Постанова № 76545196, 12.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/1346/18 Головуючий у 1 інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Пилипенко О.Є. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Прилуцький хлібозавод" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Прилуцький хлібозавод" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Прилуцький хлібозавод" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пені на суму 45603,99 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 00000361400 від 26.01.2018, та на суму 145592,75 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість, визначеного податком повідомленням-рішенням № 00000371400 від 26.01.2018, а всього на суму 191196,74 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Приватне акціонерне товариство "Прилуцький хлібозавод" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає про протиправність нарахування пені з огляду на те, що фінансова відповідальність до платника має бути застосована з дотриманням порядку нарахування пені чинних на момент проведення перевірки, прийняття податкових повідомлень - рішень та на дату сплати грошового зобов'язання. Також, податковим органом не доведено розмір нарахованої пені.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 17.01.2018 р. № 16/14/0381077 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 р. № 00000361400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 54167,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 43334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10833,50 грн., та від 26.01.2018 № 00000371400, яким збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 274286,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 219429,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 54857,25 грн.

Вказаний податковий борг Приватним акціонерним товариством "Прилуцький хлібозавод" було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.01.2018 № 2959 на суму 70000,00 грн., від 30.01.2018 № 2961 на суму 54167,50 грн, від 31.01.2018 № 2988 на суму 76000,00 грн., від 01.02.2018 № 2998 на суму 10000,00 грн., від 02.02.2018 № 3007 на суму 10000,00 грн., від 06.02.2018 № 3011 на суму 60000,00 грн., від 07.02.2018 № 3015 на суму 48286,25 грн..

Контролюючим органом за період заниження сум грошових зобов'язань нараховано пеню: за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, визначеним податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2018 № 00000361400 на суму 45603,99 грн.; за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість, визначеними податковим повідомленням-рішенням від 26.01.2018 № 00000371400 на суму 145592,75 грн.

Позивач вважає, що нарахування пені відбулося з грубим порушенням чинного законодавства,звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-УІ (надалі - ПК України) із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 1.1. ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з копії акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відповідачем при проведенні перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за грудень 2014 року у сумі 43334,00 грн., по податку на додану вартість всього у сумі 267578,00 грн, в тому числі за травень 2014 року у сумі 32750,00 грн, за листопад 2014 року у сумі 15399,00 грн., за травень 2015 року у сумі 56822,00 грн., за липень 2015 року у сумі 63783,00 грн., за листопад 2015 року у сумі 18176,00 грн., за грудень 2015 у сумі 49585,00 грн., за лютий 2017 року у сумі 31063,00 грн.

Як зазначалося, на підставі акту документальної планової виїзної перевірки від 17.01.2018 р. № 16/14/0381077 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 р. № 00000361400, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 54167,50 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 43334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10833,50 грн., та від 26.01.2018 № 00000371400, яким збільшено суму грошового зобов'язанням за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 274286,25 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 219429,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 54857,25 грн.

Оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 виявлено заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств (за грудень 2014 року на 1067 день), по податку на додану вартість (за травень 2015 року на 956 днів, за липень 2015 року на 895 днів, за листопад 2015 року на 773 дні, за грудень 2015 року на 743 дні, за лютий 2017 року на 317 днів), позивачу нараховано пеню за весь період заниження на суму 45603,99 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 00000361400 від 26.01.2018, та на суму 145592,75 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість, визначеного податком повідомленням-рішенням № 00000371400 від 26.01.2018, а всього на суму 191196,74 грн.

Статтею 129 Податкового кодексу України (у редакції від 1 січня 2017 року) визначений порядок нарахування пені з визначенням періоду початку та закінчення її нарахування.

Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За замістом підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З аналіз наведених норм вбачається, що в даному випадку, нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Згідно з підпункту 59.1 пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, позивач сплатив суми грошових зобов'язань, визначених: у податковому повідомленні-рішенні №00000361400 від 26 січня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №2961 від 30 січня 2018 року на суму 54167,50грн.; по податковому повідомленню-рішенню №00000371400 від 26 січня 2018 року, позивач сплатив грошове зобов'язання, що згідно платіжних доручень №2959 від 29 січня 2018 року на суму 70000,00 грн., №2988 від 31 січня 2018 року на суму 76 000,00грн., №2998 від 01 лютого 2018 року на суму 10 000,00 грн., №3007 від 02 лютого 2018 року на суму 10 000,00грн., №3011 з 06 лютого 2018 року на суму 60 000,00грн., №3015 від 07 лютого 2018 року 48 286,25 грн. (а.с.96-102).

Таким чином, позивачем сплачено до бюджету суми грошових зобов'язань у розмірі 45 603,99 грн. з податку на прибуток та 145 592, 75 грн з ПДВ за винесеним відповідачем податковими повідомленнямя-рішеннями від 26 січня 2018 року №00000361400, №00000371400 у строк визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що свідчить про те, що позивачем було сплачено податкові зобов'язання, визначені йому контролюючим органом у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях, у добровільному порядку та у строки, визначені податковим законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність нарахування позивачу пені.

При цьому, колегія суддів вважає помилковими доводи контролюючого органу щодо посилання на підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового Кодексу України, у редакції, яка втратила чинність 1 січня 2017 року, тобто не діяла ані на момент перевірки, ані прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки податковим законодавством, за наявних обставин, нарахування пені за весь період заниження податкового зобов'язання, у разі сплати грошового зобов'язання у межах граничного строку сплати не передбачено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у рішенні від 08 травня 2018 року по справі №822/2821/17, сплата узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.

Таким чином, з огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування контролюючим органом пені на суму 191196,74 грн. є протиправним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Прилуцький хлібозавод", а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Прилуцький хлібозавод" задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року - скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Прилуцький хлібозавод" задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо нарахування Приватному акціонерному товариству "Прилуцький хлібозавод" пені на суму 45603,99 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 00000361400 від 26.01.2018 р., та на суму 145592,75 грн. за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість, визначеного податком повідомленням-рішенням № 00000371400 від 26.01.2018 р., всього на суму 191196,74 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Прилуцький хлібозавод" судові витрати (судовий збір) у сумі 4405,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2018 р.