Постанова № 76544944, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/573/18 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі представника Відповідача: Мороз О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.18р. у справі №826/573/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією Місен Ентерпрайзіс АБ за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.02р. до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

у с т а н о в и в:

у січні 2018 року Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.10.17р. №0068111207, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу до Позивача на підставі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10% - 1 857 577,89 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.18р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги Апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що підприємством несвоєчасно сплачено самостійно узгоджене грошове зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, наслідком чого стало застосування податковим органом санкцій, передбачених ст. 126 Податкового кодексу України. Контролюючий орган також вказав на те, що камеральна перевірка проведена у межах та у спосіб визначених законом повноважень.

У судовому засіданні представник Апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення судового засідання повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив вимоги апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку Договору про спільну діяльність від 10.06.02р. №3 - уповноважена особа ТОВ «Карпатигаз» з питань дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 29.09.17р. №13916/20-40-12-07-19.

Перевіркою установлено порушення Позивачем визначених п.57.1 ст. 57, п.257.5 ст. 257 ПК України строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року (додаток 2 вх. №9081047584 від 19.05.16р. до податкової декларації з рентної плати вх. №9081047937 від 19.05.16р.; КБК 30 13030 08 00 природний газ; граничний термін сплати - 30.05.16р., дата сплати - 31.05.16р.).

На підставі акта перевірки та установлених порушень контролюючим органом прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 20.10.17р. №0068111207, рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що має місце своєчасна сплата Товариством самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року, натомість кошти не були вчасно зараховані з вини банку. Також суд вказав на те, що камеральна перевірка проведена з порушенням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК).

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до п. 31.1. ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин подаються її платником, починаючи з календарного кварталу, що настає за кварталом, у якому такий платник отримав спеціальний дозвіл (п. 252.23 ст. 252 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п. 252.1.1 п. 252.1 ст. 252 Податкового кодексу України, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

Відповідно до п. 257.1 ст. 257 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.

Пунктом 257.2 ст. 257 Податкового кодексу України визначено, що платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.

Згідно з п.п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 Податкового кодексу України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки, зокрема з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу (п.п.258.1.2 п.258.1 ст.258 Податкового кодексу України).

Згідно із п.п. 258.1.1 п. 258.1 ст. 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що податкова декларація по рентній платі за користування надрами за квітень 2016 р. повинна бути подана не пізніше 20.05.16р., а відповідне узгоджене податкове зобов'язання сплачене не пізніше 30.05.16р.

Як вірно установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.05.16р. Позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію № 65 від 19.05.16р, у якій визначено податкове зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування природного газу за квітень 2016 року на суму 18 575 778, 89 грн.

Розрахунково-касове обслуговування Позивача здійснює ПАТ «Сбербанк» на підставі договору банківського рахунку № Т-130-010000077 від 17.08.12р. та додаткової угоди № 2 від 17.08.2012 р. до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.12р.

Згідно з умовами банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.12р. операційний час банку з 09:00 год. до 17:00 год., післяопераційний - з 17:00 год. до 17:30 год.

Згідно з пунктом 3.4. Додаткової угоди №2 від 17.08.12р. до договору банківського рахунку №Т-130-010000077 від 17.08.12р. електронний платіжний документ вважається прийнятим у випадку отримання клієнтом повідомлення про його прийом, що формується системою «Клієнт-банк».

Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (стаття 1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон № 2346-III).

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346-III визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положеннями п. 1.29 статті 1 Закону № 2346-III передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктами 22.3, 22.4 статті 22 Закону № 2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Положеннями п.п. 16.5.2 пункту 16.2 статті 16 Закону № 2346-III визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку (п.129.7. ст. 129 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи з аналізу вказаних правових норм, конституційний обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання ним усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання є вважається виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Судом першої інстанції вірно установлено, що Товариством 30.05.16р. в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (Клієнт-Банк) сформовано та направлено на проведення платежу обслуговуючому банку - ПАТ «Сбербанк» електронне платіжне доручення за №1458 на суму 18 577 778,89 грн. податкового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за квітень 2016 року.

З наявного в матеріалах справи скрін-шоту електронного журналу реєстрації платіжних доручень в системі «Клієнт-банк» вбачається, що вказане електронне платіжне доручення отримано ПАТ «Сбербанк» 30.05.16р. о 16:41 год., тобто в межах операційного часу банку.

У своїх письмових поясненнях (а.с.158), наданих на вимогу ухвали суду першої інстанції, банк не заперечив факт надходження 30.05.16р. належним чином оформленого платіжного доручення №1458 на суму 18 577 778,89 грн. клієнта ТОВ «Карпатигаз», втім вказав на те, що на момент його надходження були заборонені усі початкові платежі за режимом роботи СЕП у відповідності до Технічного регламенту роботи СЕП НБУ, у зв'язку з чим платіжне доручення було виконане банком 31.05.16р. о 09:52.

Таким чином, Позивачем вчасно було подано до банківської установи платіжне доручення на сплату самостійно задекларованого грошового зобов'язання з рентної плати, втім такі кошти не були зараховані вчасно не з вини Товариства. Викладеним спростовуються доводи апелянта про те, що Позивачем не доведено належними доказами подання платіжного документа до банку саме 30.05.18.

Підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу на підставі статті 126 Податкового кодексу України є несплата узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету або встановлення обставин, які перешкоджали платнику податків здійснити таку сплату без наявності його вини.

У даному випадку, Позивачем виконано дії щодо своєчасної сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за квітень 2016 року, неперерахування грошового зобов'язання не є наслідком винних дій платника податку, а тому до нього не може бути застосована відповідальність у вигляді накладення штрафу.

Такі обставини є достатніми для висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.18р. у справі №826/573/18 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.18р. у справі №826/573/18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 18.09.18