Рішення № 76547571, 18.09.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4487/18

2/264/1623/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Кузнецова Д. В. , за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що 30 березня 1991 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем. У період шлюбу 27 червня 2003 року сторонами за спільні гроші була придбана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,52 кв.м., жилою площею 27,95 кв.м. При цьому 26 червня 2003 року з метою придбання квартири між відповідачем та ПрАТ «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» укладено договір займу на суму 30000 грн. зі строком погашення 12 років. 19 листопада 2003 року ОСОБА_2 та ПрАТ «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» уклали договір застави нерухомості, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Грошові зобов'язання перед третьою особою були виконані відповідачем у повному обсязі, однак, застава з нерухомості не знята. Вказану квартиру вважає спільною сумісною власністю подружжя, однак, ОСОБА_2 у добровільному порядку поділити нерухоме майно не бажає, а тому ОСОБА_1 була вимушена звернутися до суду та просила визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної квартири.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з'явилась.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з'явилась, надала заяву про можливість розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги визнав, не заперечував проти визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спірної квартири.

Представник третьої особи ПрАТ «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» у підготовче судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 30 березня 1991 року сторони зареєстрували шлюб у Будинку урочистих подій м. Донецька, про що зроблено актовий запис № 244.

26 червня 2003 року між Акціонерним товариством закритого типу «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» та ОСОБА_2 укладено договір займу № 28, на підставі якого відповідачу було надано 30000 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1 зі строком погашення 12 років.

Згідно договору купівлі-продажу від 27 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Апалько М.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1542, ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 43,72 кв.м., жилою площею 27,95 кв.м. Право власності на квартиру зареєстроване у Маріупольському бюро технічної інвентаризації 02 вересня 2003 року за № 1373820.

У подальшому 19 листопада 2003 року ОСОБА_2 та Акціонерне товариство закритого типу «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» уклали договір застави нерухомості, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Бодягіною І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 41, предметом якого є спірна квартира. Разом з цим у той же день нотаріусом була накладена заборона відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, до припинення дії чи розірвання договору застави.

Статтею 41 Конституції України закріплені фундаментальні права особи в сфері приватної власності, згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 Сімейного кодексу України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Норми Сімейного кодексу України у статтях 57 та 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, є особистою приватною власністю кожного з них.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 цього Кодексу.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПУ України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі зазначеного, з урахуванням того, що відповідачем повністю визнані позовні вимоги ОСОБА_1, суд приходить до висновку про їх законність та знаходить можливим визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, то у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані зі сплатою позивачем судового збору підлягають стягненню з відповідача на її користь.

Разом з цим, частиною 1 ст. 142 ЦПК України та частиною 3 статті 7 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, в матеріалах справи маються дублікат квитанції № 0.0.1104752979.1 від 10 серпня 2018 року, з якої вбачається що ОСОБА_1 сплачено суму судового збору у розмірі 704,80 грн. за подання до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області позовної заяви, а також дублікат квитанції № 0.0.1104756522.1 від 10 серпня 2018 року про сплату позивачем судового збору у розмірі 352,40 грн. за подачу до суду заяви про забезпечення позову.

За таких підстав, у зв'язку із визнанням ОСОБА_2 позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 142, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване Управління № 112 «Стальконструкція» про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована в АДРЕСА_3) право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 44,52 кв.м., жилою площею 27,95 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_2, який зареєстрований в АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована в АДРЕСА_3) судовий збір в сумі 528,60 гривень.

Повернути ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована в АДРЕСА_3) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого квитанцією № 0.0.1104752979.1 від 10 серпня 2018 року, за подачу до суду позову у розмірі 352,40, а також 50 відсотків судового збору, сплаченого квитанцією № 0.0.1104756522.1 від 10 серпня 2018 року за подачу до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 176,20 грн., а всього 528,60 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Д. В. Кузнецов