Ухвала суду № 76553241, 18.09.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4663/18

Провадження № 1-кп/206/357/18

У Х В А Л А

18.09.2018року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Грицаюк Н.М.,

при секретарі - Березі І.П.,

за участі прокурора - Коваль Ю.Ю.,

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у залі суду в м. Дніпро, у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017041690000216 від 08.12.2017 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2018 року в провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017041690000216 від 08.12.2017 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року було призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, присутній у судовому засіданні обвинувачений та його захисник-адвокат проти призначення судового розгляду заперечували та клопотали повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки обвинувачення висунуто не конкретно, і порушує право обвинуваченого на захист.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Так, згідно із п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, як вбачається з обвинувального акту, державний обвинувач посилається на те, що "ОСОБА_2 умисно, не бажаючи виконувати кредитний договір № 632101631902А від 28.09.2011 року, та повертати заставлене банку майно, а саме автомобіль марки Honda Civic, 2008 року випуску, тип легковий-купе, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та автомобіль марки Acura Mdx, 2008 року випуску, тип легковий-універсал, номер кузова НОМЕР_3, достовірно знаючи, про те, що йому заборонено відчуження вказаних транспортних засобів, 15.10.2013 року знаходячись на території ТСЦ № НОМЕР_4 в Дніпропетровській області МВС, за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 16, в невстановлений в ході досудового розслідування точний час, зняв з обліку автомобіль марки Honda Civic, 2008 року випуску, тип легковий-купе, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 для його подальшої реалізації, після чого 30.12.2015 року знаходячись на території ТСЦ 1241 РСЦ МВС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, буд. 130, точний час під час досудового розслідування не вдалося встановити, самостійно, без будь-якого повідомлення ПАТ "Мета Банк", зняв автомобіль Acura Mdx, 2008 року випуску, тип легковий-універсал, номер кузова НОМЕР_3 з обліку УДАІ України, та переоформив його право власності на ОСОБА_3, тим самим здійснив відчуження заставленого майна".

З даного формулювання не зрозуміло чи інкримінуються ОСОБА_2 два окремих епізоди чи продовжуваний злочин, та чи інкримінується останньому взагалі епізод стосовно автомобіля марки Honda Civic. Крмі того, в обвинуваченні не зазначено у який спосіб вчинено злочин стосовно автомобіля Acura Mdx, тобто не сформульовано об'єктивну сторону злочину.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Відсутність в обвинувальному акті конкретизованого формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист.

Не конкретизоване обвинувачення порушує вимоги, зокрема ст. 291 КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги ЄСПЛ, яке згідно ч. 2 ст. 1 КПК України, є частиною національного кримінально-процесуального законодавства України.

Так, наприклад, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2008 року, ухваленому у справі «Ващенко проти України», зазначено: «Обвинувачення для цілей п.1 ст.6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».

У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».

У рішенні від 09.10.2008 року, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», вказано: «Деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення».

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність, порушують право обвинуваченого, передбачене ст. 42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення чи кримінальних правопорушень (епізодів) він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснити захист, чим істотно порушується право обвинуваченого ОСОБА_2 на захист.

Виявлені недоліки унеможливлюють призначення справи до судового розгляду, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 291, 293, ч.3 п.3 ст. 314 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017041690000216 від 08.12.2017 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України, повернути прокурору Дніпропетрвоської місцевої прокуратури № 4, для усунення виявлених недоліків, у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області, в термін, визначений п. 2 ч. 2 ст. 395 Кримінального процесуального Кодексу України.

Головуючий суддя Н.М. Грицаюк