Рішення № 76555085, 19.09.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/6402/18

Провадження № 2/712/1630/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 05.06.2018 року звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 07 лютого 2017 року по 30 березня 2018 року вона перебувала у трудових відносинах з ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ».

Зазначила, що 30 березня 2018 року вона була звільнена із займаної посади на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 61-к від 30 березня 2018 року у зв’язку з невиплатою роботодавцем заробітної плати.

Вказала, що в день звільнення разом з наказом про звільнення відповідач надав їй розрахунковий листок за березень 2018 року, згідно якого їй нараховано, але не виплачено 52825,09 грн., що включає в себе заборгованість по заробітній платі за лютий 2018 року, заробітну плату за березень 2018 року, компенсацію за невикористану відпустку, індексацію заробітної плати за березень 2018 року, вихідну допомогу згідно статті 44 КЗпП України. Однак довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату відповідача не надав.

Відмітила, що 30.03.2018 року відповідач надав їй довідку про доходи за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року, але в ній не зазначив, що за ним існує заборгованість перед позивачем по заробітній платі за лютий 2018 року в сумі 7231,13 грн. та березень 2018 року в сумі 9610,58 грн.

Згідно довідки форми ОК-5, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відповідач нарахував їй заробітну плату за лютий 2018 року в сумі 11938,61 грн., за березень 2018 року 20052,06 грн., в тому числі податки (ЄСВ 18% та військовий збір 1,5%).

Пояснила, що згідно роздруківки з її особового рахунку (зарплатна картка) останній платіж в рахунок сплати заробітної плати відповідач здійснив 01.03.2018 року в сумі 2379,45 грн. – сплата лікарняних за лютий 2018 року.

Просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати та вихідній допомозі в сумі 52825,09 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 22688,60 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, індексації заробітної плати та вихідній допомозі в сумі 53185,09 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в сумі 58526,95 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн.

В судовому позивач ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що розрахунок нею зроблений з урахуванням обов’язкових відрахувань податків та зборів.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, скерував до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника, однак доказів неможливості явки на розгляд справи суду не надано. Суд визнав можливим розглянути справу без його участі на підставі наявних доказів в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч.1 ст. 5 ЦПК України, вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 № 14 від 18.12.2009 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних з трудової книжки позивача серії АА №853676, наказом №161 від 06.02.2017 року, ОСОБА_1 була прийнята на посаду юриста ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ».(а.с. 7)

Наказом №61-к від 30.03.2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади згідно п. 3 ст. 38 КЗпП України.(а.с. 8)

На момент звільнення відповідач не провів остаточний розрахунок з ОСОБА_1

Відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Статтею 44 КЗпП України визначено, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

У відповідності до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається з довідки ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ» від 30.03.2018 року № 00000000006, ОСОБА_1 працювала в ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ» з 07.02.2017 року по 30.03.2018 року на посаді юрист, дохід за період з 01.10.2017р. по 30.03.2018р. склав 82338,80 грн.(а.с.10)

Згідно розрахункового листка за березень 2018 року борг за ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ» перед ОСОБА_1 на кінець місяця складає 52825,09 грн.(а.с. 9)

В довідці форми ОК-5, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області зазначено, що ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ» нараховано ОСОБА_1 заробітну плату за лютий 2018 року в сумі 11938,61 грн., за березень 2018 року 20052,06 грн., в тому числі податки (ЄСВ 18% та військовий збір 1,5%).(а.с.11-13)

Як пояснила в судовому засіданні позивач, останній платіж в рахунок сплати заробітної плати ТОВ «АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ» здійснило 01.03.2018 року в сумі 2379,45 грн. – сплата лікарняних за лютий 2018 року, що вбачається з роздруківки з її особового рахунку (зарплатна картка).

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як зазначила в судовому засідання позивач, відповідач в порушення вимог чинного законодавства в день звільнення 30 березня 2018 року не провів з нею розрахунку.

Відповідно по п.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, факт порушення відповідачем законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати підтверджується листом Управління Держпраці у Черкаській області від 20.04.2018 року № Б-227/14-01/2479, в якому зазначено, що факти щодо порушення строків виплати заробітної плати та остаточного розрахунку підтвердилися.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз’яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 розділу IV вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 32 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N100.

Відповідно до позовних вимог позивач згідно її розрахунків просить стягнути на свою користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 21885,88 грн. (5743,97 грн. – заробітна плата за лютий 2018 року; 16141,91 грн. – заробітна плата за березень 2018 року); вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України в розмірі 31299,21 грн. (10433,07 грн. х 3 місяці); середній заробіток в сумі 58526,95 грн. за час затримки з розрахунку по заробітній платі в період з 30.03.2018 року по 17.09.2018 року за 115 днів, при цьому зазначаючи, що середньоденний заробіток складає 508,93 грн.

Суд приймає розрахунок позивача, та вважає за необхідне розрахувати середній заробіток позивача за період із 30.03.2018 року по 17.09.2018 року, наступним чином:

Березень 2018 року – 1 робочий день;

Квітень 2018 року – 19 робочих днів;

Травень 2018 року – 21 робочий день;

Червень 2018 року – 20 робочих днів;

Липень 2018 року – 22 робочих дні;

Серпень 2018 року – 22 робочих дні;

Вересень 2018 року – 11 робочих дні (по день винесення рішення суду).

Таким чином, загальна кількість робочих днів складає -115 робочі дні.

Тому 115 робочих днів х 508,93 грн.(середньоденний заробіток) = 58526,95 грн.(за вирахуванням обов’язкових податків та зборів), які підлягають стягненню з відповідача, оскільки вказаний розрахунок було зроблено на підставі чинного законодавства України та з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N100.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача користь позивача, складається із заборгованості заробітної плати в розмірі 53185,09 грн. та середнього заробітку позивача за час затримки з розрахунку у сумі 58526,95 грн., а також сплаченого позивачем при подачі судового збору в розмірі 704,80 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що на підставі п.1.ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення в справі, що передбачено ст. 280-282 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 4, 38, 44,94, 115, 116, 117, 233, 238 КЗпП, правовими позиціями ВСУ, ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 3, 4, 10, 12, 76 - 83, 259 -263, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні – задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ"(місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, код в ЄДРПОУ 39500613) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: 18007, м. Черкаси, вул. М.Залізняка, буд.34/1, кв.64, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 53 185, 09 гривень (п’ятдесят три тисячі сто вісімдесят п’ять грн. 09 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ"(місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, код в ЄДРПОУ 39500613) на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: 18007, м. Черкаси, вул. М.Залізняка, буд.34/1, кв.64, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.03.2018 року по 17.09.2018 року в розмірі 58 526,95 гривень (п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот двадцять шість грн. 95 коп.).

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 10 687, 53 гривень допустити до негайного виконання.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ"(місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, код в ЄДРПОУ 39500613) судовий збір в дохід держави у розмірі 704, 80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЄВРО КОНСАЛТИНГ"(місцезнаходження: м. Черкаси, вул. Гоголя, 221, код в ЄДРПОУ 39500613) судовий збір на користь ОСОБА_1 (проживає за адресою: 18007, м. Черкаси, вул. М.Залізняка, буд.34/1, кв.64, РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 704, 80 грн.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлений 19.09.2018 р.

Головуючий: Т.Є. Троян