Рішення № 76554219, 18.09.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1437/18

Провадження № 2/487/1359/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Гладкої К.М.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу 487/1437/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" про визнання дій незаконними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ", в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 01.03.2018 р. №42/ОС про притягнення до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої премії за лютий 2018 р. у розмірі 3888,00 грн., а також 100000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що працює на посаді машиніста тепловозу. Через відмову від підписання наказу №44 "Про вдосконалення організації заробітної праці і ведення маршрутних листів" з причини, на його думку, порушення трудового законодавства, вимушений був написати заяву про звільнення у зв'язку з порушенням вимог законодавства про працю керівництвом, в якій просив звільнити його негайно. 01.03.2018 р. дізнався про видання наказу №42/ОС, яким йому оголошено догану через прогул 26.02.2018 р. та позбавлено 100% премії за лютий. Вважає цей наказ незаконним, оскільки 26.02.2018 р. брав участь в судовому засіданні в Заводському районному суді м. Миколаєва, про що 22.02.2018 р. шляхом телефонного дзвінка повідомив свого безпосереднього керівника, який вніс відповідні зміни до графіку роботи. Крім цього, надав відповідні докази до відділу кадрів. Викладене вище призвело до моральних страждань, втрати впевненості в завтрашньому дні та іншого, що стало підставою для звернення з вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 23.03.2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

03.05.2018 року відповідач надав відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, оскільки вважає їх безпідставними, з огляду на те, що позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача, а також наказ про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є законним, оскільки останній не попередив свого безпосереднього керівника відповідною заявою про причини відсутності на робочому місці та не надав необхідних доказів про неможливість виконувати свої трудові обов’язки, чим порушив приписи ст.139 КЗпП України. Крім того зазначив, що зауваження на зворотній стороні наказу, зроблені ОСОБА_1 це і є його письмовими поясненнями, а вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою, бо ніякими доказами не підтверджена.

Ухвалою суду від 10.05.2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та відстрочено строк сплати судового збору до ухвалення рішення по справі.

05.07.2018 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме він просив, окрім попередніх позовних вимог, стягнути з ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на його користь матеріальну допомогу у розмірі 5939,02 грн..

Крім того, 20.08.2018 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 1850 грн..

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив про їх задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволені позову, з підстав зазначених у відзиві, а саме: порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку та умов колективного договору, які стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

Суд заслухавши пояснення сторін та інших учасників справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, встановивши всі обставини та відповідні їм правовідносини сторін, дійшов переконання про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працював в ТОВ «Сісайд Термінал» на посаді машиніста тепловозу.

ОСОБА_1 був викликаний у судове засідання до Заводського районного суду м. Миколаєва в якості відповідача, яке було призначене на 26.02.2018 року, в день, на який припадала його зміна, а тому 26.02.2018 року на роботу не з'явився.

Як вбачається з відзиву та показів представника відповідача, відсутність позивача на своєму робочому місці, 26.02.2018 року, стала підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

01.03.2018 року ТОВ "Сісайд Термінал" видало наказ №42/ОС про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії ОСОБА_1. Даний наказ було підписано директором, виконавчим директором підприємства та погоджено з заступником директора з адміністративно-правових питань та головою профкому.

Відповідно до вимог ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Згідно положень ст.148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Поміж цього, згідно положень ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Отже, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року за №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України, правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при оголошенні догани ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

З дослідженої під час судового розгляду робочої інструкції машиніста тепловоза РІ-02 (пункт 3.3.) передбачено порядок дій працівника у разі неможливості з'явитися на роботу, а саме: ОСОБА_1 повинен був терміново повідомити про це начальника дільниці локомотивного господарства та інспектора з кадрів компанії.

Начальником дільниці локомотивного господарства є ОСОБА_3, що не заперечується сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, 22.02.2018 року, в телефонному режимі повідомив ОСОБА_4, який є його безпосереднім керівником, що не має можливості з’явитися на роботу в свою зміну, 26.02.2018 року, оскільки викликаний до суду. ОСОБА_4, з метою недопущення простою та з метою належної організації роботи підприємства, завчасно викликав на роботу ОСОБА_5 для заміщення позивача.

Зазначені обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які надані ними безпосередньо у судовому засіданні.

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є начальником дільниці локомотивного господарства та безпосереднім керівником ОСОБА_1, підтвердив, що на підприємстві склався певний порядок щодо заміщення працівників та внесення змін до графіків роботи, а саме: працівники завчасно повідомляють саме його про неможливість з’явитися на роботу, а потім надають йому відповідні заяви, які він візує та надає самостійно до відділу кадрів, оскільки останній знаходиться на відстані трьох кілометрів від їх робочого місця.

Отже, з досліджених в судовому засіданні письмових документів та показів свідків вбачається, що позивачем було дотримано порядок встановлений п.3.3 Робочої інструкції машиніста тепловоза, в частині повідомлення свого безпосереднього керівника ОСОБА_4, що в результаті забезпечило усунення можливих негативних наслідків для підприємства, у разі невиходу ОСОБА_1 на роботу. Та саме ці обставини повинні були враховуватися роботодавцем при оголошенні ОСОБА_1 догани.

При цьому, із наказу №42/ОС від 01.03.2018 року, виданого ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» та рапорту директора з експлуатаційних питань ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» ОСОБА_6 від 26.02.2018 року, що передував йому, вбачається притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог п.1.6 Робочої інструкції машиніста тепловоза в частині недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме не попередивши безпосереднього керівника про причини відсутності та не надавши до відділу кадрів відповідні документи.

Пункт 1.6 Робочої інструкції машиніста тепловозу передбачає, що машиніст тепловоза після проходження первинного інструктажу на робочому місці повинен протягом 2-15 змін (залежно від стажу, досвіду і характеру роботи) пройти стажування під керівництвом досвідченого кваліфікованого працівника, який призначається розпорядженням генерального директора. Після закінчення терміну стажування та успішній здачі перевірки знань та присвоєння відповідної групи з електробезпеки машиніст тепловоза допускається до самостійного роботи. Допуск до самостійної роботи оформляється розпорядженням генерального директора компанії.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов’язків, закріплених нормами трудового права, таких як: КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Отже, притягуючи працівника до дисциплінарної відповідальності, роботодавцем повинно чітко зазначатися який трудовий обов’язок був порушений працівником з посиланням на відповідний документ, у якому закріплений такий обов’язок.

У зв’язку з викладеним, суд приходить до висновку, що підстави притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності в наказі №42/ОС від 01.03.2018 року не відповідають діям позивача, за які його притягнуто.

Крім того жодним належним доказом відповідачем не доведено під час судового розгляду того, що ОСОБА_1 пропонувалося надати будь-які письмові пояснення з приводу порушення ним трудової дисципліни, що є недотриманням вимог ст. 149 КЗпП України роботодавцем.

На підставі викладеного суд дійшов переконання, що наказ №42/ОС від 01.03.2018 року, виданий ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно відповіді ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» від 13.06.2018 року, вих.№13/06-04, позивача з підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності було позбавлено 100 % премії за лютий місяць 2018 року у розмірі 3646,18 грн. та згідно п.5.13 Колективного договору між уповноваженим органом власника ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» в особі генерального директора компанії та уповноваженим органом трудового колективу в особі виборного органу-профспілкою працівників морських терміналів м. Миколаєва, матеріальної допомоги у розмірі 5939,02 грн..

У зв’язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути зазначені суми на користь ОСОБА_1.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 100000 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова) закріплено положення, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно з п.9 Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Судом враховано позицію Верховного суду України, висловлену в Постанові №6-1575цс16 від 09.11.2016 р.: "Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди".

На підставі викладеного, враховуючи що позивачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження спричинення йому ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» моральної шкоди, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Крім того, позивач просив стягнути з ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» витрати за надання правової допомоги у розмірі 1850 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка

визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен

оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Надання правничої допомоги позивачу підтверджується угодою № 7 від 05.04.2018 року, укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, копіями довідок №№25,26 від 21.03.2018 року про витрати на складання представником позову у розмірі 350 грн. та витрати за представництво в суді у розмірі 1500 грн..

Отже, враховуючи викладене, час, витрачений представником для участі в судових засіданнях, відповідно до журналів судових засідань, а також те, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути обґрунтованим та відповідати критеріям розумності та співмірності, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги у розмірі 400 грн..

Крім того, згідно положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн., а з ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" про визнання дій незаконними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Скасувати наказ №42/ОС, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» 01 березня 2018 року про дисциплінарне стягнення та позбавлення премії ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" на користь ОСОБА_1 невиплачену премію за лютий 2018 року у сумі 3646,18 грн. (три тисячі шістсот сорок шість грн. 18 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу у розмірі 5939,02 грн. ( п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 02 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги у сумі 400 грн. (чотириста грн. 00 коп).

У задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000 грн. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" на користь держави судовий збір у розмірі 1409,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 704,80 грн..

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1, народився 27.03.1965 року у м. Миколаєві, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Громадянський узвіз, 1/1, код ЄДРПОУ 34770199.

Головуючий суддя І.В.Боброва