Рішення № 76550301, 10.09.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/826/18

Провадження №: 2/332/675/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. м.Запоріжжя

Заводськийй районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Безлер Л.В.,

при секретарі Жечевій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корицький Олександр Давидович про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті лишилось майно, що належало їй на праві власності, а саме ? частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 Після смерті матері він є єдиним спадкоємцем та звернувся до нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про прийняття спадщини. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва оскільки відсутні правовстановлюючи документи на спадкове майно, та мається розбіжність у свідоцтві про смерть матері з його прізвищем у паспорті, а саме, відповідно до свідоцтва про народження, на російській мові зазначено «ОСОБА_1», мати зазначена «ОСОБА_3. Таким чином, при перекладі з російської мови було зроблено помилку. Згідно із відповіддю ТОВ«ЗМБТІ» 17.07.1991 року було зареєстровано за ОСОБА_3, ? частина житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі рішення народного суду Орджонікідзевського району м.Запоріжжя від 03.08.1961 року. На підставі викладено, просив суд встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3, як сина та матері та визнати права власності на спадкове майно, а саме: ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2

У судове засідання 10.09.2018 року позивач та його представник не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності просили позов задовольнити з підстав викладених у позові,врахувати пояснення, надані в минулих судових засіданнях.

Представник відповідача при вирішенні позову покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 31.01.2017 померла мати позивача ОСОБА_3. Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 01.02.2017 року. (а.с.8) Заповіту ОСОБА_3 не залишила. Єдиним спадкоємцем є позивач - ОСОБА_1. Позивач у встановлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Корицького О.Д. Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи.

До спадкової маси після смерті ОСОБА_3 увійшло нерухоме майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3

Судом встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 У судовому засіданні цей факт підтвердили свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У відповідності до ст.ст. 293, 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановленні факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, в тому числі факт родинних відносин.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 передбачено, що «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання оригіналів правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна».

Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз'яснень вбачається, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але відсутній оригінал правовстановлюючого документу або в силу об'єктивних причин спадкодавець не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна в БТІ.

Судом встановлено, що позивач не має можливості у позасудовому порядку оформити спадщину, яка залишилась після смерті його матері ОСОБА_3, про що свідчить постанова приватного натаріуса Корицького О.Д., за № 45/02-31 від 23.03.2018 року, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.(а.с.9-10)

Водночас, беручи до уваги, наявність у позивача у справі права на спадкування, своєчасне прийняття позивачем спадщини, належність майна, щодо якого заявлені позовні вимоги, спадкодавцю на день смерті, наявність мотивованої відмови нотаріуса у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки це не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, обраний спосіб захисту узгоджується із ст. 16 ЦК України та спрямований на захист спадкових прав позивача, який не має можливості захисту його прав іншим шляхом.

Керуючись ст. 3,4,10,12-13,81,223,263-265,280-282, 293, 315 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Корицький Олександр Давидович про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнати право власності за ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.В. Безлер