Вирок № 76559095, 18.09.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2018 Справа №607/3528/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210010001946 від 05 червня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, несудимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Середзінського І.В.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого адвоката ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2016 року близько 13.10 год. обвинувачений ОСОБА_1, всупереч вимог п.2.9.(а) Правил дорожнього руху України, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1 в стані алкогольного сп’яніння, зі швидкістю близько 62-64 км/год, тим самим порушуючи вимоги п. 12.4 ПДР України, рухався із пасажиром ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на передньому пасажирському сидінні та без вантажу вул. Миру м. Тернополя в бік вул. Дружби м. Тернополя. Під час руху обвинувачений ОСОБА_6 не був достатньо уважний та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб в разі її зміни своєчасно відреагувати та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги п. 2.3.(6, д) ПДР України. Окрім цього, в порушення вимог зазначеного пункту, під час руху обвинувачений ОСОБА_1 відволікся від керування транспортним засобом, щоб переключити музику на автомагнітолі.

У цей час на нерегульованому пішохідному переході, розташованому навпроти зупинки громадського транспорту «Вул. П.Орлика» по вул. Миру м. Тернополя, проїзну частину дороги пересікав пішохід ОСОБА_2 Потерпілий рухався спокійною ходьбою, пересікаючи дорогу в протилежний бік від зупинки громадського транспорту «Вул. П.Орлика» по вул. Миру м. Тернополя, тобто справа - наліво відносно руху автомобіля НОМЕР_1, яким керував обвинувачений ОСОБА_7

Продовжуючи рух із швидкістю близько 62-64 км/год, в порушення вимог п. 12.4 ПДР України, та всупереч вимогам п. 18.1. ПДР України обвинувачений ОСОБА_1 не зменшив швидкість руху та не зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити пішохода ОСОБА_2, який рухався по ньому, а продовжував рух та в порушення вимог п. 1.10 (в частині визначення терміну небезпека для руху), п. 12.3 ПДР України, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він у денну пору доби об’єктивно спроможний був виявити завчасно, а саме пішохода ОСОБА_2В, який пересікав спокійною ходьбою проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході, розташованому навпроти зупинки громадського транспорту «Вул. П.Орлика» по вул. Миру м. Тернополя, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, хоча мав таку можливість та вчинив наїзд на потерпілого лівою передньою-боковою частиною керованого ним автомобіля НОМЕР_1.

Унаслідок наїзду потерпілий ОСОБА_2 отримав закриті переломи лівих велико - і малогомілкової кісток у верхніх третинах, тобто тілесні ушкодження які супроводжувались тривалим (більш як 21 день) розладом здоров’я та за цією ознакою належать до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав повністю і вказав, що 05 червня 2016 року близько 13.00 год. він керував автомобілем НОМЕР_1 зі швидкістю близько 60-65 км/год, по вул. Миру м. Тернополя в бік вул. Дружби м. Тернополя. День перед цим він вживав алкоголь. У цей час на нерегульованому пішохідному переході, розташованому навпроти зупинки громадського транспорту «Вул. П.Орлика» по вул. Миру м. Тернополя, проїзну частину дороги пересікав пішохід ОСОБА_2, справа - наліво відносно руху його автомобіля, однак він не зауважив його та вчинив наїзд на потерпілого лівою передньою-боковою частиною керованого ним автомобіля НОМЕР_1. Зокрема зазначив, що відволікся на кілька секунд на відстані двох метрів до пішохідного переходу, оскільки перемикав музику на магнітолі. Рухався із пасажиром ОСОБА_5 Здійснивши наїзд на пішохода, він зупинився, вибіг з авто та підбіг до потерпілого, викликав карету швидкої медичної допомоги та швидка його забрала. Відшкодував шкоду потерпілому частково, його лікування станом на вересень 2016 року. З місця вчинення ДТП не втікав, дочекався швидкої та працівників поліції, які забрали його та завезли для проведення експертизи до медичної установи. Він розкаюється у вчиненому, просить суд його суворо не карати та заявлений цивільний позов щодо відшкодування майнової шкоди потерпілого визнає частково на суму, що підтверджена документально і яку частково дабровільно сплатив у розмірі 5000 грн. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди визнав а суму 20 000 грн., однак у подальших судових засіданнях зазначив, що частково на суму 10 000 грн., сплатив добровільно завдані моральні збитки потерпілому і решти позовних вимог у розмірі 40000 грн. не визнає та заперечує щодо їх стягнення. Позов прокурора в інтересах медичної установи також визнає повністю та сплатив його згідно квитанції № 3 від 26 травня 2017 року.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_3 підтримала заявлений цивільний позов повністю та вказала, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодував частково шкоду одразу після настання ДТП, а також перерахував 15000 грн. на адресу потерпілого, однак на даний час не відшкодовує інших понесених витрат.Однак в останнє судове засідання не з’явилася, направила заяву про слухання справи у її відсутності та відсутності її довірителя потерпілого ОСОБА_2, зменшення позовних вимог та просила суд їх задовольнити.

Окрім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його винуватість в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні:

- витягом із АРМ 102 від 05 червня 2016 року, згідно якого 05 червня 2016 року о 13.13.00 год. по вул. Миру, 10 в м. Тернопіль в межах пішохідного переходу водій автомобіля НОМЕР_2 допустив наїзд на пішохода.

(а.м.к.п. 102);

- витягом із АРМ 102 від 05 червня 2016 року, згідно якого 05 червня 2016 року о 14.12.00 год. черговий лікар травмпункту повідомив про те, що до лікарні швидкої допомоги доставили гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7 із травмами у вигляді закритого перелому верхніх трьох кісток лівої гомілки, які отримав внаслідок ДТП по вул. Миру, 10 в м. Тернопіль.

(а.м.к.п. 103);

- протоколом огляду місця дорожньо – транспортної події від 05 червня 2016 року із схемою ДТП та таблицею ілюстрацій до вказаного протоколу, яка мала місце 26 березня 2017 року, згідно якого ДТП відбулася на ділянці дороги по вул. Миру навпроти зупинки громадського транспорту «Вул. П.Орлика» в м. Тернопіль. Дорога має по одній смузі для руху в обох напрямках. У місці ДТП влаштований нерегульований пішохідний перехід. Під час огляду місця ДТП виявлено автомобіль ВАЗ – 210994 р.н. НОМЕР_3 сірого кольору на смузі руху до вул. Дружби в м. Тернопіль. У автомобілі складено ліве зовнішнє дзеркало заднього виду та стертий бруд на задньому лівому крилі. До переднього лівого колеса веде слід гальмування, правий слід гальмування починається на одному рівні із лівим. Встановлено сліди осипу скла та інші фрагменти слідів ДТП.

(а.м.к.п. 104-113);

- висновком експерта № 5-314/16 від 15 червня 2016 року судової інженерно – транспортної експертизи, згідно якого система рульового керування автомобіля ВАЗ-210994, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.2. «Рульове керування» ПДР України відповідає. Робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходиться в працездатному стані і вимогам п. 31.4.1 «Гальмові системи» ПДР України відповідає. Колеса та шини автомобіля, вимогам п. 31.4.5. “Колеса і шини” ПДР України відповідають. Експертним дослідженням систем та їх елементів, що впливають на безпеку руху, в процесі керування автомобілем, на стадії пошуку несправностей за зовнішніми ознаками та проявами (діагностичними параметрами і симптомами) - технічних несправностей (невідповідностей) не виявлено.

(а.м.к.п.115-124);

- висновком експерта № 824 від 17 червня 2016 року судово-медичної експертизи, згідно якого на підставі даних судово-медичної експертизи взірця крові громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, враховуючи повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано, що При газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянина ОСОБА_2, відібраного 05 червня 2016 року о 13 годині 35 хвилин медичними працівниками приймально-діагностичного відділення ТМКЛШД, - метилового, етилового, пропілового, бутилового, алілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

(а.м.к.п. 126-128);

- висновком експерта № 1268 від 23 серпня 2016 року судово – медичної експертизи, відповідно до якого на підставі даних судово-медичної експертизи за медичними документами на ім'я громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, беручи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, підсумовано, що

у ОСОБА_2 за даними клінічного обстеження і проведеного рентгенологічного дослідження при госпіталізації 05 червня 2016 року у травматологічне відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги, були виявлені закриті переломи лівих (у деяких документах - правих) велико- і малогомілкової кісток у верхніх третинах. З приводу вказаних вище переломів, 30 червня 2016 року були проведені оперативні втручання - відкриті співставлення кісткових відламків і їх іммобілізація металевими пластинами та гвинтами. Зазначені вище ушкодження утворились від дії тупого предмета незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджується їх характером і відсутністю ознак загоєння (зрощення).

Виявлені у ОСОБА_2 закриті переломи лівих велико- і малогомілкової кісток не були небезпечними для життя та у своєму клінічному перебігу супроводжувались тривалим (більше 21 день) розладом здоров'я, і, за цією ознакою, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. п. 2.2.1 (в) і 2.2.2 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ. 1995). Крім зазначених в п. 1 цих підсумків ушкоджень, при вивченні рентгенограми органів грудної клітки від 05 червня 2016 року на ім'я ОСОБА_2, виявлений консолідований (зрощений) перелом сьомого правого ребра. Виразність ознак консолідації перелому вказує, що він виник задовго до події 05 червня 2016 року.

(а.м.к.п.130-132);

- висновком експерта № 619/16-22 від 13 вересня 2016 року судової автотехнічної експертизи, згідно якого швидкість руху автомобіля ВАЗ-210994 перед застосуванням екстреного гальмування, виходячи з довжини зафіксованих слідів гальмування, становила приблизно 62…64 км/год. Водій ОСОБА_1 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість шляхом застосування гальмування уникнути наїзду на пішохода. У даній дорожній обстановці, при заданих слідством вихідних даних, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 1.10 (в частині визначення терміну небезпека для руху), 12.3, 12.4, 18.1 ПДР України, зміст яких наведений у п. З дослідницької частини даного висновку. Причиною даної ДТП слід вважати невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам п.п. 1.10 (в частині визначення терміну небезпека для руху). 12.3, 18.1 ПДР України, зміст яких наведений у п. 3 цього висновку.

(а.м.к.п.135-139).

Таким чином, проаналізувавши наведені обставини, суд, об’єктивно дослідивши та оцінивши всі зібрані та перевірені у судовому засіданні докази в їх повній сукупності, прийшов до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його молодий вік, а також те, що він раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, думку потерпілого та його представника, часткове відшкодування завданих збитків, надання першої допомоги потерпілому після ДТП та негативне відношення обвинуваченого до вчиненого. До обставин які пом’якшують покарання обвинуваченому, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття у вчиненому, добровільне часткове відшкодування завданого збитку. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд вважає вчинення злочину ОСОБА_1 в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується результатами лабораторно дослідження крові на наявність алкоголю та висновком №008317 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 червня 2016 року (а.м.к.п. 147, 148). Також суд враховує досудову доповідь Збаразького районного сектору з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 15 червня 2017 року, згідно якої виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Враховуючи наведене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання новим злочинам, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами.

У ході розгляду кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_1заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 9940,71 грн. Однак у ході судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим повністю добровільно сплачено понесені витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 у ТМКЛШД згідно квитанції № 3 від 26 травня 2017 року ТВБВ № 10019/07 Філії ТОУ АТ «Ощадбанк» (а.м.к.п. 79). За вказаних обставин, суд вважає, що у зв’язку з повним відшкодуванням коштів затрачених закладом охорони здоров’я на лікування потерплого від злочину провадження у справі за вказаним цивільним позовом підлягає закриттю.

Також, під час розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_2 пред’явив позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином. За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду, що включає в себе затрати на придбання медикаментів в сумі 6755, 53 грн., кошти на його утримання в сумі 5400 грн., кошти для посиленого харчування та втрачену вигоду в розмірі 11000 грн., а також моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Окрім вказаних вимог, позивач ОСОБА_2 просить відповідача відшкодувати витрати пов’язані із подальшим лікуванням та реабілітацією до повного одужання. Однак, 17 вересня 2018 року потерпілим ОСОБА_2 в поданій ним заяві позовні вимоги зменшено у зв’язку із частковим добровільним відшкодуванням коштів, зокрема просить суд стягнути з відповідача 23 155, 53 грн. – матеріальної шкоди, у тому числі 6755, 53 грн. витрат на придбання медикаментів, 5400 грн. коштів витрачених на утримання потерпілого, 11000 грн. - кошти для посиленого харчування та 35 000 грн. моральної шкоди.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_2суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.

Згідно ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім цього, у відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як установлено судом та стверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, позивач ОСОБА_2 перебував на лікуванні після настання ДТП, згідно виписки з історії хвороби № 3158 травматологічного відділення ТМКЛШД від 09 липня 2016 року та виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 5415 від 02 жовтня 2016 року. Ним понесені майнові збитки на придбання медикаментів згідно представлених квитанцій та чеків, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження та додані до первинної позовної заяви (а.м.к.п. 24-30), які датовані після настання ДТП, протягом з серпня по листопад 2016 року та з січня по квітень 2017 року. Суд приймає наведені документи як належні докази понесених майнових витрат, однак за виключенням чеку № 133270 від 24.01.2017 року (а.м.к.п. 29) на суму 128, 20 грн., який відкопійований двічі, а тому суд враховує один із них та розмір витрат підлягає зменшенню на вказану суму. Окрім цього, обвинуваченим визнано частково та добровільно сплачено потерпілому збитки в розмірі 5000 грн. в рахунок відшкодування збитків понесених на придбання медикаментів.

Таким чином, суд вважає, що заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування майнової шкоди підлягає до часткового задоволення в межах його доведеності та обґрунтованості згідно матеріалів кримінального провадження, представлених документальних доказів ціни позову на суму, що залишилась не відшкодованою і становить 1627, 33 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Щодо відшкодування 5400 грн. коштів витрачених на утримання потерпілого, та 11000 грн. - коштів для посиленого харчування, то суд вважає, вказані вимоги необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження у матеріалах кримінального провадження, жодних доказів фактичних витрат понесених позивачем на придбання продуктів харчування чи його утримання як до первинної позовної заяви так і до подальших заяв поданих потерпілим та його представником, не додано. Отже, суд не може зробити висновок щодо того з яких міркувань виходив потерпілий визначаючи вказані суми для відшкодування відповідачу.

Окрім цього, згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За вказаних обставин, за відсутності доказів якими позивач доводить розмір збитку, на які посилається як на підставу своїх вимог, за відсутності будь яких даних що обґрунтовують вимоги та інших доказів, які мають значення для вирішення справи, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування 5400 грн. коштів витрачених на утримання потерпілого, та 11000 грн. - коштів для його посиленого харчування, за недоведеністю заявлених позовних вимог.

При визначені розміру моральної шкоди завданої потерплому ОСОБА_2, суд, враховує ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_1,О., виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості та беручи до уваги те, що потерпілий є пенсіонером, у віці 76 років потрапив у ДТП, внаслідок наїзду на нього водієм ОСОБА_1, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, був госпіталізований та йому проведено кілька оперативних втручань, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, протягом більше двох років триває лікування та реабілітація після отриманих травм. Вказаними діями обвинуваченого спричинено йому моральної шкоди, яка полягала у сильних душевних переживаннях та страхах, фізичному болю після вчиненого ДТП. Перенесені моральні страждання та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, поганого самопочуття, неможливості задоволення своїх життєвих потреб та необхідності залучення сторонньої помочі для цього, незручності створені близьким через необхідність надмірної їх уваги та постійного догляду, що завдає йому душевного дискомфорту. Також, внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілий змінив свій звичний ритм життя, спілкування зі знайомими та друзями, перебування на дачній ділянці та ведення необхідних робіт, оскільки прикутий до ліжка та необхідність нерухомого лежачого стану з метою одужання, неможливість звичного рухомого способу життя, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 35 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-314/16 від 15 червня 2016 року в сумі 660, 30 грн., а також судової авто- технічної експертизи № 619/16-22 від 13 вересня 2016 року в сумі 2091, 90 грн., а всього на зальну суму 2752, 20 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв’язку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_1визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 ( п’ять тисяч сто) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік 6 (шість).

Провадження у справі за цивільним позовом прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 9940,71 грн. закрити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_11, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) 1627, 33 грн. (одна тисяча шістсот двадцять сім гривень тридцять три копійки) витрат на придбання медикаментів.

У решті заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди на придбання медикаментів відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування 5400 грн. коштів витрачених на утримання потерпілого та 11000 грн. коштів для посиленого харчування – відмовити, за недоведеністю заявлених позовних вимог.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_9, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) на користь ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_10, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_11, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5) моральну шкоду в розмірі 35 000 грн. (тридцять п’ять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення авто-технічної експертизи № 5-314/16 від 15 червня 2016 року в сумі 660, 30 грн., а також судової авто- технічної експертизи № 619/16-22 від 13 вересня 2016 року в сумі 2091, 90 грн., а всього на зальну суму 2752, 20 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят дві гривні двадцять копійок) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_9