Постанова № 76554144, 14.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/5568/17 14.09.2018

Провадження №22-ц/784/1183/18

Єдиний унікальний номер судової справи № 487/5568/17

Провадження № 22-ц/784/1183/18

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

Категорія 30

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 вересня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської

області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2018 року, яке ухвалено у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Бобровою І.В., вступна та резолютивна частини якого проголошені цього ж дня о 16 год.12 хв., повний текст складено 22 травня 2018 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення збитків ,-

В С Т А Н О В И Л А

24 жовтня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків.

В обґрунтування позову зазначали, що 05 листопада 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, від якого мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі подружжя проживало у ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час ведення спільного господарства ОСОБА_6 з відповідачем, нею та її батьки ОСОБА_2, ОСОБА_3 було придбано майно, а саме: ОСОБА_2 - пральну машину INDESIT XWSA 6105 17W UA за ціною 5799 грн, стіл ГАБІ крем та два стільці ЧІКО ХРОМ Стілець V-18 за ціною 2247,20 грн., ОСОБА_6 - шафу COLIN за ціною 9032 грн., меблів для передпокою «Реприза» за ціною 2830,00 грн., дитячі речі, в тому числі, дитячу коляску Geoby C800 за ціною 3900,00 грн.; ОСОБА_3 - кондиціонер спліт 9 Saturn ST-09CTH BIO 410 за ціною 5115,00 грн.

З червня 2017 року фактичні шлюбні відносини між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 припинились і з цього часу остання проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Доступу до квартири ОСОБА_7, в якій залишилось вищевказане майно не мають.

На їх письмову пропозицію щодо повернення придбаного майна, ОСОБА_7 вказав, що зазначені речі утилізовано.

Посилаючись на викладені обставини, позивачі просили стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 шкоду у розмірі 8536,00 грн., ОСОБА_6 - 15762,00 грн., ОСОБА_3 - 5115,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Висновок суду мотивовано тим, що позивачами належними та допустимими доказами не підтверджено факт знищення або пошкодження відповідачем спірного майна

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивачів ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу та посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, помилковість висновків про недоведеність факту знищення та пошкодження майна, не надання обґрунтованих мотивів такого висновку, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У суді апеляційної інстанції позивачі та їх представник апеляційну скаргу підтримали, просили про її задоволення.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивача ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_7 про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з’явилися, направили своїх представників.

У силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за їх відсутності.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України, нова редакція якого набрала чинності 15 грудня 2017 року, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому діючою редакцією ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачів та їх представника, представника відповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів( ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі посилаючись на те, що відповідачем знищено придбане за їх власні кошти майно, яке знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 та обравши для себе спосіб відшкодування завданих збитків в порядку ст.22 ЦК України шляхом стягнення вартості цього майна, звернулися до суду з даним позовом.

Згідно ч.1ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 4 ст.22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в іншій спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено факт знищення або пошкодження відповідачем спірних речей.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду колегія суддів виходить із того, що відповідач підтвердив своїм листом від 29 серпня 2017 року та поясненнями даним у суді першої інстанції знаходження зазначеного у позові майна у квартирі АДРЕСА_2 в придатному стані, за винятком кондиціонера та пральної машинки.( а.с.14).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що з 05 листопада 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. З червня 2017 року шлюбні відносини між ними припинено, вони проживають окремо.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_6 просила стягнути з ОСОБА_7 на її користь збитки в розмірі вартості придбаного майна, а саме: шафи COLIN вартістю 9032 грн., меблі для передпокою шафа «Реприза» вартістю 2830,00 грн., дитячі речі, в тому числі, дитячу коляску Geoby C800 за ціною 3900,00 грн., а всього 15762 грн.

Обставини придбання в період шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шафи COLIN вартістю 9032,00 грн., згідно фіскального чеку від 19 листопада 2016 року, накладної оформленої на ОСОБА_7 №0000059495 та виписки з карткового рахунку №4149497808059036 ОСОБА_6, останній(відповідач) не оспорює і вважає його спільним майном подружжя ( а.с.25).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_9 презумція права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу не спростована, то його поділ чи відшкодування компенсації його вартості можливо в порядку вирішення спору між подружжям за ст. ст.69-71 СК України, а не відшкодування збитку у порядку ст.22 ЦК України.

Проте ОСОБА_6вимог про поділ майна подружжя не заявляла, а суд в силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів. За такого відсутні підстави для стягнення вартості цього майна в порядку цивільного законодавства.

В зв’язку з народженням доньки ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбали для неї дитячу коляску Geoby C800 за ціною 3900,00 грн. з сайту OLX, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст.174 СК України, майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини( одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки книги, музичні інструменти, спортивне обладнання), є власністю дитини.

Закон зобов’язує батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток - ч. 1 ст. 176 СК України.

Отже, питання права власності дитини на речі придбані батьками або одним із них для забезпечення розвитку ,навчання та виховання дитини, чітко визначено: дитячі речі - це об'єкт права власності самої дитини.

Дитячі речі як окремий об'єкт належать виключно дитині, тому вони завжди мають слідувати за дитиною як в юридичному, так і в фактичному розумінні.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_6 посилалася на те, що відповідач не віддав їй коляску, а продав через той же сайт, на підтвердження чого надала скріншот оголошення про її продаж з посиланням на ім’я продавця та номер телефону для зв’язку.

Відповідач заперечував дані обставини та вказував на те, що остання забрала коляску, а наданий скріншот не може слугувати належним та достатнім доказом того, що він розпорядився цим майном, оскільки джерело його( скріншот) походження невідоме, у ньому відсутні фактичні дані щодо безперечної ідентифікації автора цього оголошення.

Однак жодна із сторін не надала достовірних доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на те, що дитяча коляска є власністю їх доньки, відтак вирішити питання щодо компенсації вартості цього майно можливо лише шляхом звернення до з позовом до суду ОСОБА_6 як законного представника малолітньої в її інтересах.

В даному випадку, вона просить стягнути кошти на її користь.

Як вбачається із матеріалів справи під час перебування в шлюбі з іншим чоловіком, який було розірвано у травні 2016 року, а саме: 15 березня 2016 року ОСОБА_6 придбала меблі для передпокою шафу «Реприза», вартістю 2830 грн., яка знаходиться у квартирі АДРЕСА_3, де вона та відповідач проживали однією сімєю.

Оскільки вказане майно придбано останньою до реєстрації шлюбу з відповідачем, то воно є її особистою власністю.

Відповідач, надаючи відповідь на запит адвоката щодо повернення спірного майна, визнав обставини того, що вказана шафа знаходиться у нього, отже такі обставини є встановленими в силу ч.1 ст.80 ЦПК України, і у суду немає сумніву щодо добровільності їх визнання.

Згодом, відповідач змінив свою думку і надаючи відзив на позов, заперечував проти вказаних обставин. Однак належних та допустимих доказів в розумінні вимог ст.77-80 ЦПК України щодо відсутності шафи у квартирі АДРЕСА_4 до суду не надав, добровільно майно не повернув, а відтак спричинив останній як законному власникові збитки на суму 2830 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення уваги на викладені обставини не звернув та безпідставно відмовив за недоведеністю факту знищення майна у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, за такого в силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України рішення суду в частині відмови у задоволенню позову ОСОБА_6 слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення її вимог та стягнення з відповідача на її користь 2830 грн. вартості меблів для передпокою - шафа «Реприза», у задоволенні вимог щодо стягнення вартості решти майна відмовити.

За змістом положень ч.3 ст. ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачами ОСОБА_2З та ОСОБА_3 придбано побутову техніку та меблі, а саме:

- пральна машина INDESIT XWSA 6105 17W UA за ціною 5799 грн., згідно чеку від 16.03.2016 року та виписки з карткового рахунку №5168742329717163 ОСОБА_2; стіл (повна назва: 646055:ГАБІ Стіл крем) та два стільці (повна назва: 138941: ЧІКО ХРОМ Стілець V-18) за ціною 2247,20 грн., згідно фіскальних чеків від 11.06.2016 року та виписки з карткового рахунку №5168742329717163 ОСОБА_2;

- кондиціонер спліт 9 Saturn ST-09CTH BIO 410 за ціною 5115,00 грн., згідно видаткової накладної №PHNIB-000001971 від 22.06.2016 року та кредитного договору від цієї ж дати №93414961000, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк».

Як пояснили і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3, вказане майно було придбано та подаровано ОСОБА_6 для створення комфортних умов життя для неї та її сім’ї.

Відповідач не заперечує факт придбання та знаходження в квартирі, в якій вони проживали з ОСОБА_6 пральної машини INDESIT XWSA 6105 17W UA та кондиціонера спліт 9 Saturn ST-09CTH BIO 410. Між тим вказав, що на теперішній час ця побутова техніка вийшли із ладу.

В той же час заперечував те, що придбані ОСОБА_2 меблі на кухню: стіл та два стільці було передано їм в користування. На спростування чого зазначив, що меблі для кухні стіл, два стільця та кухонний куток придбала його мати ОСОБА_10 На підтвердження вказаного надав квитанції про сплату коштів від 16 травня 2017 року. Проте обставини знаходження цих меблів у даній квартирі спростовується копією накладної магазину від 16 травня 2017 року в якій адресою доставки зазначено - АДРЕСА_5, де проживає ОСОБА_10, а не адреса де проживав відповідач з сім’єю.

Проте як вбачається із копії товарних чеків №0000026839 та №0000026844 від 11 червня 2016 року, придбані позивачем меблі на кухні були отримані ОСОБА_7, де у графі «отримання меблів» стоїть його підпис ( а.см.21). А отже є свідченням того, що це майно перебувало у користуванні молодого подружжя і лишилося на квартирі де вони проживали.

Приймаючи до уваги, що вказане майно було придбано та подаровано ОСОБА_6 відтак питання щодо його поділу чи стягнення компенсації може бути вирішено у судовому порядку за її позовом.

З врахуванням викладеного у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні права на вказані об’єкти, а відтак і право вимагати компенсацію вартість цього майна. Отже, у задоволенні вимог про стягнення заподіяного їм збитку в порядку ст.22 ЦК України їм слід відмовити, оскілки вони не є належною стороною по справі.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову був іншої думки, то рішення суду в частині вирішення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити їм у задоволенні позову, але з інших підстав.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням положень ст.141 ЦПК України та розміру задоволених і відхилених позовних вимог, з ОСОБА_7О.(ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6, яка народилася у м. Миколаїв, зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7) слід стягнути 420 грн.12 коп. судового збору (114 грн.90 коп. +305 грн.22 коп.).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішенням.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення збитків - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2830 (дві тисячі вісімсот тридцять) грн. вартості меблів для передпокою «Реприза».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, а також у позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення збитків - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 420 (чотириста двадцять) грн.12 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Ж.М ОСОБА_1

Судді Т.М. Базовкіна

ОСОБА_11

Повний текст постанови складено 18.09.2018 р.