Постанова № 76562843, 18.09.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/2122/18 Провадження № 22-ц/795/1132/2018 Головуючий у I інстанції – ОСОБА_1 Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія – цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.

позивач - Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 липня 2018 року (місце ухвалення – м. Чернігів, дата складання повного тексту – 21.07.2018) у справі за позовом Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір про проживання в гуртожитку, який знаходиться на балансі та утриманні позивача. ОСОБА_2 займає кімнату разом з сином ОСОБА_3 Наказом директора професійного ліцею встановлено щомісячну вартість одного ліжко-місця за проживання в гуртожитку в розмірі 50 %, як для внутрішньо переміщених осіб. Проте, відповідач з січня 2017 року несвоєчасно та не в повному обсязі здійснює оплату за житлову площу та комунальні послуги внаслідок чого утворилась заборгованість про яку позивач повідомляв ОСОБА_2 листами-попередженнями про необхідність сплати заборгованості. 27.11.2017 між сторонами підписано договір про реструктуризацію боргу, але відповідач умови договору не виконує. В позові позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту 10938,70 грн заборгованості за проживання в гуртожитку, та 1762,00 грн сплаченого судового збору.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.07.2018 позов Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту заборгованість за проживання в гуртожитку станом на 01.03.2018 в розмірі 531,82 грн. В іншій частині позову відмовлено. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 72,23 грн на користь позивача компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому КМУ.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.07.2018, і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

За доводами скарги, суд неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У скарзі заявник посилається, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач орендує кімнату з двома ліжко-місцями та зобов»язана сплачувати, як внутрішньо переміщена особа 50 % від суми за два ліжко-місця. Суд неправомірно розподілив заборгованість за проживання в гуртожитку на двох осіб, а суму наданої субсидії, призначеної на домогосподарство, врахував в оплату за комунальні послуги одного члена сім»ї ОСОБА_2

Зазначає, що житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.

В обґрунтування скарги посилається, що відповідно до умов договору відповідач орендує кімнату № 516/1 з двома ліжко-місцями за зобов»язана сплачувати, як внітрішньо переміщена особа 50 % від суми за два ліжко-місця, а саме (350,00 грн + 350,00 грн) : 2 = 350,00 грн.

Суд неправомірно розподілив заборгованість за проживання в гуртожитку на двох осіб (ОСОБА_2 та її сина), а суму наданої субсидії, призначеної на домогосподарство, врахував в оплату за комунальні послуги одного члена сім»ї ОСОБА_2

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.07.2018 – без змін. Зазначає, що позивачем надано невірну калькуляцію заборгованості, в апеляційній скарзі позивач невірно трактує умови укладеного договору, а в документах, калькуляції та апеляційній скарзі вказує боржником іншу особу.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 23.10.2015, приміщення гуртожитку та їдальні за адресою м. Чернігів, провул. Папанінців (переіменовано на провул. ОСОБА_4), 18А є державною власністю, та належить державі в особі Міністерства освіти і науки України ( а.с. 15-17).

Відповідно до укладеного типового договору про спільне володіння та користування неподільним і загальним майном гуртожитку від 20.06.2015 (а.с. 8-10) відповідач ОСОБА_2 на підставі листа виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 3-27/587 від 18.05.2015 (а.с. 27) була вселена в гуртожиток (кімната №516/1) за адресою: провул. ОСОБА_4 (Папанівців), 18А, м. Чернігів, який знаходиться на балансі та утриманні Чернігівського професійного ліцею з визначенням дольової частки в неподільному і загальному майні гуртожитку 11,8 кв.м. (а.с. 8-10).

Наказом директора Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту від 04.08.2016 № 59 встановлено щомісячну вартість одного ліжко-місця за проживання в гуртожитку ліцею по договорах найму, в розмірі 350,00 грн (а.с. 22).

Відповідно до наказу директора Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту від 19.10.2016 № 88а нарахування плати за проживання в гуртожитку в тому числі проживаючій в гуртожитку ОСОБА_2 проводити згідно зайнятих ліжкомісць з урахуванням відповідних пільг (50%, як для внутрішньо переміщених осіб).

Як вбачається з листа Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради № 03/8023 від 06.04.2018, ОСОБА_2, призначалась субсидія на оплату житлово-комунальних послуг на період з січня 2017 року по квітень 2017 рік та з жовтня 2017 по січень 2018.

Матеріали справи містять лист Новозаводської районної у м. Чернігові ради №Ю-179/210, Ю-179/215 від 18.05.2018 де зазначено, що відповідач ОСОБА_2 проживає разом з сином ОСОБА_3, загальна площа житла становить 20,1 кв. м. (а.с. 52-53).

З довідки про заборгованість за проживання та відшкодування витрат на комунальні послуги вбачається, що розрахунок заборгованості відповідачу було здійснено з урахуванням фактичного складу сім’ї відповідача, тобто ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3, за два ліжко-місця, а також витрати на комунальні послуги за двох чоловік (а.с. 21).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати з врахуванням вартості лише за займане тільки ОСОБА_2 ліжко-місце, а також частину витрат на комунальні послуги за її проживання, з врахуванням перерахованих коштів на субсидію, яка надавалася на двох чоловік та сплачених коштів згідно квитанцій.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при розгляді справи по суті в суді першої інстанції, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов’язок належного відповідача усунути порушення права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачка проживає у гуртожитку разом із повнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідно до даних листа від 18.05.2018 Новозаводської районної у м. Чернігові ради № Ю-179/210, Ю-179-/215 (а.с. 52) загальна площа житла становить 20,1 кв. м, на яку з січня 2017 по квітень 2017, жовтня 2017 по січень 2018 року нараховувалась субсидія, тобто з врахуванням площі кімнати, проте матеріали справи не містять даних щодо правових підстав проживання в гуртожитку ОСОБА_3

Вирішуючи спір, суд першої інстанції щодо належних відповідачів у справі не звернув уваги.

Так, судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачем порушується питання про стягнення заборгованості за займану кімнату відповідачем ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3В, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позову Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту, посилався, що витрати на комунальні послуги іншими мешканцями відшкодовуються шляхом пропорційного розподілення витрат між усіма мешканцями.

Суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_3, як належного співвідповідача у справі, а апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов’язки шляхом ухвалення нового рішення.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про помилкову часткову відмову судом першої інстанції у задоволенні позову у зв’язку із неможливістю визначення заборгованості щодо ОСОБА_2, враховуючи наявність доказів у справі щодо отримання субсидії саме на житлову кімнату та з урахуванням двох членів сім»ї.

Питання обґрунтованості позову, доведеності обставин, які підлягають доказуванню, інші обставини по суті спору наразі значення не мають, оскільки не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за умови не залучення у справу іншого повнолітнього проживаючого члена сім»ї, як відповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, ч. 4 ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення у повному обсязі складено 18.09.2018.

Головуючий:Судді: