Постанова № 76545859, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5959/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 813/854/18 за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест ОСОБА_1" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,-

суддя в 1-й інстанції – Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення – 25.06.2018 року, 10:48 год,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 02.07.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДФС у Львівській області (далі – позивач, ГУ ДФС у Львівській області) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Вест ОСОБА_1” (далі – відповідач, ТОВ “Вест ОСОБА_1”) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі п.п.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ГУ ДФС у Львівській області від 20.02.2018 №1056 виписано направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питань проведення взаємовідносин із ТОВ “Терра-Гранд-ЛТД”, ТОВ “Виробниче підприємство “ОСОБА_2А.”” за період листопад 2017 року. 27.02.2018 позивачем здійснено вихід на юридичну адресу товариства, втім відповідач відмовив у допуску до проведення позапланової перевірки. Зокрема, відповідач повідомив позивача, що відсутні підстави для проведення перевірки передбаченні п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 КАС України. У зв’язку з не допуском посадових осіб до перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду, оскільки, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Позивач просить суд постановити рішення про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках ТОВ “Вест ОСОБА_1”..

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 813/854/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з’ясування судом та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що помилковим є застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм пп.20.1.33 п. 20.1. ст. 20 ПК України, оскільки такі регулюються положенням ст. 94 ПК України.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 813/854/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ “Вест ОСОБА_1” 29.06.2017 зареєстровано як юридичну особу за №1 415 102 0000 042044, код ЄДРПОУ 29.06.2017, яке перебуває на обліку як платник податків у Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Сихівське відділення).

Суд встановив, що 5 січня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області скерувало на адресу ТОВ “Вест ОСОБА_1” запит № 517/10/13-01-14-14 “Про надання письмових пояснень та їх документальне підтвердження”.

1 лютого 2018 року ТОВ “Вест ОСОБА_1” надало відповідь ГУ ДФС у Львівській області на запит № 517/10/13-01-14-14 від 05.01.2018, викладену у листі № 01-02-1, в якій надало письмові пояснення та документи.

19 лютого 2018 року начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 складено доповідну записку № 86/13-01-14-14-15 “Щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок”, в якій зазначено що станом на 16.02.2018 відповідь від ТОВ “Вест ОСОБА_1” не отримано, документів не надано. Ув’язку з чим, управління аудиту просить розглянути питання щодо проведення 21.02.2018 позапланової виїзної перевірки ТОВ “Вест ОСОБА_1” по взаємовідносинам із ТОВ “Терра-Гранд-ЛТД”, ТОВ “Виробниче підприємство “ОСОБА_2А.”” за період листопад 2017 року, тривалістю 5 робочих днів.

20 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийняло наказ № 1056 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1””.

21 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області на підставі підпункту п.п.16.1.5, 16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст. 20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ГУ ДФС у Львівській області № 1056 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1”” від 20.02.2018 виписано направлення на документальну позапланову виїзну перевірку “Вест ОСОБА_1” № 1707.

21 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід на юридичну адресу TOB “Вест ОСОБА_1” з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1” та ознайомлення посадових осіб відповідача з направленням № 1707 від 21.02.2018. Втім, позивачем не було встановлено посадових осіб TOB “Вест ОСОБА_1” за місцезнаходженням, про що було складено акт № 124/13-01-14-13/41424926.

Аналогічного змісту акти було складено ГУ ДФС у Львівській області 21.02.2018 № 122/13-01-14-13/41424926, від22.02.2018 № 125/13-01-14-13/41424926, від 23.02.2018 № 142/13-01-14-13/41424926, від 26.02.2018 № 152/13-01-14-13/41424926.

27 лютого 2018 року повторно головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4 було здійснено вихід за юридичною адресою TOB “Вест ОСОБА_1” з метою вручення копії наказу та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

З наказом ГУ ДФС у Львівській області № 1056 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1”” було ознайомлено директора TOB “Вест ОСОБА_1”.

27 лютого 2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4 було складено акт “Про відмову від підпису у направленні на позапланову виїзну документальну перевірку TOB “Вест ОСОБА_1””.

27 лютого 2018 року начальник ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 склав звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 48/13-01-14-13-14, у зв’язку не допуском посадових осіб позивача до перевірки.

28 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 7121/10/13-01-14-13-15 “Про застосування адміністративного арешту майна платника податків TOB “Вест ОСОБА_1””.

У зв'язку із відмовою платника податків від допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, при зверненні до суду з позовом не дотримано ст.94 ПК України та «Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 за №632, не надано доказів прийняття рішення про застосування адміністративного арешту, а відтак підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках відповідача відсутні, так як такий арешт є лише складовою загального арешту майна. Також судом першої інстанції зазначено, що для арешту коштів на рахунках платника визначених положеннями п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, необхідна наявність податкового боргу та відсутність майна для погашення такого боргу, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в статті 94 ПК України, яка за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас податкове законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Так, положеннями ст.94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (п.94.6 ст.94 ПК України).

Відповідно до статті 94 глави 9 розділу II Податкового кодексу України Наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (далі Порядок №632) відповідно до розділу VII «Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків» якого арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Системний аналіз норм податкового законодавства дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені статтею 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника. Реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що 5 січня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області скерувало на адресу ТОВ “Вест ОСОБА_1” запит № 517/10/13-01-14-14 “Про надання письмових пояснень та їх документальне підтвердження”.

1 лютого 2018 року ТОВ “Вест ОСОБА_1” надало відповідь ГУ ДФС у Львівській області на запит № 517/10/13-01-14-14 від 05.01.2018, викладену у листі № 01-02-1, в якій надало письмові пояснення та документи.

19 лютого 2018 року начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 складено доповідну записку № 86/13-01-14-14-15 “Щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок”, в якій зазначено що станом на 16.02.2018 відповідь від ТОВ “Вест ОСОБА_1” не отримано, документів не надано. Ув’язку з чим, управління аудиту просить розглянути питання щодо проведення 21.02.2018 позапланової виїзної перевірки ТОВ “Вест ОСОБА_1” по взаємовідносинам із ТОВ “Терра-Гранд-ЛТД”, ТОВ “Виробниче підприємство “ОСОБА_2А.”” за період листопад 2017 року, тривалістю 5 робочих днів.

Оскільки, на переконання контролюючого органу, не надано відповідь на запит №517/10/13-01-14-14, то 20 лютого 2018 року винесено Наказ № 1056 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1».

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Таким чином, перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника податкового органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податків про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

27 лютого 2018 року повторно головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4 було здійснено вихід за юридичною адресою TOB “Вест ОСОБА_1” з метою вручення копії наказу та направлення на проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

З наказом ГУ ДФС у Львівській області № 1056 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки TOB “Вест ОСОБА_1”” було ознайомлено директора TOB “Вест ОСОБА_1”.

27 лютого 2018 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4 було складено акт “Про відмову від підпису у направленні на позапланову виїзну документальну перевірку TOB “Вест ОСОБА_1””.

27 лютого 2018 року начальник ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 склав звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 48/13-01-14-13-14, у зв’язку не допуском посадових осіб позивача до перевірки.

28 лютого 2018 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № 7121/10/13-01-14-13-15 “Про застосування адміністративного арешту майна платника податків TOB “Вест ОСОБА_1””.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є спеціальними щодо норм пункту 94.2 статті 94 ПК України та встановлюють окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків, тоді як підстави для накладення арешту на кошти Товариства не можуть бути обмежені лише нормами пункту 94.2 статті 94 ПК України.

За змістом підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України для виникнення у контролюючого органу права звернення до суду для застосування арешту коштів мають настати дві умови: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.02.2018 (справа 813/4401/16), який в силу приписів ст.242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Водночас, доказів наявності у TOB “Вест ОСОБА_1” податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що контролюючим органом не підтверджено наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення такого. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

А відтак, аргументи апеляційної скарги жодним чином не спростовують обставин встановлених судом, не містять підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права та заперечуються матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 813/854/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повне судове рішення складено 19.09.2018 року