Рішення № 76554167, 14.09.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/688/18

Провадження № 2/487/1136/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Бобрової І.В.,

при секретарі судового засідання Гладкої К.М.,

за участю прокурора – Коршунової О.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 487/688/18 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2018 р. заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1, в якому просила: визнати незаконним та скасувати пункти 20, 20.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №47/49 від 25.06.2010 р., якими затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 937 кв.м за рахунок земель ТОВ "Інвест Трейдінг-Груп-М" з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Леваневців, 55-а у м. Миколаєві; визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_1 державний акт від 21.09.2010 серії ЯЛ №904565 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:004:0035; зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 937 кв.м із кадастровим номером 4810136300:12:004:0035, вартістю 378004,54 грн., розташовану по вул. Леваневців, 55-а у м. Миколаєві; стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Свої вимоги мотивувала тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015150000000124, зареєстрованого 10.04.2015 р. за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем при прийнятті рішень про вилучення земель колишнього військового містечка №62 у мікрорайоні «Леваневців» та подальшого незаконного їх надання у приватну власність фізичним та юридичним особам, органам прокуратури стало відомо про порушення вимог законодавства при прийнятті п.п. 20, 20.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №47/49 від 25.06.2010 року, якими затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 937 кв.м за рахунок земель ТОВ "Інвест Трейдінг-Груп-М" з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Леваневців, 55-а у м. Миколаєві, а на підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №904565 від 21.09.2010 року.

Посилаючись на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, позивач вважає вищевказані пункти оскаржуваного рішення незаконними через невідповідність місця розташування земельної ділянки Генерального плану м. Миколаєва, Правилам використання та забудови території м. Миколаєва, ігноруванням ММР розташування земельної ділянки в межах встановленої законом 2-кілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Бузького лиману.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечував, щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на законність виділення спірної земельної ділянки у власність відповідачці, а також зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.08.2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

До судового засідання з’явився прокурор та представник ОСОБА_1.

Представник Миколаївської міської ради у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності, встановивши всі обставини та відповідні їм правовідносини сторін, дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 року «Про відведення (вилучення) земельних ділянок підприємствам, організаціям, громадянам та затвердження матеріалів інвентаризації земель м.Миколаєва» затверджено матеріали інвентаризації земель в постійне користування земельними ділянками Міністерству оборони України, Квартирно-експлуатаційній частині (КЕЧ) Миколаївського району: Військове містечко 62, військова частина 10758, площею 559400 кв. м., в тому числі площею 1178 кв. м. під'їзної дороги до АКГ «Зоряний» по вул. Спортивній, 25 (рішення виконкому № 474 від 24.09.1993 року).

На підставі вищевказаного рішення Миколаївській КЕЧ та Військовій частині 10758 видано Державний акт №466 від 31.05.1995 року на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 55,9 га для розташування військового містечка №62.

21.01.2005 р. ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» придбало у ТОВ Компанія «Євробуд» окремі нежитлові будівлі військового містечка №62, зокрема, спортзал-охоронний пункт (службова будівля №65), за адресою м. Миколаїв, вул. Леваневців (вул. Спортивна), 25 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №66.

Рішенням Миколаївської міської ради від 26.01.2005 р. №146 “Про зміну та надання адрес” було змінено адресу придбаних ТОВ ««ІнвестТрейдінгГруп-М» будівель з вул. Спортивна (вул. Леваневців), 25 на: вул. Леваневців, 32 –нежитлова будівля (їдальня); вул. Леваневців, 22 – будівля типографії; вул. Леваневців, 55 – будівля спортзалу –охоронного пункту; вул. Леваневців, 30 –нежитлова будівля (казарма).

Рішенням Миколаївської міської ради № 43/50 від 24.02.2006 року «Про розподіл території військового містечка №62 у м. Миколаєві на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва» за результатами розгляду звернення Міністерства оборони України від 20.12.2005 року №303/1/4/6982, схеми розподілу земель на території військового містечка №62 по вул. Леваневців, 25 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва, у зв'язку з передачею відомчого житлового фонду квартирно-експлуатаційної частини Миколаївського району МО України до комунальної власності Миколаївської міської ради та відчуження нерухомого військового майна, нежитлових будівель та споруд згідно із договорами міни та купівлі-продажу між Міністерством оборони України та юридичними особами, звернення Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України від 12.12.2005 року № 14253/05-03-17р щодо проектування та будівництва житла для військовослужбовців на землях Міністерства оборони України за планами МО України, враховуючи рішення Миколаївської міської ради від 12.07.2000 року № 21/22 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва об'єктів житлового фонду та комунального призначення», керуючись п. 34, 38, 42 ст. 26, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12, 20, 38, 77, 117, 120, 123, 124 ЗК України, п. 12 Перехідних положень ЗК України, Міська рада вирішила: затвердити схему розподілу земель на території військового містечка № 62 по вул. Леваневців, 25 на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва; дозволити Південному управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; Міністерству оборони України оформити технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що залишилась в користуванні МО України по вул. Леваневців, 25.

Вищевикладені обставини правового статусу земельної ділянки по вул. Леваневців, 25 в період з 1993 по 2006 рік встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.03.2016 року у справі №915/1718/15 за позовом першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Миколаївської міської ради та за участі третіх осіб, в тому числі ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» та ОСОБА_1 та в силу ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають, що також узгоджується з п.п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», в яких зазначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61).

Листом вих. 41/10 від 23.10.2006 р. ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» звернулось до виконкому із клопотанням про винесення на наступну сесію 8-9 листопада 2006 року питання про можливість надання дозволу на підготовку проекту відводу земельних ділянок для обслуговування об’єктів нерухомості, придбаних у Міністерства оборони у 2004 році.

У 2007 році ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Миколаївської міської ради.

Постановою від 25.06.2007 року у справі №8/309/07 адміністративний позов задоволено повністю, визнано неправомірною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо розгляду питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою (проектів відведення земельних ділянок) та відведення у користування земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестТрейдінгГруп-М” за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30, зобов’язано Миколаївську міську раду прийняти рішення про надання ТОВ “ІнвестТрейдінгГруп-М” дозволу на виготовлення проектів землеустрою (проектів відведення земельних ділянок) за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32, орієнтовною площею 3825 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22, орієнтовною площею 1100 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55, орієнтовною площею 13675 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30, орієнтовною площею 11400 кв. м., зобов’язано Миколаївську міську раду прийняти відповідне рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестТрейдінгГруп-М” у користування на умовах довгострокової оренди земельних ділянок в розмірах, визначених проектами землеустрою (проектами відведення земельних ділянок) за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30.

Проект рішення про надання дозволу ТОВ “Інвест Трейдінг Груп-М” для складання проекту землеустрою виносився на пленарні засідання Миколаївської міської ради 10.10.06, 09.11.06, 22.12.06, 31.01.07, 03.03.07, 25.04.07, 04.07.07, 20.12.07.

Пунктом 23 рішення Миколаївської міської ради від 30.01.09 р. №32/37 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 13675 кв.м, з метою надання її в оренду строком на 10 років, для обслуговування придбаної будівлі спортзалу-охоронного пункту по вул.Леваневців,55. У примітках рішення зазначено, що пункт 23 включено на пленарному засіданні міської ради згідно із постановою Господарського суду Миколаївської області від 25.06.07 по справі № 8/309/07.

Проект землеустрою розроблений приватним підприємцем ОСОБА_5 на підставі договору від 27.04.2009 року містить висновки про погодження проекту із землеустрою Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 04.09.2009 р. №880/2, Міської СЕС від 09.09.09 року №1907/05, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 16.09.2009 р. №01-04/6047-5/1, Департаменту ЖКГ від 15.09.2009 р. №4742/08.05, Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради від 09.09.2009 р. №968/3/155, Управління Держкомзему у м. Миколаїв від 18.09.09 р. №3560. Згідно висновків земельна ділянка має обмеження КООВЗД типу 01.06.23 «інші обмеження» (каналізаційна мережа), на частину земельної ділянки площею 0,0584 га.

З кадастрового плану ПВ-09-20014 від 27.04.2009 р., погодженого Держкомземом у м. Миколаїв та ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М», викопіювання з чергового кадастрового плану зон обмежень земельної ділянки, креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру, креслення меж контурів угідь в розмірі землекористувачів вбачається розміщення в межах земельної ділянки капітальної одноповерхової будівлі площею 1030 кв.м. – «кж 1/1030».

Пунктами 22, 22.1. рішення №38/32 від 01.10.2009 р. Миколаївська міська рада вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 9191 кв.м, у тому числі: - ділянка № 1 площею 8462 кв.м, із них 1030 кв.м під капітальною забудовою, 3640 кв.м під проїздами та проходами, 3792 кв.м під зеленими насадженнями; - ділянка № 2 площею 729 кв.м –під зеленими насадженнями, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням їх до земель іншої комерційної діяльності, для обслуговування придбаної будівлі спортзалу, охоронного пункту по вул. Леваневців, 55, а також передати ТОВ «Інвесттрейдінггруп-М» в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 9191 кв.м, у тому числі ділянка № 1 площею 8462 кв.м, ділянка № 2 площею 729 кв.м, для обслуговування придбаної будівлі спортзалу, охоронного пункту по вул. Леваневців, 55.

У рішення зазначено, що земельна ділянка має обмеження у використанні, згідно з КООВЗД: - обмеження типу 01.06.23 – «інші обмеження» (каналізаційна мережа), на частину земельної ділянки площею 584 кв.м., на земельну ділянку площею 489 кв.м необхідно вкласти сервітут згідно з КООВЗД: типу 02.03.01 «право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху», до земельних ділянок по вул. Леваневців, 55/2, 55/3, 55/4.

Пунктом 16 рішення Миколаївської міської ради від 04.03.2010 р. №44/29 відповідачу ОСОБА_6 надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м, за рахунок земель ТОВ «ІнвестТрейдингГрупп-М», для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд за адресою: вул. Леваневців, 55-а. Вирішено площу земельної ділянки уточнити проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Леваневців, 55-а відповідачу ОСОБА_1, складений приватним підприємцем ОСОБА_5, містить клопотання землекористувача ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» вих.№28 від 25.01.2008 р., заяву від 12.05.2010 р., посвідчену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за №958, про вилучення земельних ділянок на користь громадян, зокрема відповідача ОСОБА_1, заяву ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» вих. №31 від 12.05.2010 р. на ім’я міського голови м. Миколаєва, що на початок індивідуального житлового будівництва на балансі товариства будівель не буде.

Крім того, проект землеустрою містить висновки про погодження проекту землеустрою Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради №15-232/13 від 19.04.2010 р., Міської СЕС м. Миколаєва №65/5 та №114/5 від 28.04.2010 р., Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області №01-04/1984-05 від 27.04.2010 р., управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації №921 від 21.04.2010 р., Департаменту ЖКГ виконкому Миколаївської міської ради №2430/08-05 від 05.05.2010 р., Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради №410/3 від 26.04.2010 р., Управління Держкомзему у м. Миколаїв №715 від 18.05.2010 р.

Кадастровий план ПВ-10-2005511 від 25.03.2010 р., погоджений начальником Держкомзему у м. Миколаїв, ТОВ «Інвест Трейдінг Груп-М», громадянкою ОСОБА_1, викопіювання з чергового кадастрового плану, креслення перенесення меж земельно ділянки в натуру, креслення меж контурів угідь в розрізі землекористувачів, викопіювання з топоплану містить відображення в межах земельної ділянки капітальної одноповерхової будівлі площею 257 кв.м. - «1/257 КЖ».

Пунктами 20, 20.2 спірного рішення №47/49 від 25.06.2010 р. Миколаївська міська рада вирішила затвердити проект землеустрою та надати у власність земельну ділянку площею 937 кв.м за рахунок земель ТОВ «Інвест Трейдінг Груп-М», з віднесенням їх до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по вул. Леваневців, 55-а. У рішенні зазначено, що обмеження на використання земельної ділянки згідно з КООВЗД відсутні.

На підставі рішення Миколаївської міської ради №47/49 від 25.06.2010 р. складено 2 примірника державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №904565, підписаного головою Миколаївської міською ради та заступником начальника Управління Держкомзему у м. Миколаєві, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. В акті зазначено, що один його примірник виданий власнику, а другий зберігається в Управлінні Держкомзему у місті Миколаєві.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що Миколаївська міська рада усупереч вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, попри невідповідність місця розташування житлового будинку вимогам генерального плану та Правилам використання та забудови території м. Миколаєва, затвердженим у встановленому законом порядку, прийняла спірне рішення. Також Миколаївська міська рада безпідставно не прийняла до уваги, що згідно ст. 88 ВК та ст. 60 ЗК у межах м. Миколаєва уздовж урізу води Бузького лиману виділена двокілометрова прибережна захисна смуга, землі якої згідно із ст. ст. 85, 88 ВК, ст. ст. 59, 84 ЗК перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватись лише в користування та для спеціально визначених цілей. Спірна земельна ділянка у відповідності до проведених КП «Госпрозрахункове виробниче архітектурно-планувальне бюро» замірами повністю входить у межі двокілометрової прибережної захисної суму, зокрема відстань від урізу води Бузького лиману до крайніх точок земельної ділянки з кадастровим номером №4810136300:12:004:0035 становить 69,1 м., 42 м., 30,6 м., 20,4 м., 37,9 м.

З зазначеним твердженням, суд в повній мірі погодитися не може, оскільки Земельним кодексом України у чинній станом на 25.06.2010 р. редакції було встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами (ст. 118 ЗК України) та повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування (ст. 122 ЗК України).

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Земельна ділянка по вул. Леваневців, 55-а перебувала у межах міста Миколаєва, а тому уповноваженим органом на передачу земельної ділянки була Миколаївська міська рада, до якої ОСОБА_1 звернулась із клопотанням.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Із досліджених судом матеріалів вбачається, що Миколаївська міська рада розглянула клопотання ОСОБА_1 та пунктом 16 рішення Миколаївської міської ради від 04.03.2010 року №44/29 надала дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м, за рахунок земель ТОВ «ІнвестТрейдингГрупп-М», для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд за адресою: вул. Леваневців, 55-а. Враховуючи вимоги ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України, вищевказаним рішенням Миколаївська міська рада погодила місцерозташування земельної ділянки та визнало його таким, що відповідає нормативно-правовим актам, генеральному плану, містобудівній документації тощо.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

У примітках п. 20 рішення Миколаївської міської ради від 25.06.2010 р. №47/49 зазначено, що пункт 20 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин 22.06.2010 р., протокол №71, на якому рекомендовано погодити та винести це питання на розгляд сесії міської ради. Враховуючи вимоги ч. 8 ст. 118 ЗК України вказаним вище рішення постійної комісії міської ради встановлена відповідність проекту вимогам нормативно-правових актів.

Згідно ч. 9 ст. 119 ЗК України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктом 20 рішення Миколаївської міської ради №47/49 від 25.06.2010 р., яке оскаржує позивач, Миколаївська міська рада вирішила: затвердити проект землеустрою, який був погоджений постійною комісією міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин 22.06.2010 р. та надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 937 кв.м. для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по вул. Леваневців, 55-а.

Отже, враховуючи вищевикладене, твердження прокурора, що оскаржуване рішення Миколаївської міської ради №47/49 від 25.06.2010 р. прийнято усупереч ч. 7 ст. 118 ЗК України не знаходить підтвердження, оскільки на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України уповноважений орган при розгляді клопотання громадянина надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. У спірних відносинах таким рішенням є п. 16 рішення Миколаївської міської ради від 04.03.2010 року №44/29, посилання на яке міститься у п. 20.1 спірного рішення.

При цьому рішення №47/49 від 25.06.2010 р., яке позивач просить визнати незаконним та скасувати, було прийняте на виконання ч. 9 ст. 119 ЗК України і при його прийнятті не вирішувалось питання відповідності чи невідповідності розташування земельної ділянки.

Крім того позивач стверджує, що оскаржуване рішення суперечить Генеральному плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009 року, оскільки спірна земельна ділянка віднесена до зелених насаджень загального користування та Правилам використання та забудови території м. Миколаєва, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради №15/41 від 17.10.2003 р., оскільки земельна ділянка належить до зони перспективного туристично-рекреаційного комплексу.

Стосовно зазначених обставин, судом встановлено, що спірна земельна ділянка як окремий об’єкт права власності була виділена за рахунок земельної ділянки по вул. Леваневців (Спортивної), 25. Безпосередньо на спірній земельній ділянці була розташована частина об’єкту нерухомого майна військового містечка №62 - спортзалу-охоронного пункту (службова будівля №65).

На підставі рішення Миколаївської міської ради народних депутатів №18/14 від 20.10.1993 року та Державного акту №466 від 31.05.1995 року ділянка по вул. Леваневців (Спортивної), 25 в цілому перебувала у державній власності та до 2006 року (на момент затвердження Правил використання та забудови території м. Миколаєва) знаходилась у постійному користуванні Миколаївської КЕЧ та Військової частини 10758 (правонаступників) для розташування військового містечка.

Правила використання та забудови території м. Миколаєва (без змін), а також рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009 року, яким затверджено містобудівну документацію «Генеральний план міста Миколаєва» з розрахунковим періодом до 2031 року оприлюднені на веб-порталі Миколаївської міської ради.

Враховуючи передачу відомчого житлового фонду Міністерства оборони України до комунальної власності Миколаївської міської ради та відчуження Міністерством оборони нерухомого військового майна, нежитлових будівель та споруд, в тому числі, спортзалу-охоронного пункту (службової будівлі №65), частина земельної ділянки по вул. Леваневців (Спортивна), 25 була передана у комунальну власність на підставі рішення Миколаївської міської ради № 43/50 від 24.02.2006 року «Про розподіл території військового містечка №62 у м. Миколаєві на землі Міністерства оборони України та землі комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва».

Територіальна громада м. Миколаєва, в особі Миколаївської міської ради, отримала у власність частину земельної ділянки по вул. Леваневців, 25 тому, що Міністерство оборони України здійснило відчуження частини нерухомого майна, зокрема спортзалу-охоронного пункту (службової будівлі №65), власником якого з 21.01.2005 р. було ТОВ «Інвестрейдінггруп-М».

Законодавством встановлено принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою. Зокрема, частиною 2 ст. 377 ЦК України передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Такий правовий висновок висловлений Постановою ВСУ від 12.10.2016 р. по справі № 6-2225цс16.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України в редакції на 21.01.2005 р. при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Отже, ТОВ «Інвестрейдінггруп-М», до якого перейшло право користування частиною земельної ділянки (ч. 2 ст. 388 ЦК України) мало оформити право користування на підставі договору оренди (ч. 1 ст. 120 ЗК України), для чого звернулось із клопотанням до Миколаївської міської ради у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України з урахуванням ч. 1 ст. 120 ЗК України.

Із матеріалів проекту землеустрою вбачається, що постановою господарського суду Миколаївської області від 25.06.2007 року у справі №8/309/07 було задоволено адміністративний позов ТОВ «Інвестрейдінггруп-М», визнано неправомірною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо розгляду питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою (проектів відведення земельних ділянок) та відведення у користування земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестТрейдінгГруп-М” за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30, зобов’язано Миколаївську міську раду прийняти рішення про надання ТОВ “ІнвестТрейдінгГруп-М” дозволу на виготовлення проектів землеустрою (проектів відведення земельних ділянок) за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32, орієнтовною площею 3825 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22, орієнтовною площею 1100 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55, орієнтовною площею 13675 кв. м.; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30, орієнтовною площею 11400 кв. м., зобов’язано Миколаївську міську раду прийняти відповідне рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “ІнвестТрейдінгГруп-М” у користування на умовах довгострокової оренди земельних ділянок в розмірах, визначених проектами землеустрою (проектами відведення земельних ділянок) за адресами: м. Миколаїв, вул. Леваневців, 32; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 22; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 55; м. Миколаїв, вул. Леваневців, 30.

У пункті 23 рішення Миколаївської міської ради від 30.01.09 р. №32/37, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 13675 кв.м, з метою надання її в оренду строком на 10 років, для обслуговування придбаної будівлі спортзалу-охоронного пункту по вул.Леваневців,55 зазначено, що відповідний пункт включено на пленарному засіданні міської ради згідно із постановою господарського суду Миколаївської області від 25.06.07 по справі № 8/309/07.

Вищезазначене свідчить, що на момент затвердження Правил використання та забудови території м. Миколаєва (17.10.2003 р.) земельна ділянка по вул. Леваневців (Спортивній), 25 в цілому перебувала у державній власності у постійному користуванні структур, підпорядкованих Міністерству оборони України, а на спірній земельній ділянці безпосередньо була розміщена службова будівля №65.

На момент затвердження Генерального плану м. Миколаєва (18.06.2009 року), права користування частиною земельної ділянки перейшли до власника спортзалу-охоронного пункту (службової будівлі №65) ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» на підставі ч. 2 ст. 377 ЦК України, за оформленням яких на підставі договору оренди (ч. 1 ст. 120 ЗК України) товариство звернулось до Миколаївської міської ради.

30.01.2009 року Миколаївська міська рада надала дозвіл на складання проекту землеустрою та зобов’язала ТОВ «ІнвестТрейдінгГруп-М» протягом року з дати прийняття рішення подати до управління земельних ресурсів міської ради погоджений проект землеустрою.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, в тому числі, урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Правила використання та забудови території м. Миколаєва та Генеральний план м. Миколаєва прийняті без урахування законних інтересів користувачів земельних ділянок та власників будівлі спортзалу-охоронного пункту (службової будівлі №65).

Держава (в особі органів яким надані повноваження на затвердження містобудівної документації), яка не забезпечила дотримання гарантованих прав власників нерухомого майна під час затвердження містобудівної документації, не вчиняла дій із надання згоди на розробку проекту землеустрою власнику нерухомого майна, не виконувала рішення суду, не може посилатись на невідповідність розташування земельної ділянки такій містобудівній документації. Такі дії є свідченням порушення державою принципу належного урядування.

У позові прокурор зазначив, що навколо морських лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (ст. 88 ВК України, ст. 60 ЗК України). Згідно зі ст. ст. 85, 88 ВК України, ст. ст. 59, 84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності і можуть надаватись лише в користування для спеціально визначених цілей.

Оскільки оскаржуване рішення було прийнято 25.06.2010 р. до спірних правовідносин підлягають застосуванню ЗК України, ВК України в редакціях законів від 30.04.2010 р. та 04.06.2008 р. відповідно.

Положення про те, що землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності і можуть надаватись лише в користування для спеціально визначених цілей було внесено Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 р. №2740-VI, який набрав чинності 01.01.2011 р. та яким було викладено в новій редакції ст. 88 ВК України. Станом на 25.06.2010 р. відповідна норма, вказана прокурором, не існувала.

Згідно ст. 1 ВК України прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до ст. 87 ВК України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Отже станом на 25.06.2010 року закон не передбачав, що прибережні захисні смуги встановлюються (виділяються). Закон містив однозначну норму, що під прибережні захисні смуги виділяються земельні ділянки в межах водоохоронних зон (ч. 1 ст. 60 ЗК України).

У ч. 1 ст. 60 ЗК України слова "у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під" замінено словами "встановлюються" на підставі пп. а) пп. 2 п. 5 Розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», що набрали чинності 09.08.2011 р.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЗК України розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Пунктом г) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» було передбачено, що землеустрій проводиться в обов’язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених увикористанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Враховуючи визначення земельної ділянки як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч. 1 ст. 79 ЗК України), а також використання законодавцем в ч. 1 ст. 60 ЗК України дієслова «виділяються …», беручи до уваги ч. 4 ст. ВК України та ч. 3 ст. 60 ЗК України, п. г) ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій», станом на 25.06.2010 р. прибережна захисна смуга могла бути встановлена на підставі рішення уповноваженого органу, яким затверджено відповідний проект землеустрою. Такому рішенню мало передувати рішення про затвердження проекту водоохоронної зони (ч. 4 ст. 87 ВК України).

Можливо дійти висновку, що саме тому ч. 7 ст. 87 ВК України був передбачений обов’язок виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Наказом Держкомзему від 29.12.2008 р. №643 затверджений Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок (КООВЗД), яким віднесено прибережні захисні смуги вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах до водоохоронних обмежень (01.05) із кодом 01.05.03.

Відповідно до п.п. в), д) ч. 1 ст. 111 ЗК України в редакції станом на 25.06.2010 р. право на земельну ділянку може бути обмежено (обтяжено) законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи або договором шляхом встановлення: заборони на провадження окремих видів діяльності; умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт.

Частиною 2 ст. 111 ЗК України було передбачено, що обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах "б-е" частини першої цієї статті, підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом. Заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження земельної ділянки, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, встановленому законом.

Отже, законодавство станом на 25.06.2010 р., не передбачало автоматичного встановлення прибережних захисних смуг, а тому позивач посилається на норми закону в редакціях, яких не існувало на момент спірних правовідносин.

При цьому прокурор не долучив до матеріалів справи докази виділення станом на 25.06.2010 р. земельних ділянок під прибережні захисні смуги в межах водоохоронних зон, державної реєстрації водоохоронних обмежень із кодом 01.05.03., а тому фактично не довів обставин порушення Миколаївської міської радою вимог ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 87 ВК України контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих ОСОБА_5 і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Із висновків про погодження проекту землеустрою Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради №15-232/13 від 19.04.2010 р., Міської СЕС м. Миколаєва №65/5 та №114/5 від 28.04.2010 р., Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області №01-04/1984-05 від 27.04.2010 р., управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації №921 від 21.04.2010 р., Департаменту ЖКГ виконкому Миколаївської міської ради №2430/08-05 від 05.05.2010 р., Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради №410/3 від 26.04.2010 р., Управління Держкомзему у м. Миколаїв №715 від 18.05.2010 р. не вбачається, створення водоохоронної зони, виділення земельних ділянок під прибережні захисні смуги, наявність зареєстрованих обмежень КООВЗД типу 01.05.03..

Суд враховує, що ч. 3 ст. 60 ЗК України передбачала, що розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Прокурор під час судового розгляду не надав беззаперечних, допустимих доказів того , що містобудівною документацією на момент прийняття спірного рішення земельна ділянка була віднесена до земель водного фонду – прибережної захисної смуги.

Оскільки порушення вимог закону, невідповідність розташування земельної ділянки містобудівній документації під час судового розгляду підтвердження не знайшли, відсутні підстави для задоволення основної вимоги та похідних вимог.

Крім викладеного позивач звертався до суду з заявою про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, про що категорично заперечував відповідач.

При цьому прокурор зазначала, що про вказані у позові порушення органам прокуратури стало відомо під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015150000000124, зареєстрованого 10.04.2015 р. за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання посадовими особами Миколаївської міської ради своїм службовим становищем при прийнятті рішень про вилучення земель колишнього військового містечка №62 у мікрорайоні «Леваневців» площею 31,7 га орієнтовною вартістю 65,5 млн. грн. та подальшого незаконного їх надання у приватну власність фізичним та юридичним особам.

Заявою свідка (у порядку ст. 93 ЦПК України) при відповіді на питання ОСОБА_1М, №2 «Чи був присутнім на сесії під час прийняття рішення прокурор?» позивач повідомила, що їй особисто, як заступнику Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3, не було відомо чи був присутній прокурор на засідання сесії від 25.06.2010 р.

Зі стенограми 47-ої сесії Миколаївської міської ради V скликання другого пленарного засідання 25.06.2010 р., дослідженої в судовому засіданні вбачається, що на сесії був присутнім ОСОБА_8 – помічник прокурора м. Миколаєва.

Листом №(15-31)1200-18 від 25.08.2018 року позивач надала суду письмові пояснення щодо присутності прокурора на сесії. Зазначила, що з тексту рішення не вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Бузького лиману та рекреаційній (зеленій) зоні, не містить таких відомостей і державний акт, прокурор не міг зі змісту рішення довідатись про його незаконність, дізнатись про порушення міг внаслідок витребування та ретельного дослідження, а вищевказана інформація отримана прокурором під час досудового розслідування у кримінальному провадженні зареєстрованого 10.04.2015 №42015150000000124.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Позовна заява в цій справі подана позивачем у порядку ст. 56 ЦПК України, на захист, як неодноразово зазначав прокурор, інтересів держави.

Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_9 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У разі звернення із позовною заявою прокурором в інтересах держави (ч. 4 ст. 56 ЦПК) перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (ч. 1 ст. 261 ЦК).

Отже, оскільки прокурор просить визнати незаконним та скасувати окремі пункти рішення Миколаївської міської ради від 25.06.2008 р. необхідно встановити, які суб’єкти владних повноважень були наділені державою повноваженнями у спірних відносинах, коли вони довідались або могли довідатися про порушення інтересів держави.

На момент прийняття рішення, яке оскаржується, був чинним Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» в редакції закону N1708-VI від 05.11.2009 р., статтею 5 якого встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, моніторинг родючості ґрунтів проводить спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів на момент спірних відносин був Державний комітет із земельних ресурсів, який керувався Положенням про Державний комітет України по земельних ресурсах (затверджено Указом Президента України №340/96 від 13 травня 1996 року).

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень Держкомзему належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Із досліджених судом доказів вбачається, що управління Держкомзему в місті ОСОБА_3 погодило кадастровий план, ситуаційний план ПВ-10-2005511 від 25.03.10 р., її представники (начальник, заступник начальника) підписали Вихідну земельно-кадастрову інформацію, умови відведення земельної ділянки №189/22 від 24.03.2010 р., витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.05.2010 реєстровий №876, висновок про погодження проекту землеустрою №715 від 18.05.2010 р., державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєструвало його.

Тому держава в особі уповноваженого законом органу (Держкомзему) довідалась або могла довідатись про порушення інтересів держави під час виготовлення, погодження та затвердження проекту землеустрою, підписання та реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку.

Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів на момент спірних відносин було Міністерство охорони навколишнього природного середовища, яке діяло на підставі Положення (затверджене Постановою КМУ №1524 від 02.11.2006 р.).

Згідно п. а) ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень Міністерства охорони навколишнього природного середовища належало здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області погодила проект землеустрою на підставі висновку №01-04/1984-05 від 27.04.2010 р. Отже держава в особі Держуправління з ОНПС в Миколаївській області довідалось або могла довідатись із порушенням інтересів держави під час погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 8 ст. 87 ВК України контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих ОСОБА_5 і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Відповідно до стенограми 49-ої сесії Миколаївської міської ради V скликання, другого пленарного засідання 25.06.2010 р. на засіданні головував міський голова ОСОБА_10, який також підписав оскаржувані рішення. З державного акту вбачається, що його підписав міський голова. Отже держава в особі уповноваженого органу - виконавчого комітету Миколаївської міської ради (ч.87 ВК України) довідалось або могла довідатись про порушенням інтересів держави під час розгляду та прийняття рішення, видачі державного акту про право власності на земельну ділянку.

Проект землеустрою, крім висновків ДУ ОНПС в Миколаївській області, Управління Держкомзему про погодження проекту землеустрою також містить висновки Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради №15-232/13 від 19.04.2010 р., Міської СЕС м. Миколаєва №65/5 та №114/5 від 28.04.2010 р., управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації №921 від 21.04.2010 р., Департаменту ЖКГ виконкому Миколаївської міської ради №2430/08-05 від 05.05.2010 р., Відділу охорони культурної спадщини Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради №410/3 від 26.04.2010 р.

Враховуючи викладені обставини державі в особі її органів як суб'єктів владних повноважень було достовірно відомо про виділення земельної ділянки з моменту прийняття спірного рішення, а тому, суд вважає доведеним, що прокурор звернувся із позовом в інтересах держави 09.02.2018 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Крім того про обізнаність органів прокуратури із порушенням інтересів держави свідчить наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» (станом на 25.06.2010 р.) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, ОСОБА_5 міністрів Автономної ОСОБА_9 Крим, місцевими ОСОБА_5, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п.п. 1,3 ч.1 та ч.2 ст. 19 Закону «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів» від 19.09.2005 року №3гн, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, було наказано прокурорам забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів (п. 2), зосередити зусилля на додержанні законів, спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо земельних ресурсів та природного середовища (п. 4). Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містили накази Генерального прокурора України від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн.

Пунктом 10 Наказу Генерального прокурора «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів» від 18.10.2010 №3гн було наказано періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Із стенограм пленарних засідань Миколаївської міської ради за період з 2006 по 2010 р., досліджених в судовому засіданні, вбачається, що органи прокуратури м. Миколаєва забезпечили нагляд за додержанням законів Миколаївською міською радою, зосередили зусилля на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань в сфері земельних ресурсів та природного середовища, оскільки були присутніми та приймали участь у пленарних засіданнях міської ради, в тому числі, при вирішенні питань щодо земельних ділянок у м-ні Леваневців.

Стенограма 49-ої сесії Миколаївської міської ради V скликання, другого пленарного засідання 25.06.2010 р. підтверджує, що на засіданні сесії був присутній ОСОБА_8 – помічник прокурора міста Миколаєва.

Отже, органи прокуратури були обізнаними із фактом прийняття оскаржуваного рішення в момент його прийняття, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», наказів Генерального прокурора України від 19.09.2005 №3гн, від 18.10.2010 №3гн, від 12.04.2011 №3гн, від 07.11.2012 №3гн та могли довідатися про порушення інтересів держави протягом строку позовної давності.

Аналогічна позиція була викладена також у постановах ВС від 26.06.2018 р. у справі № 404/3423/15-ц, від 21.02.2018 по справі №405/5000/15-ц.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку позовної давності. Однак, враховуючи, що сплив строку позовної давності застосовується лише у випадку порушення прав позивача, суд дійшов висновку про відмову в позові саме з підстав недоведеності належними та допустимими доказами у справі позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265, 273, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пунктів рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Миколаївська місцева прокуратура №1, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська,73.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: м. Миколаїв, провулок Перщотравневий, 25/2, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Миколаївська міська рада, місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Головуючий суддя І.В.Боброва