Постанова № 76545687, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/1249/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною відмову відповідача щодо проведення перерахунку його пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити виплату не отриманої суми пенсії без обмеження будь-яким строком.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2017 адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо перерахунку і виплати пенсії позивачу та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», починаючи з 13 листопада 2017 року. Позовні вимоги за період з 01.01.2016 по 12.11.2017 залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням в частині залишення позовних вимог без розгляду у здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2016 по 12.11.2017, його оскаржив ОСОБА_1, подавши апеляційну скаргу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.12.2017 у справі № 161/17433/17 в частині залишення позовних вимог ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 12 листопада 2017 року скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано відмову Головного управління ПФУ у Волинській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» протиправною та зобов’язано відповідача здійснити позивачу з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». В решті постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року у справі № 161/17433/17 залишено без змін.

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат шляхом стягнення з відповідача на його користь сплаченого судового збору в сумі 960 гривень.

Відповідно до частини 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення, в якому вирішити питання щодо розподілу понесених судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню.

За змістом частин першої та другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 надано роз'яснення щодо застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України щодо ухвалення додаткового судового рішення.

Так, за правилами Кодексу адміністративного судочинства України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Як видно з матеріалів справи, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог за період з 01.01.2016 по 12.11.2017 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано відмову Головного управління ПФУ у Волинській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 протиправною та зобов’язано відповідача здійснити позивачу з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». В решті постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 грудня 2017 року у справі № 161/17433/17 залишено без змін.

Ураховуючи те, що при розгляді апеляційної скарги судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення додаткової постанови.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 960 грн, що підтверджується квитанцією №63 від 12.01.2018.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 960 грн підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відповідно до вимог статті 139 КАС України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 243, 252 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинскій області (адреса: вул. Кравчука, 22-В, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (адреса: вул. Прасолів, 27, м. Луцьк, Волинська область, 43017, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повне судове рішення складено 18.09.18