Постанова № 76545877, 10.09.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/2510/17 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А.В. Провадження № 22-ц/773/993/18 Категорія: 2 Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

суддів Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря - Губарик К.А.,

позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення розміру часток співвласників нерухомого майна та припинення права власності на частку нерухомого майна,

за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду від 21 червня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, є їх спільною сумісною власністю та відповідача ОСОБА_4

Позивачі зазначали, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду від 01 липня 2014 року був розірваний. Після розірвання шлюбу подружжя та їх діти ОСОБА_5, ОСОБА_3 надалі проживали у вищевказаному житлі, однак відповідач здійснював їм перешкоди в користуванні їх власністю. Рішенням суду від 22 березня 2017 року останнього зобов'язано усунути перешкоди іншим співвласникам в користуванні згаданою квартирою та встановлено порядок користування цим житлом усіма його співвласниками. Незважаючи на рішення суду, відповідач ОСОБА_4 перебуваючи в нетверезому стані, надалі влаштовував бійки та скандали, що унеможливило спільне проживання з ним, а тому вони вимушені на даний час винаймати інше житло.

Вважають, що виходячи з принципу рівності часток всіх співвласників їм належить 3/4 частки нерухомого майна, в той час як відповідачу ОСОБА_4 належить 1/4 частка квартири і оскільки норма житлової площі становить 13,65 кв. м на одну особу, а 1/4 частка від площі цієї квартири складає 10,025 кв. м, тому на думку позивачів частка відповідача є незначною. Крім того, технічний стан та розташування квартири не дає можливості переобладнати її та поділити житло в натурі.

Позивачі зазначали, що оскільки частка ОСОБА_4 у спільному майні є незначною, відповідач проживає у вищевказаній квартирі і чинить перешкоди в користуванні належній їм частині майна, не погоджується на жодні запропоновані варіанти поділу, спільне володіння і користування нерухомим майном є неможливим, тому припинення права власності відповідача на належну йому частку квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Ураховуючи наведене, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 просили суд визначити розмір часток у квартирі усіх співвласників по 1/4 частці кожному та припинити право на частку відповідача ОСОБА_4 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з визнанням права власності на цю частку позивача ОСОБА_2 та із сплатою відповідачу грошової компенсації вартості цієї частки в розмірі 106 292,50 грн, з розрахунку 425 170 грн (оціночна вартість усієї квартири) : 4 та стягнути з відповідача ОСОБА_4 в користь позивача ОСОБА_2 понесені по справі судові витрати.

Рішенням Нововолинського міського суду від 21 червня 2018 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 задоволено частково.

Ухвалено виділити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_3, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, кожному по 1/4 частці в нерухомому майні - квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває у їх спільній сумісній власності.

Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, в дохід держави 704,80 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 просили скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про припинення за відповідачем ОСОБА_4 права власності на належну йому частку в квартирі та ухвалити в цій частині нове про задоовлення позову в цій частині, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з таких мотивів.

Місцевим судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру, виданого приватизаційним відділом управління житлово-комунального господарства від 04 травня 1994 року, квартира загальною площею 66,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної приватної власності позивачам по справі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_4 (а.с.8).

Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду від 01 липня 2014 року був розірваний (а.с.9).

Згідно копії будинкової книги, у вищевказаному спірному житлі зареєстроване постійне місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3., сина останньої ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_4

Як вбачається з акту, складеного комісією в складі працівників ЖКП № 1 від 27 червня 2017 року, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та її син ОСОБА_6, хоча і зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, однак з 2014 року у ній не проживають (а.с.19).

Позивач ОСОБА_2, як вбачається з копії письмового звернення, зверталася до відповідача ОСОБА_4 щодо мирного врегулювання питання володіння та розпорядження спільним майном (а.с.104-105).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони по справі погодилися з тим, що спірна трьохкімнатна квартира загальною площею 66,2 кв. м, з огляду на її технічні характеристики, поділу в натурі не підлягає.

Судом також встановлено, що між позивачами та відповідачем склалися неприязні стосунки. Неодноразові звернення до правоохоронних органів фіксувалися як з приводу неправомірних дій зі сторони відповідача по відношенню до позивача ОСОБА_2 так і навпаки (а.с.17-18, 53-58).

Спір з приводу користування спірною квартирою був предметом позову і рішенням суду від 22 березня 2017 року зобов'язано відповідача ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1, та встановлено порядок користування усіх співвласників та зареєстрованих членів сім'ї даним житлом (а.с.23-25).

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною 3 ст. 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України передбачено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Згідно з ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовували тим, що спільне володіння і користування майном з відповідачем неможливе, останній перебуваючи в нетверезому стані влаштовує бійки та скандали, у зв'язку з чим вони вимушені на даний час винаймати інше житло. З огляду на те, що частка відповідача у квартирі, на їх думку, є незначною, тому припинення права відповідача на неї із виплатою йому грошової компенсації її вартості не завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника квартири.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира є неподільною, частки в ній виділити в натурі неможливо, відповідач не має іншого, окрім спірного, житла, є пенсіонером, інвалідом ІІІ групи та хворіє.

Таким чином, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що передбачені законом підстави для припинення за ним права на належну йому 1/4 частку квартири, яка не є незначною, відсутні, оскільки квартира в якій проживає відповідач є його єдиним житлом і припинення права на належну йому частку призведе до втрати ним цього житла, що завдасть істотної шкоди його інтересам.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилаються позивачі в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи позивачки ОСОБА_2, що на внесену нею на депозитний рахунок суду суму в 106 292,50 грн, яка відповідає вартості належної відповідачу частки власності в спірній квартирі, достатньо для купівлі ним однокімнатної квартири в гуртожитку, тобто для забезпечення його своїм відокремленим житлом, є неспроможними, оскільки не доведено, що за ці кошти в місті Нововолинську можна придбати таке житло із зручностями, якими відповідач користується у спірній квартирі.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду від 21 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді