Постанова № 76545535, 12.09.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4180/17

Категорія: 5.2

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову від 15 листопада 2017 року, ухвалену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Харченко Ю.В., повний текст якої складений 15 листопада 2017 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів №UA500170/2017/000005/1 від 03 серпня 2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500170/2017/000005/1 від 03 серпня 2017 року.

Постановою від 15 листопада 2017 року ухваленою у порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржена постанова суду першої інстанції незаконна, необґрунтована та така, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що в документах поданих декларантом разом з МД містяться розбіжності та відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а саме відсутні страхові документи, а також документи, які підтверджують вартість страхування вантажу.

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необов’язковості надання документів, витребуваних Одеською митницею ДФС від ТОВ «ОСОБА_2 СНД», які підтверджують вартість фрахту вантажу.

Також, апелянт зазначає, що відсутність у поданому коносаменті № МТ5021715 від 21.04.2017 року відомостей про конкретного вантажоодержувача товару, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості перевезення товару, як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.

Далі, апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч положенням Митного кодексу України зазначив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Таким чином, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ «ОСОБА_2 СНД» до Одеської митниці ДФС за вказаним зовнішньоекономічним договором надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, що суперечить основним принципам державної митної справи, визначеним ст. 8 Митного кодексу України.

Крім того, апелянт посилається на правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 10.04.2012 року (справа № 21-52а12), від 01.10.2013 року (справа № 21-354а13), від 15.10.2013 року (справа №21-270а13), від 22.10.2013 року (справа № 21-342а13), та Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалах від 31.01.2014 року (справа № К/800/41272/13), від 17.12.2013 року (справа № К/800/28635/13).

12 лютого 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС, в якому товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи призначений у відповідності до положень ст. 310 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта – Одеської митниці ДІС, представника позивача – ТОВ «ОСОБА_2 СНД», розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Задовольняючи адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД», суд першої інстанції встановив наступні обставини справи.

13 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» (Покупець) та ALFA TRADING LIMITED (Продавець) укладений контракт №158/0717/АТ/455 згідно з п.п. 1.1-1.3,п. 2.1 якого Продавець зобов'язується здійснити поставку, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, у встановленому у контракті порядку, наступний товар: рафінована дезодорована відбілена (РДВ) пальмоядрова олія Індонезійського походження в загальній контрактній кількості 100 МТ+/-10%. Ціна товару становить 11800 доларів США за 1 МТ. Загальна вартість контракту становить 118000 доларів США +/-10%. Постачання товару здійснюється на умовах DAT Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій м. Южне, Україна (згідно INCOTERMS-2010). Датою переходу всіх ризиків, вигод і права власності є дата закінчення митного оформлення товару, яка зазначена у митній декларації.

На виконання умов контракту №158/0717/АТ/455 від 13.07.2017 року ALFA TRADING LIMITED поставило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» рафіновану дезодоровану відбілену (РДВ) пальмоядрову олію Індонезійського походження загальною вагою 100 МТ, на суму 118000 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару та підтвердження митної вартості товару, ТОВ «ОСОБА_2 СНД» разом з митною декларацією №UA500170/2017/008213 від 02.08.2017 року до Одеської митниці ДФС подано зовнішньоекономічний договір (контракт) № 158/0717/АТ/455 від 13.07.2017 року, рахунок від 01.08.2017 року № СВ/0036/17, коносамент № МТ5021715 від 21.04.2017 року, декларацію про походження товару № СВ/0036/17, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність штампів на товаросупровідних документах) № 0705 від 21.04.2017 року, інформацію про здійснення радіологічного контролю товару (наявність штампів на товаросупровідних документах) № 0705 від 21.04.2017 року, протокол результатів вимірювання № 293 від 22.05.2017 року.

Під час перевірки Одеською митницею ДФС наданих ТОВ «ОСОБА_2 СНД» для підтвердження митної вартості товару, документів фахівцями контролюючого органу встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані ТОВ «ОСОБА_2 СНД» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: відсутні страхові документи, а також документи, які підтверджують вартість страхування вантажу; відсутні документи, які підтверджують вартість фрахту вантажу; у графі «вантажоодержувач», поданого до митного органу коносамента від 21.04.2017 року № МТ5021715, зазначено «to order», тобто до митного оформлення не надано відомостей щодо конкретного вантажоодержувача товару за даним коносаментом.

З метою підтвердження митної вартості товару, заявленої у митній декларації №UA500170/2017/008213 від 02.08.2017 року, митним органом, на підставі вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, ТОВ «ОСОБА_2 СНД» було зобов'язано протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи, а саме: договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов'язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (контрактом, угодою); рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, а також повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

03 серпня 2017 року ТОВ «ОСОБА_2 СНД» на адресу Одеської митниці ДФС надісланий лист до якого декларантом додано наступні додаткові документи: біржову довідку на дату укладання контракту; довідку про вартість морського фрахту; калькуляцію ціни товару, що імпортується; цінову довідку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» та зазначено, що контракт купівлі-продажу між ТОВ «ОСОБА_2 СНД» та ALFA TRADING LIMITED укладений напряму, у зв'язку з чим будь-які договори із третіми особами відсутні, як і відсутні будь-які рахунки на користь третіх осіб, пов'язаних із продавцем. Також, Одеську митницю повідомлено, що контрактом передбачена відстрочка платежу за товар, що постачається протягом 80 календарних днів, внаслідок чого надати бухгалтерські виписки щодо платежу неможливо. Прайс-листів, прейскурантів або каталогів на товар не існує, оскільки товар є предметом біржової торгівлі. Стосовно оформлення ордерного коносамента повідомлено, що власник вантажу за коносаментом визначається шляхом індосаменту коносамента у порядку проставляння печаток власників вантажу на зворотному боці документа і оскільки печатка компанії ALFA TRADING LIMITED є останньою, вказана компанія є вантажовласником, що володіє трьома оригіналами коносаменту. Крім того, в листі від 03.08.2017 року ТОВ «ОСОБА_2 СНД» зазначено, що надати будь-які інші документи, зазначені у запиті немає можливості.

Таким чином, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації №UA500170/2017/008213 від 02.08.2017 року товару, Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2017 року №UA500170/2017/000005/1, у якому зазначено, що у документах, наданих ТОВ «ОСОБА_2 СНД» до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією №UA500170/2017/008213 від 02.08.2017 року, містяться розбіжності, а також надані ТОВ «ОСОБА_2 СНД» документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари, а саме: відсутні страхові документи, а також документи, які підтверджують вартість страхування вантажу; відсутні документи, які підтверджують вартість фрахту вантажу; у графі «вантажоодержувач», поданого до митного органу коносаменті від 21.04.2017 року № МТ5021715, зазначено «to order», тобто до митного оформлення не надано відомостей щодо конкретного вантажоодержувача товару за даним коносаментом.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що оскаржене рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500170/2017/000005/1 від 03.08.2017 року прийняте неправомірно, безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані:

- заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

- подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

- нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з п. 4 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, апеляційний суд зазначає, що перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення є вичерпним.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що Одеська митниця ДФС не мала законних підстав застосовувати другорядний метод визначення митної вартості товарів, посилаючись на розбіжності та відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів з наступних підстав.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 СНД» було заявлено до митного оформлення товарів до Одеської митниці ДФС шляхом подачі електронного декларування за митною декларацією № UA500170/2017/008213 від 02 серпня 2017 року із зазначенням митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту).

Крім того, поміж інших, ТОВ «ОСОБА_2 СНД» на вимогу Одеської митниці ДФС, було надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів за основним методом, але всупереч положенням чинного законодавства митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості – за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

- а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частинами шостою та сьомою статті 55 Митного кодексу України визначено, що декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості Митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає Митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно ч. 2, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно положень ч. 1, ч. 2. ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 59 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

- фізичні характеристики;

- якість та репутація на ринку;

- країна виробництва;

- виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд зазначає, що у разі здійснення коригування митної вартості за другорядним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195).

Одеська митниця ДФС посилається на розбіжності та відсутність відомостей, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема страхові документи та документи, які підтверджують вартість фрахту вантажу.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до листа ALFA TRADING LIMITED від 13.07.2017 року вартість 1180 дол.США/мт імпортованого вантажу - Рафінована Дезодорована Відбілена (РДВ) пальмоядрова олія Індонезійського походження складається з:

- біржова вартість вантажу на момент укладання контракту з урахуванням начального строку постачання – 1090 дол.США/мт;

- вартості фрахту від порту навантаження в Індонезії до порту Южний – 45,50 дол.США/мт;

- вартості перевантаження з борту судна в порт Южний до митного складу, включаючи зберігання на ТЛС – 12 дол.США/мт;

- вартості страхування – 8 дол.США/мт;

- адміністративних та інших видатків – 21,50 дол.США/мт;

- прибутку компанії – 3 дол.США/мт.

Тобто, ТОВ «ОСОБА_2 СНД» на підтвердження митної вартості товару надало апелянту документі, які підтверджують, зокрема вартість страхування вантажу та вартість фрахту від порту навантаження в Індонезії до порту Южний. При цьому зазначені вартісні показники включено до загальної вартості товару, а тому необхідність витребувати ці документи була відсутня.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно п.п 2.1 п. 2 Контракту № 158/0717/АТ/455 від 13.07.2017 року м. Южне, постачання товару здійснюється на умовах DAT Комплекс з перевантаження та переробки тропічних олій м. Южне, Україна (згідно INCOTERMS – 2010). Датою переходу всіх ризиків, вигод і права власності є дата закінчення митного оформлення товару, яка зазначена у МД.

Так, відповідно до положень п. 9.4 Розділу 9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "D" - терміни відмінні за своєю природою від "C"- термінів, тому що відповідно до "D" - термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D" - терміни позначають договори прибуття.

DAT (Delivered At Terminal (... named terminal of destination) або поставка на терміналі (... назва терміналу) — новий термін, введений в Інкотермс-2010, який означає, що продавець виконав своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, розвантажений з транспортного засобу в узгодженому терміналі зазначеного місця призначення. Продавець несе всі ризики по доставці товару до названого місця.

Тобто, згідно терміна INCOTERMS – 2010 DAT продавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для забезпечення перевезення товару до погодженого пункту призначення.

Отже, коли фрахт та страхування оплачується продавцем, по суті він оплачується покупцем, так як ці витрати звичайно включаються продавцем в загальну ціну товару.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, відхиляє посилання Одеської митниці ДФС щодо відсутності відомостей про конкретного вантажоодержувача товару за коносаментом № МТ5021715 від 21.04.2017 року з наступних підстав.

Відповідно до ст. 133, ст. 134, ст. 135 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:

- рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;

- коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті;

- інші письмові докази.

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. Умови договору морського перевезення, не викладені в коносаменті, обов'язкові для одержувача, якщо в коносаменті зроблено посилання на документ, в якому вони викладені.

Згідно зі ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України у коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника.

Відповідно ст. 140 Кодексу торговельного мореплавства України коносамент передається з дотриманням таких правил:

- іменний коносамент може передаватися за іменними передаточними написами або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

- ордерний коносамент може передаватися за іменними або бланковими передаточними написами;

- коносамент на пред'явника може передаватися шляхом простого вручення.

Згідно зі ст. 162 Кодексу торговельного мореплавства України вантаж видається в порту призначення:

- за іменним коносаментом одержувачу, вказаному в коносаменті, або особі, якій коносамент було передано за іменним передаточним написом або в іншій формі з дотриманням правил, установлених для передачі боргової вимоги;

- за ордерним коносаментом - відправнику або одержувачу залежно від того, складений коносамент "наказу відправника" або "наказу одержувача", а в разі наявності у коносаменті передаточних написів - особі, зазначеній в останньому з неперервного ряду передаточних написів, або пред'явникові коносамента з останнім бланковим написом;

- за коносаментом на пред'явника - пред'явнику коносамента.

Таким чином, апеляційний суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість посилань апелянта щодо ненадання ТОВ «ОСОБА_2 СНД» до митного оформлення відомостей про конкретного вантажоодержувача товару, оскільки компанією ALFA TRADING LIMITED було надано коносамент № МТ5021715 від 21.04.2017 року, що підтверджено матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта щодо відсутності всіх відомостей згідно листа «Укрпромзовнішекспертиза» № 1993 від 02.08.2017 року, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари є необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на час придбання ТОВ «ОСОБА_2 СНД» за зовнішньоекономічним контрактом № 158/0717/АТ/455 від 13.07.2017 року РВД пальмоядрову олію за загальною вартістю 11800 дол.США/мт., середній розрахунковий рівень цін на ідентичний товар, на умовах поставки DAT – міста України, становив 1080 – 1140 дол.США/мт. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рівень ціни станом на дату підписання контракту є не нижчим кон’юнктури ринку.

Таким чином, апеляційний суд зазначає, що ТОВ «ОСОБА_2 СНД» до Одеської митниці ДФС надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів, яку було заявлено у митній декларації, внесено достовірні та точні відомості, що в свою чергу дає змогу визначити митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту.

Одеська митниця ДФС, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товарів, діяла неправомірно, всупереч та не у спосіб передбачений вимогами норм чинного законодавства України та за відсутності підстав для прийняття рішення №UA500170/2017/000005/1 від 03 серпня 2017 року про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не довів ні у суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді справи правомірності прийнятого ним рішення про коригування митної вартості товару.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду України викладені:

- у постанові цього суду від 10.04.2012 року (справа № 21-52а12), оскільки предмет спору в цій справі відмінний від предмету спору у справі, яка переглядається апеляційним судом, та стосується визнання протиправними рішень митного органу у видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість та митного збору;

- у постанові цього суду від 01.10.2013 року (справа № 21-354а13), оскільки цим судовим рішення Верховний Суд України направив справу на новий касаційний розгляд, звернувши увагу на те, що касаційний суд не зазначив у рішенні, з яких мотивів він не прийняв до уваги висновки апеляційного суду відносно того, що позивач із самого початку подав усі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший метод), а Митниця жодного посилання на те, що первісні документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації тощо, не вказала;

- у постанові цього суду від 15.10.2013 року (справа №21-270а13), оскільки фактичні обставини у цій справі відмінній від фактичних обставин у справі, яка переглядається апеляційним судом – у справі яка переглядалась Верховним Судом України декларант відмовився надавати додаткові документи на вимогу митного органу вважаючи таку вимогу необґрунтовану, в той час як у справі яка переглядається апеляційним судом декларант надав на вимоги митного органу всі наявні у нього документи на підтвердження заявленої митної вартості товару;

- у постанові цього суду від 22.10.2013 року (справа № 21-342а13) оскільки фактичні обставини у цій справі відмінній від фактичних обставин у справі, яка переглядається апеляційним судом – у справі яка переглядалась Верховним Судом України декларант не надав митному органу документів, визначених у ВМД, в той час як у справі яка переглядається апеляційним судом, декларант, на підтвердження заявленої митної вартості товару, надав до митної декларації усі необхідні документа, зокрема коносамент та додатково всі наявні у декларанта документи.

Посилання апелянта на практику ВАС України, апеляційний суд відхиляє враховуючи те, що за приписами ч. 5 ст. 242 КАС України в редакції чинній з 12.12.2017 року, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а за приписами ст. 244-2 КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017 року, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення – без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-10, 72-78, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. 327-328 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 17 вересня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4