Ухвала суду № 76547644, 12.09.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/548/17

Провадження №11-кп/772/57/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ковганич С. В.

Доповідач: Нагорняк Є. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Нагорняка Є.П.,

суддів: Ващук В.П., Спринчука В.В.,

із секретарем Міхневич І.А.,

з участю прокурора: Миколайчука Д.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника - адвоката Кіцули В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні Гаврилюка В.В. на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 червня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 українець, громадянин України, з середньою освітою, проживаючий в громадському шлюбі, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, не працює, на підставі ст. 89 КК України не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України з призначенням покарання у виді двох років обмеження волі;

- перераховано йому строк попереднього ув'язнення, відповідно до вимог ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за чотири дні обмеження волі та звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі в зв'язку з тим, що строк попереднього ув'язнення, відбутий останнім в межах даного кримінального провадження, перевищує призначене йому основне покарання у виді двох років обмеження волі;

- вирішено долю речових доказів, -

в с т а н о в и в:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. ст. 15 ч.2, 115 ч.1 КК України, а саме у закінченому замаху на вбивство, тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за таких обставин.

6 січня 2017 року близько 19:30 год., перебуваючи в нетверезому стані за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 розпочав словесний конфлікт із своєю матір'ю ОСОБА_5 з приводу втручання нею в його особисті стосунки із його колишньою дружиною - ОСОБА_6, у ході чого почав висловлюватись в адресу матері нецензурними словами.

В зв'язку цим, з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_2, ОСОБА_5 поскаржилась своєму сину - ОСОБА_7, який з метою з'ясування стосунків із братом ОСОБА_2 за образи матері, прийшов разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 де, у приміщенні будинку, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, виник словесний конфлікт, в ході якого останні почали руками штовхати один одного в груди. Під час бійки, у ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_7 Усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність їх наслідків у вигляді заподіяння смерті ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 взяв зі столу в ліву руку сіль, якою кинув у очі ОСОБА_7 з метою пригнічення його реакції, після чого, ОСОБА_2 взяв зі столу в праву руку кухонного ножа, яким умисно наніс ОСОБА_7 один удар у життєво-важливий орган, а саме у ліву частину голови, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді травматичної ерозії рогівки правого ока, колото-різаної рани волосяної частини голови з ушкодженням апоневрозу, які відповідно до висновку експерта № 47 від 25.02.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином, ОСОБА_2 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 вчасно надано медичну допомогу і госпіталізовано до Немирівської ЦРЛ.

Разом з тим, судом першої інстанції визнано доведеним, що 6 січня 2017 року близько 19:30 год., ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 розпочав словесний конфлікт із своєю матір'ю ОСОБА_5 з приводу втручання нею в його особисті стосунки із його колишньою дружиною - ОСОБА_6, у ході чого почав висловлюватись в адресу матері нецензурними словами. В зв'язку цим, з метою припинення протиправної поведінки ОСОБА_2, ОСОБА_5 поскаржилась своєму сину - ОСОБА_7, який з метою з'ясування стосунків із братом ОСОБА_2 за образи матері, прийшов разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_8 до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 де, у приміщенні будинку, між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, виник словесний конфлікт, в ході якого останні почали руками штовхати один одного в груди. Під час штовханини ОСОБА_7 звалив ОСОБА_2 на диван, що знаходився в кімнаті, опинившись зверху нього та намагався придушити його за шию, з метою подолання опору та його заспокоєння. ОСОБА_2, в свою чергу, пальцями руки почав надавлювати на око ОСОБА_7, щоб той перестав його душити. В цей час, ОСОБА_5 (мати ОСОБА_2 та ОСОБА_7.), ззаду намагалась розборонити синів та відтягувала ОСОБА_7 Після цього, останні встали з дивану, і стоячи один на проти одного, ОСОБА_7 взяв в руки дерев'яний табурет і сказав заспокоїтись ОСОБА_2, ставлячи табурет на підлогу. В цей час, ОСОБА_2, побачивши табурет в руках ОСОБА_7, взяв зі столу, біля якого знаходився в ліву руку сіль, а в праву кухонний ніж, який знаходився на столі. В цей же час, сіль, яка знаходилась в лівій руці, він кинув в очі ОСОБА_7, з метою пригнічення його реакції, після чого, правою рукою, в якій знаходився кухонний ніж, умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 один удар у ліву частину голови, який не являвся небезпечним для життя в момент його нанесення, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді травматичної ерозії рогівки правого ока, колото-різаної рани волосяної частини голови з ушкодженням апоневрозу, які відповідно до висновку експерта № 47 від 25.02.2017, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 охоплюються складом кримінального правопрушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України - спричинення умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Гаврилюк В.В. просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і собі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, з призначенням йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд, кваліфікуючи дії обвинуваченого за ч.2 ст. 125 КК України не врахував характеру і послідовності дій ОСОБА_2, які виразились в жбурлянні в обличчя потерпілого ОСОБА_7 солі з метою пригнічення його реакції та спричинення удару ножем в область життєво важливого органу - лівої частини голови, що свідчить про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, однак злочин не було доведено до кінця з незалежних від його волі причин та не зважив на роз'яснення, які містяться у п.п.4, 22 ПП ВС України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» щодо вирішення питань про умисел та закінчений замах на злочин.

Заслухавши доповідь судді, повторно дослідивши за клопотанням прокурора Миколайчука Д.Г. обставини, встановлені під час кримінального провадження, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та експерта Бондаренка В.В., заслухавши виступи в судових дебатах прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Гаврилюка В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Кіцулу В.І., які наполягали на залишенні вироку суду без зміни, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_10 у заподіянні ним потерпілому ОСОБА_7 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, обґрунтований та базується на всебічно, повно і об'єктивно досліджених у судовому засіданні доказах, сукупності яких у вироці дана належна оцінка.

Так, про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин свідчать показання самого обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, детально наведені у вироці про розвиток подій, які відбувалися увечері 6 січня 2017 року в будинку АДРЕСА_1

Обвинувачений, потерпілий та зазначені свідки аналогічні показання дали при їх допиті в апеляційному суді.

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_7 мали місце ушкодження у вигляді травматичної ерозії правого ока (рогівки), колото-різаної рани волосянистої частини голови зліва з ушкодженням апоневрозу. Ушкодження у вигляді ерозії рогівки правого ока виникло від хімічної речовини (солі), колото-різана рана голови з ушкодженням апоневрозу виникла від дії колючо-ріжучого предмета, можливо, ножа за вказаних потерпілим ОСОБА_7 обставин, відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Вказаний висновок в судах першої та апеляційної інстанцій підтвердив судово-медичний експерт Бондаренко В.В., який, крім того, пояснив, що, оглянувши в судовому засіданні суду першої інстанції речовий доказ - лезо ножа, дійшов висновку, що сила удару була невеликою, так як пошкодженим виявився тільки апоневроз (шкіра голови) без будь-якого пошкодження кісток черепа, про що свідчить підшкірний раневий канал, при цьому він виключає можливість пробиття кісток черепа представленим йому на огляд лезом ножа.

Таким чином, проаналізувавши надані сторонами кримінального провадження докази, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України, обґрунтувавши своє рішення наступним.

Обвинувачений та потерпілий є рідними братами, між якими не було неприязних відносин, конфлікт у них виник раптово, потерпілий здушував шию обвинуваченого, який з метою пригнічення реакції потерпілого, взявши зі столу сіль, висипав її тому в обличчя та схопивши ніж, що також знаходився на столі, наніс ним йому удар, який не був прицільним, заподіявши поранення, що не було небезпечним в момент заподіяння.

Отже, локалізація тілесного ушкодження, спосіб його нанесення та знаряддя вчинення злочину, заздалегідь не приготовлене, не свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя потерпілого, оскільки відповідно до ч.1 ст. 15 КК України замахом на злочин визнається вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Призначене ОСОБА_2 покарання, від відбування якого він звільнений у зв'язку з його відбуттям, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Гаврилюка В.В. залишити без задоволення, а вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 9 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: (підписи)

Нагорняк Є.П. Ващук В.П. Спринчук В.В.

Згідно з оригіналом: