Постанова № 76549061, 18.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/224/18 Головуючий у І інстанції Кисіль О. А.Провадження № 22-ц/780/3654/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: ОСОБА_1 (суддя - доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Яготинського районного суду Київської області в складі судді Кисіль О.А., ухвалене в м. Яготин 12 червня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року позивач ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 107930,50 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 05 липня 2012 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору вважав прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 ОСОБА_6 користування платіжною карткою.

В порушення умов договору відповідач свої зобов’язання не виконав, внаслідок чого станом на 31 грудня 2017 року має заборгованість в розмірі 107930,50 грн., з яких 3155,95 грн. – заборгованість за кредитом, 94218,81 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4940 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 5115,74 грн. – штраф (процентна складова).

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 5320,34 грн. та судові витрати 88,10 грн.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості з частини процентів, пені та штрафів та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що з моменту підписання особою анкети-заяви між банком та відповідачем укладено кредитний договір шляхом приєднання такої особи до запропонованого банком договору. Посилаючись на те, що даний договір є договором приєднання, вказував, що відсутність підпису позичальника на ОСОБА_5 та правилах надання банківських послуг в ПриватБанку не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Законом не встановлено обов’язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднуються до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема підписанням типового бланку або типової анкети-заяви.

З долученої до справи копії заяви вбачається, що навіть в назві цього документа визначено, що це анкета-заява про приєднання до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг в ПриватБанку.

З матеріалів справи вбачається, що підписавши заяву про приєднання до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач користувався кредитним лімітом, отже, погодився з такими умовами, розміром процентів за користування кредитом та штрафними санкціями, що передбачені п. 2.1.1.7.6 ОСОБА_5.

Вказував, що виписку по рахунку, долучену позивачем до матеріалів справи, слід вважати первісним бухгалтерським документом про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Наведене спростовує твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг не є складовою частиною договору, відповідачем вони не підписувались.

Крім того, відповідач укладення чи неукладення кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не доведено ним відсутності заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов’язань, зустрічних позовних вимог не заявляв, таким чином судом помилково відмовлено в частині позовних вимог.

Крім того, користування кредитними коштами підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному рахунку. Відповідач неодноразово сплачував заборгованість по процентам, виходячи з процентної ставки, встановленої умовами договору.

Зазначає, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, встановлених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов’язків сторін, які випливають з кредитного договору, не перевірив розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Позивачем в апеляційній скарзі заявлене клопотання про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом сторін), разом із тим, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, і позивачем в клопотанні про виклик сторін не зазначено причин необхідності їх виклику, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 2800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, однак позивачем не було доведено ту обставину, що відповідачем були підписані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною до анкети-заяви, відтає є недоведеними вимоги щодо стягнення із відповідача процентів, пені та штрафів в заявленому позивачем розмірі. Оскільки позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, однак заявлений розмір процентів не був доведеним, то позивач має право на отримання процентів у розмірі, що визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 7 міститься анкета-заява ОСОБА_4 від 05 липня 2012 року про приєднання до ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_4 підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Він зобов’язується виконувати вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

На зворотному боці анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім’я: платіжна картка «Кредитка Універсальна», зарплатна картка, ощадкнижка (депозит), карта Gold, пенсійна картка, дебетова особиста картка, ідентифікація з паспортом, з яких з яких ОСОБА_4 обрано платіжну картку «Кредитка Універсальна», зазначено бажаний кредитний ліміт 8000 грн.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов’язання за договором, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.

Судом встановлено, що позичальник отримав кредитні кошти і вказана обставина ніким не заперечується, а отже позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3155,95 грн. відповідно до розрахунку а. с. 6 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки наявність заборгованості в такому розмірі підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростовано.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що суть договору приєднання, який і було укладено сторонами, полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.

За таких обставин банк вважав, що відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору.

Однак, такі доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_5 є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці ОСОБА_5 мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Дані висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Виходячи із вищевикладеного, не приймаються апеляційним судом доводи позивача в апеляційній скарзі, що, укладаючи кредитний договір, відповідач висловив свою згоду про укладення договору, а також те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.

Однак, такі доводи позивача не спростовують висновків суду, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, що виписка по рахунку, долучена позивачем до матеріалів справи, є первісним бухгалтерським документом про видачу та сплату коштів за кредитним договором, оскільки із виписки по рахунку можна встановити лише рух коштів по рахунку, а не умови кредитного договору.

Не спростовують також висновків суду доводи апеляційної скарги про надання на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем належних та допустимих доказів по справі, які відповідачем не заперечено, оскільки саме на позивача покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, а подання заперечень проти вимог позивача є правом, а не обов’язком відповідача, і відсутність таких заперечень сама по собі не свідчить про визнання ним позову або наявність підстав для його задоволення судом.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості підтверджують наявність згоди сторін щодо умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частково задовольняючи позов, судом також стягнуто відсотки із відповідача за користування кредитом в розмірі 1664,39 грн. Оцінюючи правильність висновків суду в цій частині, апеляційний суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Належним чином врахувавши дані вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки обставини отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 3155,95 грн. є доведеними, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають задоволенню, однак, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо їх розміру, розмір відсотків відповідно до ст. 1048 ЦК України визначається на рівні облікової ставки НБУ та складає 1664,39 грн., які судом розраховано за формулою (Сума боргу) х (Ставка - %) / 100 / 365 днів х (Кількість днів) = Сума.

Апеляційний суд погоджується із даними розрахунками, вважаючи їх арифметично правильними та економічно обґрунтованими, та звертає увагу, що доводами апеляційної скарги вони не спростовані.

Апеляційний суд враховує, що з урахуванням недоведеності підписання відповідачем ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надання банківських послуг, примірник яких наявний в матеріалах справи, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в частині стягнення фіксованої частини штрафу 500 грн., оскільки даний вид штрафних санкцій також передбачено лише Умовами та Правилами, а безпосередньо у заяві-анкеті від 05 липня 2012 року він не зазначений.

Разом із тим, оскільки відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується, апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

___ ____ ____