Постанова № 76546081, 17.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 661/180/18

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Матвєєва Н.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді – доповідача ОСОБА_1судді –ОСОБА_2судді – ОСОБА_3 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2017 р. по справі № 661/180/18, прийнятої о 16.18 год. у складі судді Матвєєвої Н.В..,за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Волинської митниці Державної фіскальної служби України про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил ,

ВСТАНОВИВ:

I. ПРОЦЕДУРА:

19.01.2018 р. ОСОБА_4., звернувся до суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України в якому просить суд скасувати постанову в справі про порушення митних правил № 4469/20500/17 від 27 грудня 2017 року, винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.481 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2017 р. позов був задоволений.

II. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Не погоджуючись зі вказаною постановою суду , Волинська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що позивач до закінчення терміну вивезення транспортного засобу не повідомив найближчий митний орган та не надав жодних документів, що підтверджують факт крадіжки даного транспортного засобу в порушення ст. 192 МК України, тому положення ст. 460 МК України, що звільняють його від адміністративної відповідальності застосовувати не можна.

III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.124 -127 КАС України, але до судового засідання не з’явилися, - тому суд , враховуючи , що в порядку ч.2 ст.313 КАС України ,неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, відповідно до п.2 ч 1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що державний інспектор ВМО № 4 М/П «Ягодин» Волинської митниці ДФС України у відсутності ОСОБА_4 склав протокол про порушення митних правил № 4469/20500/17 від 01.12.2017 року відносно нього, зазначивши, що ОСОБА_4 ввіз на митну територію автомобіль «OPEL OMEGA» реєстраційний номер GA 608 AH 12.07.2017 року в режимі тимчасового ввезення до 60 діб, тобто термін перебування даного транспортного засобу на митній території України закінчився 09.09.2017 року. ОСОБА_6 перевищив встановлений ч.3 ст.481 МК України строк тимчасового ввезення на митну територію України більше ніж на десять діб, що було виявлено на м/п «Ягодин» Волинської митниці ДФС - 01.12.2017 року

У протоколі також зазначено, що розгляд справи відбудеться о 10.00 год. 27.12.2017 року,

Відповідно до пояснень ОСОБА_4 наданих 25.10.2017 року Львівській митниці слідує, що він не вивіз автомобіль у зв'язку з його крадіжкою, про що повідомив Національну поліцію. В митну службу не повідомив через те, що слідчий зобов'язався самостійно повідомити митницю про факт угону транспортного засобу.

07.11.2017 року Херсонська митниця ДФС України надала відповідь,вказавши, що 26.10.2017 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про продовження строку перебування на митній території України ввезеного ним транспортного засобу для особистого користування марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер GA 608 AH. На заяву йому повідомлено, що контроль за переміщенням вказаного транспортного засобу здійснюється митницею відправлення, а саме Волинською митницею ДФС.

Постановою в справі про порушення митних правил № 4469/20500/17 від 27.12.2017 року, складеною заступником начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_5 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за ч.3 ст.481 МК України та накладено штраф на користь держави в сумі 17 000 грн.

Позивач не був присутнім під час розгляду адміністративної справи.

29.12.2017 року зазначена постанова спрямована на адресу ОСОБА_4, яку він отримав 12.01.2018 року, що підтверджується ідентифікатором «Укрпошта».

Крім того, судом 1-ої інстанції було також встановлено, що згідно витягу з кримінального провадження № 12017230070002414 від 01.09.2017 року слідує, що 01.09.2017 року близько 10.20 год. невстановлена особа, перебуваючи поблизу магазину побутової техніки на території бази «УПТК» по вул. Промисловій в м. Нова Каховка таємно, шляхом вільного доступу, заволоділа транспортним засобом марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер GA 608 AH, власником якого є ОСОБА_4 про скоєння злочину повідомив ОСОБА_7

Із зобов'язання про зворотнє вивезення транспортного засобу наданого ОСОБА_4 вбачається, що він зобов'язався вивезти за межі митної території України ввезений ним автомобіль марки «OPEL OMEGA» реєстраційний номер GA 608 AH, в строк до 09.09.2017 року, дата ввезення 12.07.2017 року. З відмітки в паспорті позивача слідує, що транспортний засіб поставлений на тимчасовий консульський облік в Консульстві України Гданську з 10.07.2017 року до 26.10.2017 року.

З повідомлення митного поста Волинської митниці ДФС України від 03.10.2017 року направленого ОСОБА_4 слідує, що у зв'язку з порушенням ним митних правил ОСОБА_4 запрошується прибути о 10.00 год. 20.10.2017 року на митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС України для запровадження протоколу про порушення митних правил за даним фактом.

V. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України (далі – МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що перемішуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 року № 1118 транзит - переміщення ТЗ під митним контролем з одного пункту пропуску через державний кордон України (при ввезенні на митну територію України) в інший пункт пропуску через державний кордон України (при вивезенні за межі митної території України) у незмінному стані, крім природних втрат, у строк, визначений митним органом відправлення, і без використання з іншою мстою, ніж була заявлена цьому митному органу.

Так, згідно з ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлюється строк транзитних перевезень - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно вимог ст. 92 МК України особою, на яку покладається дотримання вимог митного режиму “транзит” є особа, яка помішує товари та/або транспортні засоби комерційного призначення у даний митний режим.

Відповідно до Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що перемішуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 року № 1118 уповноваженою особою є особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії. пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.

Відповідно до ст. 366 МК України громадянин самостійно обирає відповідний канал (“зелений коридор” або “червоний коридор”) для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання “зеленого коридору” вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через “зелений коридор”, звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до частини 3 статті 381 Кодексу, у разі знищення чи повного зіпсування транспортних засобів особистого користування, ввезених на митну територію України з метою транзиту, внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку їх транзиту зупиняється за умови надання такою особою органам доходів ї зборів достатніх доказів знищення чи повного зіпсування транспортного засобу.

Частиною 8 статті 102 Митного кодексу України передбачено, що митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ст. 255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим кодексом відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно п. 23 ч. 4 МК України виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається як митне оформлення.

Пунктом 29 ст. 4 МК України передбачено, що митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

З огляду на вищевказане, процедура завершення (припинення) митного режиму “транзит” передбачає здійснення всіх необхідних митних формальностей з метою додержання вимог митного законодавства.

Згідно Розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 року №657, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.10.2012 року за № 1669/21981 (далі – Порядок) рішення про припинення митного режиму приймає керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки.

При цьому, рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Порядку якщо факт аварії або дії обставин непереборної сили має місце на митній території України,особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов’язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспорті засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії Обставин непереборної сили можливості дістатися, до місця пригоди.

За результатами огляду складається, акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України 3 питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій — залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби,що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили або особою, що виконує його обов'язки, після опрацювання заяви зарахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини не проведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов'язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки .

Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до пункту 6 розділу VIII Порядку у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також Інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Разом із заявою подаються:документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку;примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд;письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом, огляд не проводився.

Рішення про припинення митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

Відповідно до пункту 9 розділу УШ Порядку, залишки або відходи товарів, транспортних засобів, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, повинні бути в установленому порядку задекларовані у відповідний митний режим або з дозволу митного органу видалені відповідно до законодавства України.

Для вирішення питання про припинення режиму транзиту необхідно отримати дозвіл митниці на поміщення товарів у відповідний митний режим.

Розділом VI Порядку визначено, що дозвіл на поміщення товарів у митний режим знищення або руйнування надасться за заявою декларанта керівником або вповноваженою ним: посадовою особою митного органу, у зоні діяльності якого фактично будуть проводитися операції зі знищення або руйнування таких-товарів.

Разом із заявою митному органу подаються:договір на знищення (руйнування) товарів з підприємством, уповноваженим відповідно до законодавства України на знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;дозволи на знищення (руйнування) товарів від державних органів, до повноважень яких належить контроль за переміщенням таких товарів;копія відповідного дозвільного документа, що засвідчує право суб'єкта господарювання провадити діяльність зі знищення (руйнування) відповідних категорій товарів;товаротранспортні та інші товаросупровідні документи;інші документи, що стосуються проведення операцій зі знищення або руйнування товарів (за бажанням заявника).

Позивач при зверненні до митного органу не виконав всіх передбачених чинним митним законодавством вимог та не надав належних доказів на підтвердження повної втрати, зіпсування чи знищення транспортного засобу в результаті аварії чи обставин непереборної сили.

Відповідно до п.8 розділу VIII Порядку У разі прийняття рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму митний орган зобов'язаний невідкладно письмово повідомити заявника про причини і підстави такої відмови.

Відповідно до ч1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР “Про звернення громадян” Громадяни України мають право звернутися до орган державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних, особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” передбачено що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця з дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Частиною 1 ст. 526 МК встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил (частина 2 цієї статті).

Частиною 4 цієї статті визначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Згідно ч. 3 ст.481 МК України ,перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб -

тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

VI. ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО:

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ст.3 КАС України ( в ред.,діючої з 15.12.2017 року) порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно ч.3 ст.6 КАС України ,звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.7 КАС України ,суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України. . Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1-5 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.1-2 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно ч. 5 ст.242 КАС України ,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно із частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими втратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Частиною 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витратна правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

VII. ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ:

Апеляційний суд , вважає,що відсутнті підстави для задоволення позову, так як позивач невчасно звернувся до митного органу , вже після спливу строку вивезення транспортного засобу , не виконав всіх передбачених чинним митним законодавством вимог та вчасно не надав належних доказів на підтвердження повної втрати, зіпсування чи знищення транспортного засобу в результаті аварії чи обставин непереборної сили.

Суд апеляційної інстанції також доходить до висновку , що неправильне застосування судом 1-ої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що знайшло своє відображення у неправильному тлумаченню закону, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи ,- є підставами для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду 1-ої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В порядку ч.6 ст.139 КАС України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Волинська митниця Державної фіскальної служби України понесло витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1057.20,20 грн.,але відшкодування вказаних витрат не передбачено нормами КАС України.

Судові витрати позивачів не підлягають відшкодуванню , у зв’язку із відмовою у задоволенні позову.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 3,6,7,242,243,250,308,309,311,п.2 ч.1 ст.315, 317,321,322,325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби України – задовольнити , а рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2017 р. – скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 17.09.2018 року

Суддя-доповідач ОСОБА_1Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3