Рішення № 76549581, 18.09.2018, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/2337/18

Провадження № 2/314/1040/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року м.Вільнянськ

Суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Беспалько Т.Д. розглянувши у приміщені суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

29.05.2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом в якому вказано, що 02.10.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким Банк надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ПАТ КБ «Приватбанк» стверджує, що у зв’язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору та неналежного виконання зобов’язання, утворилася заборгованість по кредиту, яка станом на 31.03.2018 року становить 17759,95 грн. та складається з наступного: 2485,39 грн. – заборгованість за кредитом, 13952,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 821,90 грн. штраф (процентна складова), 1762,00 грн. судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовують тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 02.10.2006 року ОСОБА_1 отримла кредит у розмірі 3000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказують, що підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Зазначають, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складають між ним та банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Посилаються, що при укладенні кредитного договору керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Вказують, що банк свої зобов’язання за договором виконав. Відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. Посилаються, що згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, але відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками і іншими витратами згідно умов договору, тому станом на 31.03.2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк») становить 17759,95 гривень.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.06.2018 року прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників і проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Від відповідача надійшов відзив на позов про стягнення заборгованості, суть якого зводиться до того, що позовна заява не відповідає вимогам ст.95, ч. 3.ст.175 ЦПК України, вказав що надані позивачем документи не можуть підтверджувати факт існування у нього боргу перед Банком, оскільки розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом та не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій, заява від 02.10.2006 року є поганої якості, вказує що вона її ніколи не підписувала та не вважає її кредитним договором, так як не було узгоджено його суттєві умови,відсутній її підпис на правилах, умовах та тарифах, які діяли станом на 02.10.2006 року, зазначає, що, поточний рахунок не відкривався, а отже відсутні докази укладання договору б/н від 02.10.2006 року. Крім цього, відповідач вказав на необхідність застосування строків позовної давності, які випливли у банка у жовтні 2009 року.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.08.2018 року на підставі ч. 11 ст. 187 ЦПК України дану позовну заяву залишено без руху, оскільки: вимоги п.5, п.6 ч.3 ст.175 ЦПК Українипозивачем не були виконані; копії документів, які додані позивачем до позовної заяви належним чином не засвідчені, відсутні відомості про те, що ОСОБА_2 дійсно виконує обов’язки голови правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

28.08.2018 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 про усунення недоліків. На виконання ухвали суду було направлено довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, виписку з особового рахунку відповідача, копії документів на підтвердження повноважень ОСОБА_2, копії належним чином засвідчених документів доданих до позовної заяви, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти відповідача та надано пояснення.

Ухвалою від 29.08.2018 року розгляд даної справи продовжено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Позивач направив суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що 02.10.2006 року міжПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким Банк надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначив, що до позову була надана копія анкети-заяви від 02.10.2006 року, в якій вказані персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки, яка була заповнена особисто відповідачем, в ній ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом її засвідчила.

Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Також, відсутність підпису відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згоден з Умовами та Тарифами, Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами, оскільки при підписанні Анкети-заяви, відповідач приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. Згідно виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, що підтверджує факт отримання кредитної карти «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки не спростовані контррозрахунками чи висновками судово-економічної експертизи. Розрахунок заборгованості не є первинним фінансовим документом, а банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5 , з якої вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Згідно виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не може прийматись судом до уваги. Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності зазначено, що згідно до п.9.12 УіП договір діє впродовж 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу,про припинення дії кредитного договору, він автоматично лонгується на такий же строк,так як кредитний договір чинний та продовжує свою дію, тому представник позивача вважає, що строк позовної давності не пропущений.

На підтвердження заборгованості надав виписку по рахунку ОСОБА_1, згідно якої вбачається, що остання частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом», вказав на неправомірність посилання відповідачем на Закон України «Про захист прав споживачів», просив суд задовольнити позовні вимоги банку.

Відповідач скористався своїм правом подачі заперечення на відзив згідно якого вказує, що виписка по рахунках та довідка про видачу кредитних карт є неналежними, відкриття та обслуговування карткового рахунку на ім’я відповідача не погоджувалось, поточний рахунок не відкривався, розрахунок заборгованості є необґрунтованим, не підтвердженим прибутковими та видатковими первинними бухгалтерськими документами, надав контр розрахунок, згідно якого сума отриманого кредиту-0 гривень, сума погашень за кредитом - 0 гривень, загальна сума заборгованості – 0 гривень.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо укладення між сторонами кредитного договору судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з іст. 629 ЦК України,договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Визначення поняття зобов’язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Судом встановлено, що 02.10.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний Умовами та Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку, що разом із цією заявою становлять договір про надання банківських послуг. Вказана заява підписана відповідачем 02.10.2006 року.

Тому суд визнає безпідставними посилання відповідача на недоведеність укладення між сторонами кредитного договору, оскільки згідно до вимог ст. 634 ЦК України, відповідач шляхом підписання заяви приєднався до запропонованого позивачем договору про надання банківських послуг.

За повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 02.10.2006 року отримала картку № 4149605351525555 зі строком дії до останнього дня 10.2012 року.

Щодо отримання відповідачем кредитних коштів та виконанням ним умов договору судом встановлено наступне.

Відповідно до наданої позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку відповідача по основній карті № 4149 **** **** 5555 за період з 02.10.2006 року по 31.03.2018 року видно, що відповідач в період часу з 07.11.2006 року по 06.08.2010 року активно користувалась кредитною картою, знімала з неї готівкові кошти та вносила готівкові кошти на вказану карту.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Дані з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом певного періоду, та є підтвердженням виконаних операцій.

Отже, позивачем надані належні докази отримання відповідачем кредитних коштів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення виконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою".

Відповідно до п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

У разі невиконання зобов’язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов’язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.6.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 8.6 Умов надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Пунктом 3.1 Умов та правил надання банківських послуг "Умови обслуговування" передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид та строк дії визначений в заяві і пам’ятці клієнта, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, вказана в заяві.

У пункті 3.1.1 та 3.1.3. Умов та правил надання банківських послуг «Користування карткою» зазначено, що карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти. По закінченню строку дії відповідна карта продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви Тримача про закриття.

У зв’язку із порушенням відповідачем умов договору, станом на 31.03.2018 року у відповідача перед банком виникла заборгованість у загальному розмірі 17759,95 грн., яка складається з наступного: 2485,39 грн. – заборгованість за кредитом, 13952,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 821,90 грн. штраф (процентна складова), що підтверджено відповідним розрахунком заборгованості та випискою по рахунку.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності, суд зазначає наступне.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, визначені нормами ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

З наданої банком роздруківки по проведенню операцій по платіжній картці ОСОБА_1 видно, що 06 серпня 2010 року на картковий рахунок відповідача надходили грошові кошти в розмірі 300.00 гривень (з картки на картку). При цьому, 03 жовтня 2015 року відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості у розмірі 38,04 гривень. Отже, останнє таке списання банком коштів із рахунку відбулося 03 жовтня 2015 року. Проведення позивачем такого списання грошових коштів є правомірним, так як здійснювалося банком у межах укладеної угоди. Тому, дату останнього списання коштів у рахунок погашення існуючої заборгованості необхідно вважати останнім платежем.

Враховуючи, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд із вказаним позовом 29 травня 2018 року, трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом у сумі 2485,39 гривень і заборгованості по процентах за користування кредитом у сумі 13952,66 гривень позивачем не пропущений.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) і процентів за користування кредитом підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині про стягнення штрафних санкцій не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ч. 2 ст. 259 ЦК України визначено, що договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договір про збільшення строку позовної давності сторонами не укладався. Крім цього, представником позивача не надано доказів на підтвердження того, що в цих Умовах був зазначений збільшений строк позовної давності в момент підписання ОСОБА_1 заяви позичальника або в подальшому такі Умови, зокрема, щодо збільшення строку позовної давності, не змінювалися. Наведене узгоджується з правовою позицією, що викладена у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15.

Отже, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення у суд із позовом у частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 штрафів за вказаним вище договором. Тому, у решті позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Крім того, із відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути грошові кошти в розмірі 1762.00 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст.76-80, 141, 259, 263-266, 273 ЦПК України, ст.ст. 253, 256-259, 509, 525-527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054, ч.4 ст.267 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: Запорізька область, Вільнянський район, село Спасівка, вулиця Донецька, буд. 19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії СВ номер 547972 виданий Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області від 23.02.2002 року на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» код ЄДРПОУ 14360570 рахунок №29092829003111, МФО 305299, адреса 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50 заборгованість по кредитному договору № б/н від 02.10.2006 року у розмірі 16438,05 грн., із них 2485,39 грн. – заборгованість за кредитом, 13952,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 1762,00 грн. судового збору.

У решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області.

Суддя Тамара Дмитрівна Беспалько

18.09.2018