Постанова № 76551239, 12.09.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/8204/16

Провадження №22ц/778/2710/18 Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

за участю секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння , -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В позові зазначено, що вказані договори є недійсним, з тих підстав , що ОСОБА_7 помер 06.08.2015 року, а договір від його імені укладений 19.08.2015 року, тобто через 13 днів після його смерті. В результаті укладання вказаних договорів він позбавлений права на отримання спадщини за заповітом.

Посилаючись на ці обставини просив визнати недійсними договори купівлі –продажу квартири АДРЕСА_1, а саме: договір купівлі – продажу квартири від 19.08.2015 року укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3; договір купівлі-продажу від 22.08.2015 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу від 29.03.2016 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

27.11.2017 року позивач звернувся до суду з уточненим позовом, , в я кому з підстав , викладених в первісному позові , посилаючись на вимоги ст.ст. 228 , 388 ЦК України просив суд визнати договір купівлі- продажу квартири, що розташована за адресою : АДРЕСА_2, укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7, померлим 06 серпня 2015 року, та ОСОБА_3 недійсним; визнати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою : АДРЕСА_2, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 06.08.2015 року; витребувати на користь позивача спірну квартиру із незаконного володіння – ОСОБА_6, скасувати державну реєстрацію права власності від 29.03.2016 року на спірну квартиру проведену на відповідача ОСОБА_6.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано Договір купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : м. Запоріжжя, вул. Шкільна (стара назва вул. ОСОБА_8)АДРЕСА_3, укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7, померлим 06 серпня 2015 року, та ОСОБА_3 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1059, недійсним.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно, квартиру за адресою : м. Запоріжжя, вул. Шкільна (стара назва вул. ОСОБА_8)АДРЕСА_3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 06.08.2015 року.

Витребувано на користь ОСОБА_4 нерухоме майно, квартиру за адресою : м. Запоріжжя, вул. Шкільна (стара назва вул.. ОСОБА_8)АДРЕСА_3, із незаконного володіння – ОСОБА_6 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір 551 гривня 20 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судовий збір 3126 гривень 00 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підставю

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 06 серпня 2015 року помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 333899 та рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2016 року, яким встановлено факт того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 є одна і та сама особа.

За життя ОСОБА_7 , у відповідності до заповіту від 27 квітня 2013 року , посвідченого державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 , зареєстрованого у реєстрі за № 2-160, заповів все належне йому майно, в тому числі квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_4 17.11.2015 року звернувся до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7. та була відкрита спадкова справа № 311-2015 (а.с.86 т. 1).

При оформленні спадкових прав позивачу стало відомо , що на підставі договору купівлі - продажу квартири, що розташована за адресою : м. Запоріжжя, вул. Шкільна (стара назва вул. ОСОБА_8)АДРЕСА_3, який укладений 19 серпня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі за №1059, ОСОБА_7 продав належну йому квартиру ОСОБА_12 .

Однак, станом на день оформлення договору купівлі-продажу від 19 серпня 2015 року ОСОБА_7 вже не було в живих, а відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України. Захист права власності як шляхом визнання права власності так і шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння передбачені статями 386-388, 392 глави 29 ЦК України.

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття, а саме з 06 серпня 2015 року, набув речові права на вищевказане спадкове майно, яке увійшло право володіння та право користування ним і, відповідно, право на захист цих прав.

Право розпорядження зазначеним майном виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності (ч. 2ст. 1299 ЦК України, постанова ВСУ від 23.01.13 р. №6-164цс12, постанова ВСУ від червня 2016 року №6-1376ц16).

Можливість реалізації своїх спадкових прав, а саме оформлення права власності на вказане майно після смерті батька в нотаріальному порядку та реєстрації права власності позивачем втрачена через незаконне відчуження спадкового майна і його реєстрації за відповідачами по справі.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). З огляду на те, що відповідач оспорює та не визнає право власності позивача на спадкове майно, позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину (ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ по справі № 6-33879ск15 від 17.12.15р.).

Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В такому випадку права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбаченіст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. (постанова Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року по справі №6-1920цс15, постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15, п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Як вбачається з п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, відповідно до ст. ст.330,334 ЦК право власності на нерухоме майно, відчужене особою, яка не мала на це права, виникає у добросовісного набувача з моменту реєстрації права на таке майно, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу воно не може бути витребувано у нього (постанова ВСУ від 21.11.2012 року по справі № 6-136цс12 ).

При цьому належне волевиявлення особи, що продала майно добросовісному набувачеві, не є підставою для відмови власнику у позові про витребування майна у цього набувача.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника (п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Так як позивача, поза його волею і поза волею спадкодавця, було позбавлено права власності на спірне майно, наявні підстави для застосування положень ст. 388 ЦК України та витребування зазначеного майна позивача з незаконного володіння.

Прийняття позивачем спадщини підтверджено долученими до справи документами та матеріалами спадкової справи, таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права на рівні з власником відповідно до вимог ст. 396 ЦК України.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його у набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. (п.26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності і інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5).

Оскільки ані спадкодавець, ані спадкоємець ОСОБА_4, який у відповідності до вимог чинного законодавства прийняв спадщину, майно не відчужували, вказане спадкове майно була було відчужене після смерті власника, тобто майно набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, а тому позивач, як особа що прийняла спадщину, має право витребувати це майно від добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року по справі № 6-164цс12.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави своїх заперечень проти позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 331/8204/16

Провадження №22ц/778/2710/18 Головуючий у 1 інстанції Жукова О.Є.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

12 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

ОСОБА_2

за участю секретаря: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа четверта Запорізька державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: