Постанова № 76558772, 18.09.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м.Суми

Справа №586/70/18

Номер провадження 22-ц/788/1411/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 13 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Темірова Ч.С., в приміщенні Середино-Будського районного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною. Свої вимоги мотивує тим, що під час цивільного шлюбу з ОСОБА_2, у них народилася донька – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час вони розійшлися і з 23 березня 2017 року проживають окремо. Дитина проживає разом з матір’ю. Зазначає, що фактично з самого моменту розлучення у нього з відповідачем почалися непорозуміння щодо його участі у вихованні та відвідуванні доньки, створюються штучні перешкоди зі сторони відповідача. Всі його намагання нормальним мирним шляхом врегулювати даний спір призводять до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає йому, штучно створює обставини, через які він не може нормально зустрічатися з донькою. Після спроб вирішити розбіжності мирним шляхом він звернувся з заявою до комісії з питань захисту прав дитини Середино-Будської районної державної адміністрації (далі – Комісія). 10 жовтня 2017 року даною Комісією прийняте Розпорядження № 332-ОД, відповідно до якого йому було визначено порядок прийняття участі у спілкуванні з дитиною до досягнення дитиною 6-річного віку щотижня: кожної суботи та неділі місяця з 10-00 до 15-00 години, місце зустрічі – громадські місця м. Середина–Буда (парк, дитячі майданчики тощо) та, за домовленістю з матір’ю дитини – ОСОБА_2 Відповідач ігнорує вказане рішення та продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з донькою та прийняття участі у її вихованні.

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги і просить суд зобов’язати відповідача усунути перешкоди в участі у спілкуванні та вихованні доньки, визначивши способи спілкування, а саме: побачення кожної 1 (першої) та 3 (третьої) суботи місяця до 13:00 год. наступного дня неділі без присутності матері та дозволити спілкуватися з дочкою і забирати її до себе додому; спільний відпочинок першої половини літніх канікул дитини проводити з батьком; необмежене спілкування з донькою ОСОБА_3 особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв’язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 13 червня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною – ОСОБА_3

Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3, а саме:

-встановлено час спілкування з донькою ОСОБА_3 щомісяця першої та третьої суботи з 10.00 год. до 19.00 год. особисто за місцем як мешкання дитини, так і мешканням батька, в громадських місцях: парк; дитячий майданчик; кафе тощо, з можливістю особистого спілкування з донькою, а також необмеженого спілкування з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою, з обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини, з дотриманням усталеного режиму дня;

-щорічно сумісний відпочинок з дитиною з виїздом до місць відпочинку в межах України, з попереднім узгодженням з матір'ю дитини часу та періоду відпочинку.

У задоволені іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на, те що судом порушено норми процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, не надано оцінку наданим відповідачем доказам, просить суд змінити резолютивну частину рішення, а саме відмовити в задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; виключити можливість спілкування ОСОБА_1 з донькою за місцем мешкання ОСОБА_1; в іншій частині рішення суду залишити без змін; стягнути з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору.

В доводах апеляційної скарги посилається на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України. Вважає, що суд повинен був залишити її без руху. Крім того, зазначення в тексті судового рішення про зменшення позовних вимог не відповідає дійсності, так як їй у встановленому законом порядку заява про зменшення (уточнення) позовних вимог не надавалася. Позивачем до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження доводів позовної заяви, що є порушенням п. 5 ч. 2 ст. 175 ЦПК України. Вказує на те, що в тексті рішення не міститься жодної згадки про надані нею документи. Вважає, що було порушено порядок допиту свідків. Крім того, на її думку, під час розгляду справи судом не знайшли свого підтвердження достатніми, належними та допустимими доказами доводи позивача щодо вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з донькою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що умовами повноцінного виховання дитини є постійний контакт з батьками та контакт з іншими родичами. Він хоче познайомити ОСОБА_3 з її братиком, його дружина та її донька дуже доброзичливо ставляться до ОСОБА_3 та хочуть підтримувати спілкування. Усуватися від виховання дитини він не бажає і не буде. Участь батька у житті доньки є вкрай важливою для неї та може вплинути в подальшому на самооцінку та взаємини з особами протилежної статі, тому він буде докладати всіх зусиль для забезпечення найкрайщих інтересів дитини.

Служба у справах дітей Середино-Будської районної державної адміністрації Сумської області подала заяву, в якій просять справу розглянути без участі їх представника. Вважають рішення суду законним і обґрунтованим та просять залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що через непорозуміння між сторонами, що носять особистий характер, загострилися взаємовідносини між ними і така ситуація в їх особистих стосунках не дає можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну зі сторін по справі, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку, в межах заявлених позовних вимог, оскільки саме такий спосіб захистити право на спілкування та виховання дитини визначений сімейним законодавством у разі порушення його з боку іншого з батьків дитини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у фактичних шлюбних відносинах близько 10 років, після чого розійшлися і з березня 2017 року проживають окремо.

Під час спільного проживання у них народилася дитина – донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 7).

Малолітня дитина проживає разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. Згідно акту обстеження умов проживання від 26 лютого 2018 року умови проживання задовільні, несприятливі соціально-побутові умови відсутні, товарами повсякденного вжитку сім’я забезпечена, в квартирі чисто, просторо, охайно. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: дитина має власну кімнату, сезонні речі та взуття в необхідній кількості. З 29 березня 2017 року ОСОБА_2 пішла з дитиною від чоловіка та на даний час проживає з донькою за вищевказаною адресою. З її слів вона не заперечує спілкуванню батька з дитиною, але заперечує проти перебування дівчинки за місцем проживання батька (а.с. 44).

Позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з дружиною ОСОБА_4, її донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, та їх спільною дитиною – сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно акту обстеження умов проживання від 26 лютого 2018 року умови проживання задовільні. В будинку чисто, просторо, зроблено сучасний ремонт. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: наявна окрема кімната, яка забезпечена всім необхідним: сучасні меблі, дитячий диван, іграшки, канцелярське приладдя. Стосунки в сім’ї доброзичливі. ОСОБА_7 залюбки проводить час з батьком. Перебування дитини у батька за його постійним місцем проживання не буде суперечити інтересам дитини (а. с. 43).

Зі змісту довідки про результати обстеження психоемоційного стану ОСОБА_3 вбачається, що на початку спілкування з дитиною стало зрозуміло, що ОСОБА_3 дитина життєрадісна та активна. Вона з легкістю пішла на контакт, відкрито ділилася з психологом про свої справи, розповідала про свої захоплення та інтереси. Питання про батька засмучували дівчинку і відчувалося, що їй не подобається розмовляти на дану тему. Батька на малюнку дівчинка не зобразила, це може бути свідченням відсутності емоційного контакту з ним. Узагальнюючи результати роботи з дитиною психолог зробила висновок, що вона потребує створення емоційно стабільного середовища, яке буде сприяти її розвитку як особистості (а. с. 34).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що після припинення фактичних шлюбних відносин між ними виникли суперечки щодо визначення порядку спілкування дитини з батьком, що стало підставою для його звернення до органу опіки та піклування стосовно визначення способу участі у вихованні дитини.

Розпорядженням голови Середино-Будської районної державної адміністрації від 10 жовтня 2017 року № 332-ОД визначений спосіб участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 її батька ОСОБА_1, а саме йому був встановлений час спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 до досягнення дитиною 6-річного віку щотижня: кожної суботи та неділі місяця з 10-00 до 15-00 години, місце зустрічі – громадські місця м. Середина-Буда (парк, дитячі майданчики тощо) та, за домовленістю з матір’ю дитини - ОСОБА_2, інші населені пункти на території України (а. с. 8).

Згідно висновку Комісії з питань захисту прав дитини від 28 лютого 2018 року «Щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_1С.» орган опіки та піклування Середино-Будської райдержадміністрації вважає за можливе визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням стану здоров’я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а саме: у формі систематичних побачень з дитиною, кожної першої та третьої суботи та другої та четвертої неділі місяця з 10-00 до 19-00 години; у святкові дні за попередньою домовленістю між батьками; спільний відпочинок дитини з батьком у літній або зимовий період за попередньою домовленістю між батьками (а. с. 45-47).

Згідно положень ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Ст. 157 СК України передбачає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно положень ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Як на підставу звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання розпорядження органу опіки та піклування, яким був визначений порядок та спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3, а саме відповідач неодноразово відмовляла йому у зустрічах, не віддавала дитину тощо.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною спростовуються поясненнями свідків, які були допитані в суді першої інстанції.

Зокрема, свідок ОСОБА_8, яка працює завідуючою дитячого закладу, суду пояснила, що відповідач на адресу закладу подала письмову заяву, в якій заборонила працівникам дитячого закладу віддавати дитину та спілкуватися ОСОБА_3 з батьком на території дитячого закладу. При цьому, спілкуючись з дитиною, працівники дитячого закладу, відмічають, що дитина не виділяється своїм психологічним станом на фоні інших дітей.

Також свідок ОСОБА_4 суду першої інстанції пояснила, що протягом 2017 року її чоловіку лише 3 рази вдалося поспілкуватися з дитиною, відповідач не хоче мирним шляхом вирішити дане питання. Крім того, зазначила, що позивач любить свою доньку та хоче приймати участь у її вихованні та у постійному спілкуванні з нею.

Показання зазначених свідків відповідачем не спростовані.

Стосовно наданої відповідачем довідки про результати обстеження психоемоційного стану ОСОБА_3, практичний психолог ОСОБА_9 , яка склала вказану довідку, суду першої інстанції надала пояснення, що обстеження дитини проводилося стандартними методиками в присутності матері. Додатково вона зазначила, що для більш точної оцінки відносин позивача з донькою потрібно провести додаткові дослідження, які можуть мати більш позитивний результат. Згідно пояснень свідка ОСОБА_10, яким було проведено встановлення емоційного стану дитини, ним було встановлено, що емоційний стан дитини перебуває в межах норми для дитини відповідного віку. У зв’язку з недостатнім емоційним контактом з батьком виявилась більша прихильність до матері. Ним неодноразово наголошувалось, що для покращення емоційного стану дитини потрібне систематичне спілкування з батьком.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказану довідку не можна визнати доказом негативного психологічного впливу батька на дитину. Суд також дійшов правильного висновку, що посилання відповідача, на те що позивач несе загрозу психологічному здоров’ю дитини, не знайшли свого підтвердження, так як відомостей які б підтвердили травмування дитини в психологічному аспекті під час зустрічей з батьком, суду надано не було.

Колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги стосовно необхідності виключити спілкування ОСОБА_1 з донькою за місцем його мешкання, так як відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів негативного ставлення до малолітньої дитини під час перебування її в будинку позивача. Судом першої інстанції, при встановленні часу спілкування позивача з донькою щомісяця першої та третьої суботи з 10-00 до 19-00 години також і за місцем мешкання батька, правильно була врахована та обставина, що спілкування такий тривалий час з дитиною тільки в громадських місцях може бути значно обмежена, враховуючи вік дитини та режим дня. Перебуваючи у будинку батька, малолітня донька сторін також матиме можливість спілкуватися зі своїм малолітнім братом, що також сприятиме зміцненню родинних відносин.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини, а тому дійшов вірного висновку про неможливість задоволення вимог позивача про можливість спілкування та виховання малолітньої доньки впродовж двох днів з ночівлею, оскільки має місце недоцільність її перебування у будинку батька у нічний час доби, так як за місцем свого мешкання вона має свою дитячу кімнату, а у будинку позивача не має вільної дитячої кімнати для забезпечення відпочинку дитини.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо порушень судом норм процесуального права, апеляційним судом не було встановлено таких порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції способом участі позивача у вихованні дитини, так як він відповідає інтересам малолітньої доньки ОСОБА_3, не порушує звичайних для дитини умов життя та дозволяє налагодити психологічний контакт дитини з батьком, оскільки забезпечення психологічної та емоційної стабільності дитини є дуже важливим фактором в її житті.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 13 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий: Т.А. Левченко

Судді : С.Г. Хвостик

ОСОБА_11