Вирок № 76553935, 19.09.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/634/18

н\п 1-кп/490/43/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Мамаєвої О.В.

із секретарем Баришніковою І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 12017150020004651, за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця с. М.-Погорілове Вітовського району Миколаївської області, громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не працюючого, з середньою освітою, не одруженого, який зареєстрований: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Солоджук Г.О.;

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1, захисник Чебанов В.П.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.10.2017 року близько 15:08 год., керуючи автомобілем марки «ГАЗ 5312 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, прибув до продуктового магазину «Шкільний 24 години», який розташований за адресою: м. Миколаїв, проспект Героїв України, 57 (поблизу зупинки громадського транспорту «Шкільна»), для того, щоб здійснити розгрузку товару до вищевказаного магазину. ОСОБА_1 зупинив автомобіль біля правого краю проїзної частини пр. Героїв України (передньою його частиною у напрямку мікрорайону «Північного»). У цей час, біля кабіни автомобілю «ГАЗ 5312 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився пішохід ОСОБА_3

ОСОБА_1, починаючи рух у напрямку мікрорайону Північного, у світлий час доби, по сухій, чистій ділянці проїзної частини проспекту Героїв України, в порушення вимог п.п. 2.1 «а»; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 10.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР України), а саме: не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, перебував у стані наркотичного сп'яніння, що знижувало увагу та швидкість реакції (згідно висновку судово-медичної експертизи щодо виявлення стану наркотичного сп'яніння № 1724 від 24.10.2017, перебував у стані наркотичного сп'яніння), проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час об'їзду перешкоди у вигляді пішохода не дотримався безпечного інтервалу, щоб не створити небезпеки для дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який знаходився біля кабіни автомобілю.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, спричинені тілесні ушкодження у вигляді перелому середньої треті лівого стегна зі зміщенням, перелому 9 ребра справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 364 від 17.11.2017 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.1 «а»; 2.3 «б»; 2.9 «а»; 10.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому, причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також суд роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні за викладених вище обставин злочину, передбаченому ч.1 ст.286 КК України, винним себе визнав повністю та повідомив, що 24.10.2017 року близько 15:08 год., в місті Миколаєві, він керував автомобілем «ГАЗ 5312 ЗНГ», реєстраційний номер НОМЕР_2. Підїхав до магазину «Шкільний 24 години», який знаходиться по пр.Героїв України, 57, для того, щоб здійснити розвантаження товару та зупинив свій автомобіль біля правого краю проїзної частини. Після розвантаження автомобіля він очікував в авто експедитора, коли до нього підійшов раніше не знайомий ОСОБА_3 та запропонував придбати у нього каблучку. Він дав гроші за каблучку, але ОСОБА_3 підійшов до автомобіля зі сторони експедитора та просив ще дати гроші. А він в цей час виїжджав на дорогу та не помітив потерпілого, і здійснив на нього наїзд, хоча цього він не помітив. Він далі поїхав по справах, коли експедитору зателефонували із магазину, де вони розвантажувались, та сказали, що він вчинив наїзд на пішохода. Він одразу приїхав на місце події та давав покази працівникам поліції. Потерпілого вже не було, його відвезли у лікарню. Увчиненому він щиро кається.

Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених вище обставин. Наведені вище дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення правильно кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, якакерує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу обвинуваченого, а саме те, що він в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим, має певне місце проживання, за яким характеризується посередньо, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з 2008 року з діагнозом "зловживання каннабіноїдами", знаходиться на обліку у лікаря-психіатра з 2010 року з діагнозом: "шизоаффективний розлад, маніакальний тип", як обставини, що пом'якшують покарання суд враховує щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 414 від 20.12.2017 року, ОСОБА_1 на момент інкримінованого правопорушення, а також на теперішній час страждав та страждає психічним розладом - шизоаффективний розлад, маніакальний тип, стан ремісії. За своїм психічним станом на момент інкримінованого діяння та на теперішній час міг і може віддавати звіт своїм діям та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Перебування обвинуваченого на час вчинення інкримінованого злочину у стані наркотичного сп'яніння підтверджується Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.

Згідно досудової доповіді, підготовленої інспектором Центрального районного сектору Миколаївського міського відділу з питань пробації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України Рябоха К.С., ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб оцінюється як низький, орган пробації вважає, що виправлення особи, без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне за вчинений злочин призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, яке вважає таким, що відповідає особі обвинуваченого і тяжкості вчиненого ним злочину.

Разом з цим, враховуючи обставини даного кримінального правопорушення, думку представника органу пробації, те, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має певне місце проживання, розкаявся у вчиненому, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому й можливим, на підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного основного покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Цивільний позов Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва. у розмірі 56999,18 грн., підлягає задоволенню на підставі ст.1206 ЦК України, як такий, що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду та визнаний повністю обвинуваченим.

Так, згідно довідки бухгалтерії МЛШМД м.Миколаєва від 26.01.2018 року, вартість лікування ОСОБА_3 у травматологічному відділенні МЛШМД м.Миколаєва з 24.10.2017 року по 25.01.2018р. склала 56999,18 грн.

Згідно ст. 1206 ч.1,3 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.п.2,3 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993р., сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до ч.1 ст.89 п.3 а) Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на: 3) охорону здоров'я: а) амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні).

Згідно ст. 103-4 Бюджетного кодексу України, зазначено, що фінансування закладів охорони здоров'я місцевих бюджетів здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету.

Оскільки фінансування закладів охорони здоров'я здійснюється за рахунок коштів медичної субвенції з державного бюджету, тому витрачені кошти на лікування потерпілих від злочинів підлягають стягненню на користь закладів охорони здоров'я.

Таким чином, кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину, згідно вимог ст.1206 ЦК України, мають бути стягнені на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва.

Обвинувачений із позовом прокурора згоден, судом роз'яснені наслідки визнання позову.

Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Понесені процесуальні витрати у зв'язку із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування в загальній сумі 2 573,20 грн.(згідно довідки про витрати на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 916 від 28.11.2017 року у розмірі 989,60 грн.; згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи з визначення технічного стану транспортного засобу № 918 від 27.11.2017 року у розмірі 989,60 грн.; згідно акту здачі-приймання висновку судового експерта № 17-1198/10.1 у розмірі 594 грн.) - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на автомобіль марки "ГАЗ 5312 ЗНГ", фургон-С, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, який накладений ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.11.2017 року, підлягає скасуванню.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367-368, 370, 371, 373, 374, 377 КПК України,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі, з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва до ОСОБА_1, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Міської лікарні швидкої медичної допомоги міста Миколаєва (р/р 31554201143958 ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 05483090) кошти, витрачені міською лікарнею швидкої медичної допомоги міста Миколаєва на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 56999,18 (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень вісімнадцять копійок) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів в загальній сумі 2 573,20 (дві тисячі п'ятсот сімдесят три гривні двадцять копійок) грн.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на автомобіль марки "ГАЗ 5312 ЗНГ", фургон-С, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, який накладений ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 06.11.2017 року, скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя О.В.Мамаєва