішохода ОСОБА_7, який рухався в межах проїзної частини дороги по смузі руху в напрямку с. Буденець, не вжив заходів для зменшення швидкості транспортного засобу аж до його зупинки, внаслідок чого допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_7, в результаті чого потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у виді саден на обох стегнах на середній третині, закритий перелом середньої третини обох стегнових кісток із зміщенням, які у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 747-д від 24.05.2016 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров’я.

Винуватість ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин зазначених у вироку, повністю доведена дослідженими судом першої інстанції доказами, яким дана правильна юридична оцінка.

Так, потерпілий ОСОБА_7 показав суду, що він 16.01.2016 року, разом із ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_11, перебували в гостях у ОСОБА_7, де вживали спиртні напої, після чого близько 20 години пішли додому, рухаючись по проїжджій частині дороги, на відстані близько 2 метрів від краю дороги, в напрямку с. Буденець в попутному для транспортних засобів напрямку. В ході руху по дорозі додому, на нього вчинив наїзд автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку без світла фар, внаслідок чого йому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які 16.01.2016 року з потерпілим рухались по дорозі, повністю підтвердили ці його покази.

З протоколів проведення слідчих експериментів з участю потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (Т. 1 а. с. № 42-45, 51-54, 59-62) видно, що вони показали місце, як 16.01.2016 року в темний час доби, рухались в попутному для автомобілів напрямку по правій частині дороги, близько 2 метрів від правого краю дороги, де обвинуваченим, було вчинено наїзд на потерпілого.

З протоколу проведення слідчого експерименту з участю обвинуваченого ОСОБА_5 (Т. а. с. № 91-97) вбачається, що 16.01.2016 року, виявивши пішоходів які рухались по проїжджій частині дороги в попутному напрямку, приблизно за 2 метри від правого краю дороги, він за 8 метрів від них застосував гальмування, після чого було вчинено наїзд автомобілем на потерпілого ОСОБА_7

Дані, зазначені в ході слідчого експерименту з участю ОСОБА_5, фактично повністю збігаються з даними, які в слідчих експериментах зазначали потерпілий ОСОБА_7 та свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8, про недостовірність показів потерпілого та цих свідків.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи (Т. 1 а. с. № 117-129), в автомобілі «ВАЗ 2109», державний номерний знак «СЕ 2647 ВЕ», несправностей у рульовому керуванні та ходовій частині, які б могли спричинити дорожньо-транспортну пригоду, не виявлено, робоча гальмова система перебуває в працездатному стані, однак в ній виявлено невідповідність вимогам п. 31.4.1 (а) Правил дорожнього руху України, зовнішні світлові прилади перебувають у стані часткової відмови із-за встановлення на передніх фарах об’єктів, які зменшують світло-пропускання, що впливає на видимість елементів проїзної частини дороги та інших об’єктів в напрямку руху автомобіля, що було до дорожньо-транспортної пригоди та не відповідає вимогам п. 31.4.3 (г) Правил дорожнього руху України.

Даний висновок підтверджує покази потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що обвинувачений ОСОБА_5 рухався по дорозі на автомобілі без включення світла фар.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи (Т. 1 а. с. № 136-138), в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, недотримання яких, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв’язку з настанням даної пригоди.

У відповідності до висновку судової медичної експертизи (Т. 1 а. с. № 99-100), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді: садна на обох стегнах у середній третині, закритий перелом середньої третини обох стегнових кісток із зміщенням, травматичний шок 1 ступеня. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії твердих тупих предметів або від ударів об такі, по строку та обставинам можуть відповідати указаному у фабулі постанови про призначення експертизи та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров’я.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року (Т. 1 а. с. № 193-198), в ході перегляду вироку Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 травня 2017 року по даному кримінальному провадженню дійсно була встановлена відсутність підписів керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в постановах про призначення групи прокурорів від 20.01.2016 року (Т. 1 а. с. № 4) та призначення групи прокурорів (Т. 1 а. с. № 5), а також керівника органу досудового розслідування (Т. 1 а. с. № 6) в постанові про призначення слідчих.

Водночас, після скасування апеляційним судом вироку та призначення нового судового розгляду, за вказівкою керівника Сторожинецької місцевої прокуратури по даному кримінальному провадженню було проведено досудове розслідування, в ході якого ці недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду були усунуті, до матеріалів кримінального провадження приєднано постанови з підписами відповідних службових осіб, які містились в кримінальному провадженні (Т. 1 а. с. № 199-217), що не суперечить кримінальному процесуальному законодавству.

До цих матеріалів, в установленому законом порядку (Т. 1 а. с. № 228), було надано доступ учасникам кримінального провадження, тому посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 про фальсифікацію цих постанов працівниками прокуратури та органів досудового розслідування, є необґрунтованими.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, дійсно було установлено, що в порушення вимог п.п. 3, 4.4 Правил дорожнього руху України, потерпілий у темну пору доби, за межами населеного пункту, рухався в попутному напрямку руху транспортних засобів, без виділення себе, однак ці порушення не знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою і не звільняють ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, тому посилання адвоката ОСОБА_8 на ці обставини, як на підставу для скасування вироку суду першої інстанції, є необґрунтованими.

Аналіз зібраних у справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_5 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, тому його дії правильно кваліфіковані за ст. 286 ч. 1 КК України.

Водночас, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 основне покарання у виді трьох років обмеження волі та визначення іспитового строку два роки, явно не відповідає тяжкості скоєного ним злочину та його особі.

Так, у відповідності до ст. 65 Конституції України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

З кримінального провадження видно, і це суд першої інстанції визнав у вироку, що ОСОБА_5 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив один необережний злочин невеликої тяжкості, позитивно характеризується, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Крім цього, суд не взяв до уваги, що в порушення п.п. 4.3, 4.4. Правил дорожнього руху України, потерпілий ОСОБА_7 у темну пору доби, поза межами населеного пункту, у стані алкогольного сп’яніння, рухався в попутному напрямку руху транспортних засобів, без виділення себе, що стало однією із причин наїзду на нього транспортного засобу.

В порушення цих вимог, суд призначив ОСОБА_5 максимальний розмір покарання у виді обмеження волі передбачений ч. 1 ст. 286 КК України три роки обмеження волі та визначив іспитовий строк два роки, що є явно несправедливим.

За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне пом’якшити ОСОБА_5 призначене судом покарання та зменшити іспитовий строк.

Також, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди стягнутий із обвинуваченого на користь потерпілого в сумі 70 000 гривень, явно не відповідає фізичним та моральним стражданням, яких зазнав потерпілий, а також вимогам розумності та справедливості, матеріальному становищу обвинуваченого та вині потерпілого, порушення Правил дорожнього руху яким, стали однією із причин дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З кримінального провадження видно, що обвинувачений ОСОБА_5 має на утриманні троє неповнолітніх дітей і однією із причин дорожньо-транспортної пригоди було порушення Правил дорожнього руху України потерпілим, який у темний час доби, рухався поза межами населеного пункту у стані алкогольного сп’яніння, в попутному напрямку руху транспортних засобів.

У зв’язку з цим, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, глибину моральних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_7, у зв’язку із завданням йому матеріальної шкоди, ступінь вини обвинуваченого, його матеріальне становище, а також порушення Правил дорожнього руху потерпілим, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 з 70 000 гривень до 50 000 гривень.

Що стосується звільнення ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки на підставі ст. 75 КК України, то воно не ґрунтується на законі.

Як зазначено в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

Як вбачається з вироку (Т. 2 а. с. № 203-207), в порушення вимог ст. 75 КК України, суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від відбування додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки, у зв’язку з чим вирок в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 409, 414, 418, 420 ч. 1 п. 4 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області Вороніна О.В. задовольнити, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_8, задовольнити частково.

Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 липня 2018 року щодо ОСОБА_5 в частині звільнення його від відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк два роки з випробуванням, скасувати.

Пом’якшити ОСОБА_5 призначене покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, визначивши його у виді одного року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 286 ч. 1 КК України на один рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Зобов’язати ОСОБА_5, періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 з 70 000 гривень (сімдесяти тисяч гривень) до 50 000 гривень (п’ятдесяти тисяч гривень).

В решту частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий, суддя [підпис]ОСОБА_1 Судді:[підпис]ОСОБА_2 [підпис] ОСОБА_3

Копія, згідно з оригіналом

Суддя

Апеляційного суду

Чернівецької області _______ ОСОБА_1

18.09.2018 М.П. (підпис)