Постанова № 76565937, 18.09.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

Справа № 640/10961/18

Провадження № 22-ц/790/4876/18

18 вересня 2018 року

м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

відповідач ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року (суддя Попрас В.О.)

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, витребування майна та поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, -

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, витребування майна та поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

21.06.2018 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.07.2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Заборонено відчуження автомобіля CITROEN C4 1997, 2008 року випуску, який належить ОСОБА_3 Заборонено відчуження автомобіля MAZDA CX-7 2261, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_4 Заборонено відчуження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,6 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., яка належить ОСОБА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу суду першої інстанції змінити в частині заборони відчуження автомобіля MAZDA CX-7 2261, 2007 року випускута в задоволені клопотання в цій частині відмовити.

Скарга мотивована неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що застосований судом вид забезпечення позову не відповідає заявленим позовним вимогам ОСОБА_1 Накладенням заборони на відчуження авто порушуються права родини ОСОБА_4, так як вони не можуть виїхати на автомобілі за межі України, відсутність згоди одного із подружжя щодо розпорядження спільним майном не є підставою для визнання угоди недійсною.

Предстаник позивача ОСОБА_5 надала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_1 причиною звернення до суду стало те, що подружжя ОСОБА_1 не дійшло згоди щодо порядку поділу майна, яке було нажито ними під час шлюбу. Спірний автомобіль зазначений в переліку майна, яке було спільно нажито під час шлюбу. Права відповідача не порушені, оскільки ухвалою районного суду лише заборонено відчуження автомобіля, а не накладено арешт на нього. Також зазначає, що судом не встановлено, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна подружжя та третя особа діяли недобросовіно.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати недійсним Договір комісії № 6218/18/004923 від 23.02.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Примакс-Автоексперт», щодо автомобіля CITROEN C4 1997, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та витребувати його у ОСОБА_3; визнати недійсним договір комісії № 6218/18/005138 від 20.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Примакс-Автоексперт» та договір купівлі-продажу щодо автомобіля MAZDA CX-7 2261, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та витребувати його у ОСОБА_4; поділити майно, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу з ОСОБА_2 та визнати за позивачкою право власності на наступне майно: ? частину двокінатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, автомобіль CITROEN C4 1997, 2008 року випуску, автомобіль NISSAN MICRA, 2005 року випуску, пайовий та вступний внесок в Житлово-споживчому кооперативі «Будсоюз» в сумі 175 460 гривень, диван «Стелс» та крісло «Стелс», стіл та чотири стільці для вітальні.

В ст. 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Право власності на автомобіль MAZDA CX-7 2261, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 подружжя набуло 10.04.2012 року.

20.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Примакс-Автоексперт» було укладено договір комісії № 6218/18/005138, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ТОВ «Примакс-Автоексперт» автомобіль MAZDA CX-7 2261, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Того ж дня, 20.03.2018 року ТОВ «Примакс-Автоексперт» продав зазначений автомобіль по договору купівлі-продажу № 6218/18/005138 за 13 984,42 гривень ОСОБА_4

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В п. 4 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9 дано роз'яснення про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Автомобіль MAZDA CX-7 2261, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 зазначений в переліку майна, яке було спільно нажите під час шлюбу та з приводу якого між сторнами виник спір.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті або до набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що в позовних вимогах ОСОБА_1 не просить визнати за нею право власності на вказаний автомобіль або на його частку не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку забезпечення позову, який має майновий характер є необхідним для запобігання невиконанню можливого рішення суду про задоволення позову, зокрема, у разі продажу рухомого майна третім особам.

Твердження ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, про неможливість виїзду на авто за межі України внаслідок існування заходів забезпечення позову колегія суддів сприймає критично, так як судом першої інстанції заборонено відчуження автомобіля, а не накладено арешт на нього.

Доводи апеляційної скарги щодо підстав визнання договору, укладеного одним із подружжя, недійсним на висновки суду не впливають, оскільки стосуються розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_6