Ухвала суду № 76551464, 18.09.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.09.2018

337/3068/17

2/337/64/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Хортицькийрайонний суд м. Запоріжжяускладі:

головуючого судді – Нещеретної Л.М.

за участю секретаря – Шварцер Г.М.

представника позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжяцивільну справу за позовом ЖБК №166 «Автомобіліст-4» до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває зазначена цивільна справа.

14.09.2018р. відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки вказаний спір виник між позивачем – юридичною особою та ним як фізичною особою – підприємцем з приводу користування нежитловим приміщенням, яке ним використовується для підприємницької діяльності, тобто вказаний спір виник між суб’єктами господарювання і відповідно підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а не цивільного.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання, пояснив суду, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення: прим. ІІІ першого поверху, площею 768,3 кв.м – прим. І підвалу (літ. А-5), площею 651,3 кв.м, розташована в місті Запоріжжі, вул.Лахтінська, буд.13, укладено з ним як підприємцем, та нежитлове приміщення використовується для господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважає, що договір купівлі-продажу спірного приміщення укладено з ОСОБА_2 як довіреною особою.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання відповідача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Так, відповідно до п.6 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

В п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз’яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, наявність спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом позовних вимог позивач ЖБК №166 «Автомобіліст-4», який є юридичною особою, просить встановити сервітут - право користування нежитловим (підвальним) приміщенням, Літ.А, загальною площею 1419,60 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, вул..Лахтінська,13, для проходу відповідальних осіб ЖБК до інженерних комунікацій будинку для їх обслуговування, капітального та почтового ремонту.

Судом встановлено, що власником вказаного нежитлового приміщення є фізична особа-підприємець ОСОБА_2, відповідач у справі. Зазначене приміщення використовується ним для здійснення господарської діяльності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спір про право користування нежитловим приміщенням виник між сторонами як суб’єктами господарювання, цей спір пов’язаний із здійсненням господарської діяльності, у зв’язку з чим він підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі вищевикладеного, клопотання відповідача ОСОБА_2 слід задовольнити і провадження у даній справі закрити.

Керуючись ст.15,16 ЦК України, ст.4,5,19, п.1 ч.1 ст.255, 259-261 ЦПК України, ст.20 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ЖБК №166 «Автомобіліст-4» до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту – закрити.

Роз’яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Нещеретна