Рішення № 76557317, 19.09.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-а/522/637/18

Справа № 522/2643/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді - Бондар В.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 09.02.2017 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та просив зобов'язати Департамент охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати і виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведених виплат, з урахуванням раніше визначених сум.

В обґрунтування позову зазначив, що позивач як учасник бойових дій має право на пільги встановлені ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня отримувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Позивач у 2017 році отримав відмову у виплаті коштів з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Вважають такі дії протизаконними, оскільки звуження прав не допускається, законне сподівання позивача також має бути захищеним та виходячи з засад пріоритетності закону над підзаконним нормативним актом.

Ухвалою суду від 10.02.2017 року (у складі судді Нікітіної С.Й.) скорочене провадження у справі відкрите.

До суду 02.03.2017 року надійшли заперечення на адміністративний позов з сторони відповідача, згідно яких просили відмовити у задоволені позову. Заперечення обґрунтовані тим, що не зрозуміло до кого пред'явлено позов, адже відповідач зазначений один орган, а прохальна частина сформована з вимогою до іншого органу. Представник відповідача вказує, що ОСОБА_1 як отримувач разової грошової допомоги до 5 травня на обліку у Департаменті не стояв, допомогу не отримував, тому Департамент є неналежним відповідачем. При цьому, зазначають, що при виплаті пенсії необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року, яка є законною та чинною на території України.

Ухвалою суду від 13.03.2017 року скорочене провадження закрито, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

До суду 27.03.2017 року надійшли пояснення по справі від представника позивача, згідно яких вказано, що вирахувати розмір допомоги необхідно виходячи з норм закону а не підзаконного нормативного акту, оскільки постанова від 02.03.2016 року звужує права позивача.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дана справа надійшла до провадження судді Кравчук Т.С. та ухвалою суду від 08.11.2017 року прийнята до провадження.

Ухвалою суду від 07.02.2018 року по справі перейдено до підготовчого провадження, встановлено загальний порядок розгляду справи.

До суду 08.03.2018 року надійшла заява представника позивача згідно якої просили встановити контроль за виконанням рішення суду.

05.03.2018 року представник позивача надав до суду доповнення до позовної заяви, в яких зазначив, що бездіяльність відповідача з невиплати допомоги до 5 травня є порушенням конституційних прав ОСОБА_1

Згідно інших доповнень до позовної заяви від 05.03.2018 року представник позивача вказує, що Україна є правової державою, а ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці тощо.

Заявою від 05.03.2018 року представник позивача просив суд допустити негайне виконання рішення суду.

До суду 12.03.2018 року надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач в особі представника ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову, зважаючи на ті ж підстави, що були викладені у запереченнях на позов.

На підставі Рішення Вищої ради правосуддя від 12.04.2018 року №1093/0/15-18 та Розпорядження №18 від 18.04.2018 року керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас І.Я. по справі проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Справа надійшла до провадження судді Бондаря В.Я. та ухвалою суду від 14.05.2018 року прийнята до розгляду, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Довідка помічника судді від 13.07.2018 року у зв'язку зі значним навантаженням судді Приморського районного суду м. Одеси Бондаря В.Я. та необхідністю повного та всебічного дослідження обставин по справі строк її розгляду було продовжено до 13.09.2018 року.

У період з 03.09.2018 року по 23.09.2018 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Бондар В.Я. перебував у щорічній основній відпустці. 19.09.2018 року суддю Бондаря В.Я. було відкликано з відпустки, у зв'язку з чим, датою складення судового рішення є 19.09.2018 року.

До суду 27.07.2018 року надійшов відзив відповідача, згідно якого просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини викладенні у запереченнях та відзиві, які були подані до суду раніше.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим Управлінням МВС України на Одеській залізниці.

До позовної заяви також додано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданого на ім'я ОСОБА_1 та реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1.

Позовна заява написана від імені ОСОБА_1, всі документи подані до суду від імені позивача його представником ОСОБА_5 вказують на позивача ОСОБА_1 При цьому доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №1038 видане для надання правової допомоги ОСОБА_1.

За таких обставин, суд вважає за вірне вважати позивачем ОСОБА_1, проте відзначає, що особи ОСОБА_1 судом не встановлено.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що представником відповідача вірно підкреслено, що відповідачем по справі зазначено - Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, прохальна частина позову містить прохання зобов'язати Департамент охорони здоров'я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації. Тож, вимоги сформовані не до відповідача по справі, а до державного органу, який взагалі не залучений до участі у даній справі.

Відповідно до ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

5) як розподілити між сторонами судові витрати;

6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 72 КАС України закріплено визначення поняття доказів, тож доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статтею 73-76 КАС України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З статті 74 КАС України вбачається, що допустимими доказами є такі, які отримані у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 78 КАС України, в свою чергу, передбачені випадки звільнення від доказування.

Представником позивача при зверненні до суду з даними позовом в інтересах ОСОБА_1 не було додано жодного доказу, який би підтверджував обставини справи, викладені у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_5 неодноразово подавав до суду через канцелярію Приморського районного суду м. Одеси доповнення до позовної заяви, зміст яких було викладено раніше, проте доказів порушення прав ОСОБА_1 представлено не було.

У позові зазначено: «позивач отримав від відповідача у січні 2017 року відмову у виплаті йому разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком…», проте даної відмови до матеріалів справи долучено не було.

У відзиві Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради в особі представника ОСОБА_3 вказує: «гр. ОСОБА_1 як отримувач разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році в департаменті праці не перебував на обліку та щорічну допомогу у розмірі 920 грн. не отримував».

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач суду не надав доказів відсутності ОСОБА_1 на обліку.

За таких обставин суд не може встановити порушення прав позивача, зокрема ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як того вимагає п. 1 ч. 1 ст. 244 КАС України.

Частинами 1-4 ст. 242 закріплено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, що закріплено у ст. 2 КАС України.

Отже, повно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не було доведено факту порушення прав ОСОБА_1, при цьому суд бере до уваги, що прохальна частина позову не стосується відповідача у справі, уточнень позову до суду не надходило, тож, слід відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 229, 242, 244, 293, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 19.09.2018 року

Суддя В.Я.Бондар